Персональна виставка Романа Михайлова в Bereznitsky Art Foundation, Тіберій Сільваші у Музеї мистецтв Прикарпаття, інсталяція Михайла Деяка в Київській картинній галереї та фінальна виставка World Press Photo 2024 в Луцьку — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в березні.
- Одеський національний художній музей
- Виставка «Небачена сила»
- з 07.02.25 по 23.03.25
Мистецько-інформаційна виставка «Небачена Сила» розповідає про силу ненасильницького спротиву українців на тимчасово окупованих територіях: рухи спротиву, методи боротьби, інформаційний, мистецький та жіночий спротив, реальні історії боротьби з російським агресором.
«Небачена Сила» — це рефлексії українських митців про окупацію та боротьбу за свободу, історії про політичних бранок і бранців Кремля, рухи ненасильницького спротиву («Жовта стрічка», «Зла мавка») та гумор, який часто допомагав пережити найважчі миті.
На виставці представлені: картонні карикатурні фігури «російських визволителів» Сергія Захарова, що стояли на вулицях Донецька 2014 року, вірусні меми Максима Паленка, відеоісторії про поранені об’єкти культури в Тростянці й Охтирці, зафільмовані Музейним кризовим центром у рамках проєкту «Поранена культура», лабіринт свідомості «Всередину зовнішності» з плакатами кримського художника Антіка Данова про шизофренічність реальності окупації, яка може варіюватися залежно від того, з ким розмовляєш і в якому місці, документальний фільм «Спротив» Акіма Галімова та відео Ukrainer із проєкту «Деокупація», роботи мисткинь Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдін, Юлії Данилевської, Діани Берг, Віри Процких, Яни Голубятнікової та Альони Маляренко.
Спеціально для виставки в Одесі в експозиції презентований ексклюзивний третій епізод циклу «Поранена культура» — «Одеса. Усна історія». У ньому зокрема розповідається історія прильоту російської ракети в Одеський художній 5 листопада 2023 року та відновлення після нього.
- Музей мистецтв Прикарпаття
- Виставка Тіберія Сільваші «Випадковості та Монохроми»
- з 20.02.25 по 16.03.25
В розширену експозицію, окрім робіт на папері, випадково створених в період з 2016 по 2021 роки, також входять «Монохроми», створені з 2013 року.
Представлені роботи є не скільки імпульсом, скільки результатом довгого шляху митця та лаконічним виразом осягнутих за життя пластів знань та прийнятого досвіду, де все ж залишається місце для зовнішнього впливу, а також знаходить своє відображення і дозвіл допускати цей вплив та помічати завершеність жесту.
- Музей української діаспори
- Виставка Олександра Яновича «Нехай буде так»
- з 14.02.25 по 13.04.25
«Нехай буде так» – ставлення до життя, до світу і до мистецтва, що дарує свободу. Так вважає Олександр Янович, київський живописець і скульптор. Він розвідує царину мистецького самовираження, аналізує знахідки й ділиться своїми, наприклад, про оману передчасних висновків. Те, що здається зараз здобутком – ризикує виявитись марністю; те, що виглядає як поразка – з часом може обернутися можливістю чи вартісним знанням.
Творчий пошук свободи є найкращим прикладом цього принципу. Ніколи не даруючи автору відчуття завершеності, полотна Олександра Яновича відображають його пошуки рішень для передачі власних рефлексій як мистця і як українця. Вони абстрактні, але не повністю – у композиції чітко виділяються фігури і фон, і все ж найбільше інформації несуть кольори і фактури, контрасти й тіні, динаміка чи статика композиції. Як і в людській взаємодії, де більшість знань приходить до нас невимовленими, в рухах і емоціях; як у книгах, де поміж рядків можна побачити більше, ніж в словах. Утім, слова теж важливі, і частину свого наміру Олександр Янович зазвичай вміщає у назви полотен.
- Нацiональний музей «Київська картинна галерея»
- Виставка Михайла Деяка «Післяобрази»
- з 22.02.25 по 19.03.25
«У проєкті «Післяобрази» я здійснив спробу створити образ війни, не відображаючи бойові дії або військові засоби, а сконцентрувавши увагу на пам’яті – памʼяті про театр, про місто та людей, яких було жорстоко вбито. Шлях до цієї інсталяції пролягає через Маріупольський драматичний театр, із яким у мене було заплановано реалізацію спільного проєкту в березні 2022 року. На жаль, не склалося…
Для мене було вкрай важливим відреагувати на ці події, і я дійшов висновку, що саме через трагічну історію з драмтеатром можна глибше розкрити тему війни. Працюючи зі стільцями, я роблю натяк на театр, а також проводжу паралель із людиною, бо стілець – це предмет побуту, який завжди поряд із нами, а його різні форми символізують різні характери людей.
Усі стільці, а їх сорок два, мають деформовану та деконструктивну форму. Жоден із них не повторюється двічі, що символізує індивідуальність кожної людини. Через деформацію форми стільців я проводжу паралель зі зруйнованим внутрішнім світом людини та зовнішнім, а сам стілець постає певним посередником між людиною та архітектурою зовнішнього світу.
- Мистецький арсенал
- Виставка Анни Звягінцевої «Світлячок»
- з 06.03.25 по 04.05.25
Зараз ми, як ніколи, потребуємо відчуття надії та світла. Саме до них Анна Звягінцева звертається у своїх роботах. Деякі з них художниця протягом трьох місяців створювала спеціально для виставки в імпровізованій майстерні в просторі Старого арсеналу, зокрема масштабні живописні полотна та велику текстильну сорочку.
Поміж невизначеностей війни вона звертається до пошуку внутрішнього світла. Його втілює світлячок, що допомагає долати страх перед дорогою навіть у найтемнішому лісі. Спираючись на це відчуття, художниця повертається до живопису, через який творить пейзажі. Вони занурюють у світ, де співіснують реальне і фантазійне. Вдивляючись у непорушну поверхню полотна, усе більше відчуваєш цей пейзаж знайомим. Всередині виникає несвідоме бажання розпочати подорож, щоб роздивитись його найдрібніші деталі. Ця виставка і є подорож — у тривкий і знайомий світ, де всі вдавані випадковості займають свої місця. Подорож у світ Анни Звягінцевої — художниці, яка спіймала і ніжно тримає світлячка в долонях.
- Український Дім
- Виставка «Випадкові події»
- з 01.03.25 по 16.03.25
Це експериментальний проєкт, у якому технології переплітаються з художнім баченням, а ідеї народжуються у несподіваних поєднаннях.
Десять інноваторок разом із десятьма художницями переосмислили свої сфери діяльності та створили артоб’єкти на межі науки й творчості. Теми варіюються від глобальних викликів — ядерної безпеки, технологічних ризиків і відповідального використання ресурсів — до особистих: жіночої тілесності, простору для самовираження й інклюзивності.
- Львівський муніципальний мистецький центр
- Виставка «Маленьке тіло»
- з 01.03.25 по 31.03.25
Сприйняття тіла неминуче залишається чуттєвим, попри спробу виходу з ідеалістичного пласта в матеріалістичний. Тіло залишається носієм сенсів і дзеркалом, що відображає всю людську діяльність, визначає чуттєвий характер людського буття як його онтологічну ознаку.
Проєкт «Маленьке тіло» торкається питань самоідентифікації через власне тіло та через спостереження за іншими тілами, питання явища порівняння як етапу задля відмови від постійного порівняння.
- Я Галерея Київ
- Виставка Олександра Ляпіна «Сон прокинувся раніше мене»
- з 28.02.25 по 27.04.25
Реальність в голові Ляпіна не є цілісною. Вона розпадається на фрагменти, які змішуються, нашаровуються, створюючи світ, що одночасно знайомий і химерний.
У цій серії картин художник працює з ідеєю сна: його образи — це не речі самі по собі, а відбитки відбитків, копії без оригіналу. Масова культура, реклама, соцмережі створюють візуальне поле, в якому все вже було сказано, і єдиний спосіб переосмислити його — це декодувати. Картини Олександра Ляпіна існують у цій хиткій зоні між сном і пробудженням, між тим, що здається знайомим, і тим, що лякає своєю абсурдністю.
Сон у цих картинах не є втечею від реальності — він і є реальністю, просто з іншою логікою, іншими правилами. Він прокидається раніше за нас, тому що художник не дає нам змоги повністю повернутися до цілісної картини світу. Ми живемо в уламках значень, у фрагментах образів, у мареннях, які вже давно вийшли з-під контролю.
- Bereznitsky Art Foundation
- Виставка Романа Михайлова «People. Emotions. Atmosphere»
- з 01.03.25 по 14.03.25
Його мистецтво – це не статичний образ, а постійний пошук, реакція на соціальні процеси, дослідження того, як людина взаємодіє із суспільством і які сліди залишає після себе. Його роботи – це поєднання глибокого психологізму, експресії та руйнування класичних художніх норм.
Михайлов працює із деформацією образу: його персонажі ніби розчиняються в середовищі, втрачають обличчя, стають тінями або символами. Це не просто технічний прийом – це висловлювання про анонімність людини в суспільстві і власному житті.
Деякі роботи Романа – це жест у бік традиційної мистецької освіти. Його персонажі не ідеалізовані, форма навмисно груба, мазки сирі, необроблені, з акцентом на спрощення деталей. Тут немає жодного натяку на академічну точність – тільки живописний хаос, що стає більш чесним, ніж будь-яка ідеальна форма.
Художник не обмежує себе повторюваними образами. Його творчість змінюється, реагує на контекст і час. Кожна картина – це нова відповідь, новий стан, новий вектор роздумів. Це процес, у якому художник дозволяє матеріалам і фактурам «жити», розтікатися, проявляти свою власну волю, створюючи ефект невловимості й недосказаності.
- Музей Корсаків
- Виставка World Press Photo 2024
- з 04.03.25
В експозиції представлять 129 фоторобіт, кожна з яких є найкращим зразком фотожурналістики та документальної фотографії за 2023 рік.
Цьогорічними фіналістами європейського регіону стали дві серії з України — проєкт Йоганни Марії Фріц «Гребля Каховської ГЕС: повінь у зоні бойових дій», зроблених під час евакуації цивільних під час повені, а також проєкт «Війна це особисте» української фотографки Юлії Кочетової, у якому переплітаються фотографічні зображення, поезія, відеокліпи та музика, завдяки чому авторка має змогу транслювати досвід війни через власний досвід. Її робота здобула першість у категорії «Відкритий формат».
Переможцем конкурсу World Press Photo 2024 в категорії «Світлина року» став фотограф Мохаммед Салем зі світлиною «Палестинська жінка обіймає тіло загиблої племінниці».
Фотографія на головній: робота Романа Михайлова «Стіна» з виставки «People. Emotions. Atmosphere» в Bereznitsky Art Foundation.
