Рубрика: UKRAINE

Categories
UKRAINE

БРЕНД OVERALL У КОЛОБОРАЦІЇ ЗІ СКУЛЬПТОРОМ ЄГОРОМ ЗІГУРОЮ ВИПУСТИВ КОЛЕКЦІЮ АКСЕСУАРІВ

Український арт-бренд Overall створив колекцію аксесуарів у колаборації з відомим скульптором Єгором Зігурою. До капсули увійшли шкіряні ремені з пряжками, у основі яких дві роботи художника — «Колос, що тримає світ» та «Зсув свідомості». Пряжки для ременів було вироблено з бронзи, вкрито нікелем та позолотою  або срібленням в залежності від кастомізації.

Єгор Зігура у своїй творчості надає форми рефлексіям, що виникають у роздумах про культурне та мистецьке сплетіння античної спадщини та постмодерну у сучасному суспільстві. Бронзові, з окисненими фактурами, роботи автора впізнавані по всьому світові. Скульптури знаходяться у приватних колекціях Великобританії, Бельгії, Франції, Японії, США, демонструються у галереях та публічних просторах.

Колаборація Overall х Zigura створена з метою інтегрувати у модні звички українців мистецтво. Стале культурне споживання є головною ідеологією бренду — це означає, що кожен автор використаної роботи отримує роялті від продажу речей, а кожен покупець отримує можливість дізнатися про сучасне українське мистецтво та зробити його частиною свого повсякдення. Ще одна мета — популяризувати українських художників за кордоном.

Categories
TOP UKRAINE

10 ВИСТАВОК, ЯКІ ПОТРІБНО ПОБАЧИТИ ДО КІНЦЯ РОКУ

До новорічних свят залишилось зовсім мало часу, а це означає що галереї та музеї підуть на канікули. Ми відібрали для вас 10 цікавих виставок які варто побачити до кінця року.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональний проєкт Сергія Петлюка «Індекс»
  • з 16.12.21 по 30.01.22

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 6-ї Премії Future Generation Art Prize 2021
  • з 25.09.21 по 27.02.22

Виставка зосередилася на представленні нових робіт, які демонструватимуть найактуальніші творчі тенденції нового покоління художників. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, Future Generation Art Prize — це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, метою якої є відкриття нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників.

  • Одеський національний художній музей
  • Виставка «Рой. До шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда»
  • з 16.10.21 по 31.12.21

Цей проєкт — своєрідний «тізер» до великої персональної виставки-ретроспективи Ройтбурда, що буде показано наступного року у чотирьох містах країни: Одесі, Києві, Львові та Дніпрі.

На виставці представлено 28 живописних робіт Ройтбурда, відеоарт, інсталяції та близько 70 архівних фотографій з родинної та приватних колекцій. Виставка робить акцент на ранньому періоді творчості, 1980-1990-х, коли Олександр не тільки пробував себе у різних напрямках мистецтва, але й займався активним формуванням одеської та загальноукраїнської художньої спільноти.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «ФУТУРОМАРЕННЯ»
  • з 15.10.21 по 30.01.22

Виставковий проєкт присвячений футуризму — одному з найяскравіших явищ у світовій історії мистецтва. «Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка, почала ширитись світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

9 залів Мистецького арсеналу презентують найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: перехід від мис­тецтва минулого до майбутнього, деструкцію. За «законами» футуризму — на зміну процесові розкладання прийдуть конструювання нової культури та творення метамистецтва. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях деструкції.

Проєкт «Футуромарення» — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись з новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональна виставка Руслана Тремби «Тихий годинник»
  • з 22.12.21 по 05.02.22

Митець продовжує випробовувати виражальні властивості скульптури та живопису, працюючи з невигадливим матеріалом – акрилом, лаком, пресованим папером, повстю. Доволі стримана техніка художника набуває символічного змісту, виступаючи способом опрацювання спогадів.

Виставка об’єднує роботи різних періодів, давні твори перегукуються з нещодавніми. Уява Руслана невпинно коливається між минулим та сьогоденням. Віднайдені колись образи та сюжети набувають нового вигляду, розкриваються через новий досвід. Минуле ніколи не лишається в минулому, не буває вичерпаним та безжиттєвим. Теперішнє це діалог з різними пластами минулого, його переоцінка відповідно до актуальних викликів. Художник проходить цей шлях, працюючи зі своїми творами. Серії «Bundes Eigentum», «Крапка», «Образ» та «Вірники» слугують шматочками пам’яті, які вбудовуються в актуальні враження, створюючи тло для серій «Наближення», «Двері відкриті», «Портрети дитинства».

  • Я Галерея 
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • ДУКАТ
  • Виставка графічних робіт Кирила Проценка «Повертаючись до надрукованого»
  • з 23.12.21 по 06.01.22

Постать Кирила Проценка багатогранна: художник, дизайнер, кліпмейкер, організатор міждисциплінарних проєктів та яскравих вечірок. Один із учасників Паркомуни, він назавжди залишився експериментатором і шукачем, чия мерехтлива ідентичність вислизає від строгих визначень. Роботи Проценка сповнені іронії та мають міфологічну ауру, притаманну загалом мистецтву “нової хвилі”. Але в цілому практика художника демонструє мінімалізм, лаконічність і переважно концептуальний підхід, що виокремлює Проценка серед більшості митців його кола.

В арсеналі драйвових експериментів Кирила були різноманітні медіа: живопис, фотографія, відео та саунд-інсталяції, випалювання і, власне, друкована графіка, якій присвячено дану експозицію. Усі ці прояви об’єднує легкість і “грайливість” фінального жесту, в якому сконцентровано весь попередній мислительний процес, усі відсилки і цитати, але неявно — так, аби не перевантажити і зберегти стрункість висловлювання.

  • The Naked Room
  • Виставка Петра Ряски «Корекція пам’яті»
  • з 08.12.21 по 16.01.22

«Корекція пам’яті» — друга виставка Петра Ряски в The Naked Room. І наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом.

Два роки тому експозиція «Діяння Ряски» в галереї об’єднала пейзажі, створені протягом 2012–19 років, буквально в одну лінію. Цей кураторський прийом дозволив унаочнити послідовний поступ живописної мови Ряски від академічного ліплення форми в бік вільного й тілесного письма. Ніби натхненний цим перепереглядом власного живописного архіву з позиції тривалого перформансу, Ряска взявся за апгрейд полотен, які того вимагали. Під пензль потрапили, передусім, інститутські роботи. Він з напруженням згадує, як викладачі змушували кільканадцять раз переписувати одну й ту саму постановку через напрочуд суб’єктивне розуміння форми та композиції. З цього врешті виходили роботи, однаково непереконливі як для Ряски, так і для вчителя. Тим не менш, художник довший час зберігав їх у власній майстерні, як важливих свідків власного шляху. Зрештою, Петро зізнався собі, що ані експонувати, ані продавати він їх не хоче. І повернув старі полотна до власної художньої практики.

Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають постаюсть двома гранями одного твору. «Корекція пам’яті» — зразковий в цьому сенсі проект, а отже «діяння» Ряски тривають.

  • Dymchuk Gallery
  • Виставка Юрія Пікуля «Назустріч відчуженню»
  • з 23.12.21 по 30.01.22

Виставка складена з живописних полотен та інсталяції, створених у 2021 році. Автор у своїх роботах реалістично зображує вхідні групи важливих культурних інституцій України: Міністерства культури, Національного художнього музею України, Мистецького арсеналу та інших, і звертає увагу глядача на відчуття відчуженості, яке викликають у автора ці заклади.

Categories
UKRAINE

PinchukArtCentre оголосив імена 20 номінанток та номінантів на Премію PinchukArtCentre 2022

PinchukArtCentre оголосив імена 20 номінанток та номінантів на Премію PinchukArtCentre 2022.

До шортлиста потрапили такі художники та художниці:

  • Михайло Алексеєнко (32, Київ)
  • Ян Бачинський (30, Львів)
  • Юрій Білей (33, Ужгород/Вроцлав)
  • Катя Бучацька (34, Київ)
  • Артем Гумілевський (35, Миколаїв)
  • Вікторія Довгадзе (29, Львів)
  • Юрій Єфанов (31, Київ)
  • Дана Кавеліна (26, Львів)
  • Ніколай Карабінович (33, Київ/Брюсель)
  • Дарія Кузьмич (30, Київ/Берлін)
  • Катерина Лисовенко (32, Одеса/Київ)
  • Кристина Мельник (28, Київ)
  • Павла Нікітіна (24, Брно, Чехія)
  • Євген Нікіфоров (35, Київ)
  • Антон Саєнко (32, Суми/Київ)
  • Олександр Сіроус (25, Харків/Київ)
  • Максим Ходак (20, Біла Церква/Київ)

та колективи:

  • Петро Владіміров (28, Київ) та Олександра Майборода (25, Київ)
  • Даніїл Ревковський (28, Харків) та Андрій Рачинський (31, Харків)
  • commercial public art (Київ/Одеса)

Відбіркова комісія вибрала учасників шортлиста з понад 1000 заявок, що надійшли від українських художниць та художників з усіх регіонів України. 20 номінанток та номінантів створять нові роботи для виставки, яка буде представлена в PinchukArtCentre восени 2022 року.

Кураторками проєкту стануть:

  • Ксенія Малих, керівниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre
  • Олександра Погребняк та Дар’я Шевцова, молодші кураторки PinchukArtCentre

Переможниця або переможець Премії PinchukArtCentre автоматично стає номінанткою чи номінантом на Премію Future Generation Art Prize 2023.

Categories
TOP UKRAINE

7 цікавих виставок 2021 року

Традиційно підбиваємо підсумки року, що минає, відібравши 7 цікавих виставок.

  • Персональна виставка Нікіти Кадана «Камінь б’є камінь»  
  • PinchukArtCentre

«Камінь б’є камінь» — виставка Нікіти Кадана, організована в контексті діяльності Дослідницької платформи PinchukArtCentre. Його перша персональна виставка в Україні демонструє як новостворені, так і існуючі роботи, які є рефлексією на теми української історії, політичного насильства, національного історичного спадку, авангарду та радянської утопії. Ця виставка досліджує виклики теперішнього часу в нерозривному зв’язку з минулим, використовуючи історію, щоб освітити сьогодення та уявити майбутнє.

Виставка починається з «флешбеку», що проявляється в інтуїтивній художньо-історичній рефлексії, здебільшого через роботи тих, кого відносять до українського авангарду. Це акцентує використання Каданом історичного минулого у вигляді ідеологій, мистецтва та актів політичного насильства.

Виставку пронизують історичні події, об’єкти та образи, які Кадан наново інтерпретує з огляду на гостру потребу сьогодення протистояти геополітичним помилкам, імперіалістській агресії та праворадикальним ідеологіям. «Камінь б’є камінь» – це жодним чином не «історія, якою вона була»; це мотив, що спалахує в момент небезпеки – він освітлює наше сьогодення й спрямовує нас у майбутнє.

  • Виставка Даніїла Ревковського і Андрія Рачинського «Хвостосховище.Інженер»
  • Voloshyn Gallery

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський представили продовження серії Хвостосховище, перша частина якої, у формі Музею людської цивілізації, була експонована в PinchukArtCentre напочатку цього року. У Voloshyn gallery представлена гілка історії Хвостосховища, що історично відноситься до 1937-1944 рр. і територіально стосується сучасних меж міста Кривий Ріг.

Виставка розповідає історію інженера металургійно-збагачувального комбінату «Криворіжсталь», який з невиявлених причин разом з родиною жив у схованці на місці майбутнього хвостосховища. Про життя у параної, зумовленій історичними та політичними обставинами; про пошуки відповідних видів активістських практик, що у трактуванні художників перетворюються на художні об’єкти.

  • Виставковий проєкт «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • Мистецький Арсенал

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія»
  • Мистецький Арсенал

Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною». Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.

  • Виставка «КАТАРСИС»
  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • Персональна виставка Саші Курмаза «КОЛИ СТРАХ СТАЄ ДРУГОМ»
  • The Naked Room

Проєкт «Коли страх стає другом» включає нові роботи Курмаза, створені протягом 2020 року. Це серія шовкотрафаретів за мотивами зображень з підручників судмедекспертизи, що ними користуються лікарі та криміналісти для визначення характеру тілесних ушкоджень. Техніка шовкотрафарету має властивість естетизувати будь-яке зображення, шліфувати гострі кути. Однак, це спрацьовує зворотнім чином з натуралістичними зображеннями понівічених тіл. Формалізовані та представлені у вигляді плакатів, вони лише більше жахають.

Продовжують експозицію відлиті з бронзи об’єкти у вітрині. Поєднання брутальності та геометеричної довершенності спантеличує щодо їх призначення. Це скульптури чи зброя? І чи взагалі нормально бачити в потенційному предметі для насильницьких дій обриси абстрактних експериментів початку ХХ сторіччя? Це питання художник переадресовує тим, хто споглядатиме ці предмети в контексті простору художньої галереї.

Зациклює експозицію серія світлин. Фотографія є постійною, фактично щоденною практикою Курмаза, його способом фіксувати плинну візуальну оболонку повсякденності. Світлини видаються на перший погляд не пов’язаними між собою, та відстороненими від заданої іншими роботами образності. Але саме їх тиха присутність убезпечує від прямолійнійного трактування проєкту.

  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • White World 

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

Categories
UKRAINE

Voloshyn Gallery представляє персональний проєкт Сергія Петлюка

Voloshyn Gallery представляє персональний проєкт Сергія Петлюка під назвою «Індекс». Кураторка виставки Оксана Карповець. Експозиція складається з тотальної мультимедійної інсталяції, прем’єра якої відбудеться в Voloshyn Gallery.

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

Рухома текстова стрічка із вищезгаданим списком українських художниць/художників оперізує та захоплює простір галереї. Після кожного прізвища висвітлюються цифри, що нагадують індекси брокерських бірж, та на відміну від останніх, ці цифри не несуть жодного змісту – це всього лиш імітація, довільний набір цифр, що рандомно висвітлює програма. Прем’єра цього проєкту відбувається в Voloshyn Gallery, чи не єдиній українській арт інституції, що промує і показує місцевих художників за кордоном.

Сергій Петлюк народився в 1981 р., медіа художник, живе та працює у Львові. Сергій Петлюк використовує різні мистецькі медіа, але головним чином відео (moving image) у поєднанні зі скульптурними інсталяціями для створення імерсивних просторів, де ключовим елементом часто є сам глядач. Відео, проєкції, звукові та кінетичні елементи, в поєднанні з ретельно продуманими архітектурними структурами, створюють високо зарядне середовище, що зачіпає і діє на тіло, почуття та розум глядача. Посередництвом цих налаштувань, де участь оформлено як дивну, навіть відчужуючу зустріч, художник досліджує питання контролю, агресії, насильства, іншості та страху, що випливають з постійної напруги між особистістю і суспільством в контексті пострадянської України, з його соціальними нормами, стереотипами, націоналізмом, політичними потрясіннями і постійним пошуком культурної ідентичності. Мета полягає в тому, щоб передати надто знайомі, але часто непомітні й подавлені почуття і спогади, роблячи їх видимими та неминучими для глядача в незвичайній художній обстановці.

  • 16.12.2021 — 30.01.2022
  • Відкриття: 16 грудня з 17:00 до 20:00 (у зв’язку з COVID19)
  • Voloshyn Gallery, Київ, вул. Терещенківська, 13
Categories
UKRAINE

Меценатська спільнота «Амбасадори культури» оголосила конкурс на здобуття стипендії для митців

Меценатська спільнота «Амбасадори культури» започатковує щорічну стипендію для українських художників і художниць на початку творчої кар’єри та оголошує перший відкритий конкурс на її здобуття. Стипендія не має обмежень щодо медіуму, із яким працюють заявники, чи тематикою робіт. Головна мета — підтримати сучасне мистецтво. Стипендія призначатиметься раз на рік одному автору або авторському колективу.

«”Амбасадори культури” — спільнота підприємців-інтелектуалів, які об’єдналися, щоби розвивати культуру через підтримку сучасного мистецтва, продовжуючи одеську традицію меценатства. Стипендія для митців та мисткинь на початку творчого шляху логічно виходить із місії спільноти: формувати культуру майбутнього. Ми сподіваємося отримати багато цікавих, сміливих заявок та експериментальних проєктів з усієї України та реалізувати один з них на базі Музею сучасного мистецтва Одеси», — розповідає Ольга Сидорушкіна, координаторка спільноти «Амбасадори культури», заступниця директора з розвитку МСМО.

Стипендія допоможе художнику чи художниці зосередитися на власному розвитку: резиденції або навчанні (необхідних для реалізації проєкту), розробці та реалізації виставки чи перфомансу, написанні критичних матеріалів, створенні книги або іншого видавничого проєкту тощо. Подаватися можуть як окремі автори та авторки, так і художні групи та колективи.

Розмір стипендії складає 10 тисяч гривень на місяць протягом півроку та окремий бюджет (30 тисяч гривень) на реалізацію проєкту на території Музею сучасного мистецтва Одеси з кураторським супроводом.

Таким чином стипендія надає можливість сучасним художникам на початку кар’єри отримати не тільки фінансування, а й кураторську, інформаційну та інституційну підтримку від МСМО.

  • Дедлайн подачі заявки: 21 січня 2022
  • Ім’я переможця буде оголошено до кінця лютого 2022.

Експерти відбіркової комісії:

  • Олександра Кадзевич, художниця, кураторка, засновниця artist-run space NOCH
  • Тетяна Кочубінська, незалежна кураторка, мистецтвознавиця, дослідниця сучасного мистецтва, лекторка і авторка текстів
  • Михайло Рашковецький, незалежний куратор, арт-критик та історик мистецтва
  • Володимир Чигринець, куратор експериментального центру Muzeon, художник, музикант

Для того, щоби податися на стипендію потрібно заповнити анкету. Участь безкоштовна.

Детальна інформація опублікована на сайті Музею сучасного мистецтва Одеси: msio.com.ua

 

Categories
UKRAINE

В Одеському національному художньому музеї покажуть графічний проєкт Андрія Достлєва та Лії Достлєвої

З 11 грудня 2021 року по 9 січня 2022 року платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво презентує в Одеському національному художньому музеї графічний проєкт Андрія Достлєва та Лії Достлєвої «Мені досі соромно викидати їжу — бабуся розповідала мені про Голодомор».

Цей проєкт виник як результат візуального дослідження з використанням постфотографічних практик, присвяченого сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя, а також репрезентативним можливостям фотографії як медіума у представленні травматичних подій.

«Щоразу, коли я з будь-якої причини викидаю їжу, відчуваю за це сором, — розповідають Андрій Достлєв і Лія Достлєва. — Ніяких логічних підстав у цього відчуття немає — я цілком можу собі дозволити не з’їдати те, чого не хочу їсти, і цим не можна комусь допомогти або когось врятувати.

Це просто залишки їжі на тарілці — та мені все одно соромно. Це відчуття укорінене не в логіці, а, скоріше, в моїй постпам’яті (за терміном Маріанни Гірш). Коли я був малий, бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор. І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод.

Щоб якось це проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали. Потім з цієї документації зробили колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу.

Чому пейзаж? Бо, на відміну від слідів, що їх залишив голод в нашій (як і багатьох інших українців — нащадків тих, хто пережив Голодомор) постпам’яті, слідів у фізичному просторі не залишилось — на відміну від переважної більшості інших колективних травм, які далі існують у ландшафті як місця пам’яті».

  • Відвідати виставку можна з 11 грудня 2021 року по 9 січня 2022 року (крім 1 і 7 січня)
  • Одеський національний художній музей (Одеса, Софіївська, 5а)
  • Музей працює з 11:00 до 17:00 в будні та з 11:00 до 18:30 у суботу та неділю. Вівторок — вихідний.
Categories
UKRAINE WORLD

“Дитячий альбом” та вівтар “гангренозної ноги” художниці AntiGonna у Литві

Дитячий альбом — соціальний проєкт художниці у форматі дитячого альбому, що осмислює та оприявнює досвід пережитого насилля у дитячі роки.

Артбук вміщує мої особисті та сімейні фотографії, малюнки, спогади, тексти-роздуми щодо пережитого досвіду насильства в дитячі роки. Багато в чому історії, зібрані в альбомі та метод роботи, яким я послуговувалася, стали основою для появи моєї творчої ідентичності — Антігона, з якою я працюю і зараз.

Цього літа я отримала свій перший досвід в роботі з грантом від Українського культурного фонду. Для мене це був важливий крок для здійснення та реалізації свого довгострокового проєкту “Дитячий альбом”. Це артбук про мою сім’ю та про психологічне насилля в родині, що видно з текстів та малюнків на фото. Також УКФ дав змогу на перебування в тримісячній резиденції в місті Клайпеда в Асоціації фотографів, яку очолює Даріус Вайческаускас, саме він став моїм міжнародним партнером та куратором проєкту з литовської сторони, а з української — Олександра Трянова. Даріус запропонував мені зробити персональну виставку та презентацію мого артбуку. Також Даріус запропонував реалізацію нової роботи в резиденції, а саме інсталяції з елементами живопису.

Це було дуже влучно та важливо, адже вже давно кураторка Олександра Трянова надихнула мене на створення чогось схожого на вівтар або на іконостас. Як не дивно, але Даріус запропонував теж саме, що дало мені більше впевненості в діях і допомоги з обох сторін. Я насправді вже давно мріяла про таку можливість й саме в такому незвичному та забутому (маю на увазі живопис) для себе вимірі образів в мистецтві, я давно цікавлюсь та надихаюсь від ритуалів, релігійності, шаманізму та спіритизму в сучасному мистецтві й в останній період своєї творчої діяльності я багато приділяю уваги саме цим явищам. Моя практика останнім часом дуже нагадує спіритичні ритуали, де суть самого ритуалу — це подолання страхів, травм, заборон та жаху буття. Маючи таку можливість як професійно, так і фінансово, я була рада здійснити експеримент. Ключовою фігурою на виставці став мій власний вівтар та жертовник водночас, який присвячений моїй бабусі, її страхам та її смерті.

Було організовано декілька артистів, показів, колаборацію у перформансі, презентацію альбому та відкриттям персональної виставки Velneai (перекладу з литовської означає — Чорти), для мене це перша виставка за кордоном та перший отриманий грант на мою творчість.

Також мені пощастило зробити артисток та відкрити невелику виставку в Вільнюсі під назвою “Побачення”, було дуже приємно, що литовське артсередовище дуже відкрито до мене та й і взагалі до українців. Попри можливі складнощі з цензурою, куратори зробили все можливе для повноцінних показів моїх робіт. За час перебування в резиденції, я познайомилася з багатьма цікавими художниками, графітниками та фотографами. Особливими для мене стали знайомства з нашими українськими художниками, яких Даріус також запросив до резиденції. Одна з них — це художниця та скульптор Поліна Вербицька, вона чітко відтворила й зліпила чи не найголовніший елемент в вівтарі, а саме — гангренозну ногу моєї бабусі. Поліна справжній майстер та дуже чутлива людина, а головне художник, який любить мистецтво, що було дуже приємно та надавало енергії, тому й було порозуміння, а згодом чудова співпраця. Наші творчі уподобання виявились дуже схожі, тому ми з Поліною збираємось здійснити спільний проєкт в недалекому майбутньому.

Взагалі, Литва та її особлива атмосфера дуже сприяє для поглиблення в таємниці та містицизм. Наразі в моїй творчій діяльності саме ритуальне висловлювання за допомогою мистецтва дає баланс між уявним та реальним. Занурюючись у свої дитячі спогади зі свого “Дитячого альбому”, мій вже частково друкований артбук став нарешті цільним та зрозумілішим для глядача. Нарешті був “розтлумачений” та зібраний до купи весь текст в альбомі, а найголовніше — це тонкий та виразний переклад на українську мову від Максима Лижова та на англійську від Олександра Терлетського. Дизайнер влучно зрозумів мої творчі потреби, давав корисні поради по візуальній частині, проживав сам цей досвід, яскраво підкреслив та обережно обійшов потрібні акценти та деталі. Також ми зробили багато якісних сканів з альбому, зняли на професійну камеру відео, придумали його можливі змістовні якості та нові рішення для використання. Артбук поповнився ще й дуже важливими текстами та змістовними поясненнями про мене як авторку і як людину.

Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду та Асоціації Литовських фотографів Клайпедського відділу.

Текст та фото: AntiGonna

Categories
INTERVIEW UKRAINE

Опросник Пруста: художник, дизайнер и общественный деятель Серж Пайе

Художник, дизайнер, член ассоциации сюрреалистов Парижа, общественный деятель известный своим плодотворным сотрудничеством с ювелирным домом Cartier. Его персональная экспозиция коллажей «l’ héritage» (Наследие) представлена в бутике Cartier Kyiv. Серж в 2019 году представил совместный арт-проект с провокационным французским парфюмерным брендом Etat Libre d’Orange «I am TRASH». Резидент фестиваля «White Nights Kyiv», участник проекта KFP, в 2013 году разработал эмблему к 32 чемпионату мира по художественной гимнастике.

  • Ваша самая характерная черта? Я оптимист! И слепо верю во всё хорошее и красивое.
  • Качества, которые Вы больше всего цените в мужчине? Смелость, независимость, целеустремленность, человечность, искренность, благородство.
  • Качества, которые Вы больше всего цените в женщине? Изысканность, утончённость, мудрость, величие, нравственность, справедливость.
  • Что Вы больше всего цените в Ваших друзьях? Всё выше перечисленное.
  • Что является Вашим главным недостатком? Лень матушка.
  • Какое Ваше любимое занятие? Открывать и познавать для себя что-то новое.
  • Какова Ваша мечта о счастье? Мировое господство.
  • Что Вы считаете самым большим несчастьем? Потерять вектор, по которому ты следуешь.
  • Каким Вы хотели бы быть? Более настойчивым, более смелым, более решительным, более продуктивным и менее наивным.
  • В какой стране Вам хотелось бы жить? Я космополит и весь мир принадлежит мне, я жил в Париже, мог остаться в Мадриде, родители живут в Германии, но я всегда возвращаюсь в Киев, в этом городе есть своя магия.
  • Ваш любимый цвет? Цвет летних сумерек в промежуток между 21:40 до 23:00 (49° с. ш. 32° в. д.).
  • Ваш любимый цветок? Каждый цветок по-своему красив. Нарциссы, ландыши, пионы, лилии, тюльпаны, а эти безумные розы в Пале-Руайаль, или пёстрые похожие на птичек стрелиции на Мадейре, это же можно с ума сойти, а наше цветение сирени в ботаническом саду возле Выдубицкого монастыря чего только стоит?! Цветы приносят радость людям и мне, очень сложно определиться и выбрать один.
  • Ваша любимая птица? Птица Сирин в исполнении Лидии Вертинской  в фильме-сказке «Садко».
  • Ваши любимые писатели? Герберт Уэллс, Оскар Уайльд, Франц Кафка, Эдгар Аллан По…
  • Ваши любимые поэты? Поль Элюар, Микола Хвылевой, Маяковский, Есенин…
  • Любимый литературный герой? Дориан Грей (мечтаю написать его портрет).
  • Любимые литературные героини? Дева Мария (её портрет тоже мечтаю написать).
  • Любимые композиторы? Чайковский, Бетховен, Стравинский, Бизе, Хачатурян…
  • Любимые художники? Анри Матисс, Пьер Огюст Ренуар, Поль Сезанн, Тамара де Лемпицка, Ники де Сен-Фалль, Рене Магритт, Марк Шагал, Кузьма Сергеевич Петров-Водкин, Татьяна Ниловна Яблонская, Джефф Кунс, Аманда Лир…
  • Любимые герои в реальной жизни? Люди, которые меня вдохновляют, это мои Музы! Наталья Листопад, Екатерина Кулик, Ольга Дашкиева.
  • Любимая героиня в истории? Диана, принцесса Уэльская.
  • Любимые имена? Поль, Себастьян, Амадео, Анфиса, Соня, София.
  • Что Вы больше всего ненавидите? Когда меня будят не только по утрам, заправлять постель в пододеяльник, когда мерзко жужжат комары и кусают всякие насекомые, разные жуткие звуки, скрежет и т.д.
  • Исторические персонажи, которых Вы презираете? Прям презираю, наверное тех, кто совершил преступления против человечества, все те кто поддерживал и поддерживает массовые убийства, геноцид, военные преступления.
  • Какой момент в военной истории Вы цените больше всего? Что хватило ума правителям не нажать красные кнопки во времена карибского кризиса и не начать третью мировую, надеюсь, это не случится вновь.
  • Реформа, которую Вы цените особенно высоко? Отмена рабства.
  • Способность, которой Вам хотелось бы обладать? Телепортироваться сквозь время.
  • Как Вы хотели бы умереть? Красиво и без мучений в красной коробочке от Cartier.
  • Ваше состояние духа в настоящий момент? В данный момент он подавлен локдауном, но совсем скоро вырвется на свободу в виде новых арт-выставок и международных арт-проектов!
  • К каким порокам Вы чувствуете наибольшее снисхождение? Я над этим работаю и стараюсь быть беспощадным к ним.
  • Ваш девиз? Девиз не мой, но я им, стараюсь руководствоваться. «Мы идём на медаль!». Эта фраза принадлежит заслуженному мастеру спорта СССР по художественной гимнастике. Единственной советской гимнастке, которая дважды была абсолютной чемпионкой мира. Тренеру сборной команды Украины по художественной гимнастике и моей приятельнице – Дерюгиной Ирине Ивановне.

Фотография: Александр Радомский

Categories
INTERVIEW UKRAINE

Опросник Пруста: художник Игорь Бондаренко

19 октября в киевской галерее Mironova Gallery открылась совместная выставка Игоря Бондаренко и Олега Тистола под названием «Воображаемые тени и тени».

Авторы поднимают вопрос реального и ирреального, субъективного и объективного в восприятии действительности. В своём художественном диалоге живописи и фотографии, Тистол и Бондаренко словно обменялись художественными средствами визуального отображения, чтобы подчеркнуть амбивалентность взглядов и разнообразие смысловых контекстов нашего восприятия мира.

Сегодня нашим гостем будет один из авторов этой выставки – художник, работающий с медиумом фотографии Игорь Бондаренко. В этом году он вошёл в шорт-лист The Royal Photographic Society (Великобритания).

  • Ваша самая характерная черта? Как говорит моя дочь, я очень странный.
  • Качества, которые Вы больше всего цените в мужчине? Созидание и готовность взять на себя ответственность.
  • Качества, которые Вы больше всего цените в женщине? Ум и естественность.
  • Что Вы больше всего цените в Ваших друзьях? Общность идеалов и «лёгкость на подъём».
  • Что является Вашим главным недостатком? Неадекватное внимание к деталям и второе — вспыльчивость.
  • Какое Ваше любимое занятие? Чтение, музыка, фильмы, всё что провоцирует на размышления.
  • Какова Ваша мечта о счастье? Я предпочитаю не мечтать о счастье, а пытаться быть счастливым в моменте.
  • Что Вы считаете самым большим несчастьем? Война и болезнь. Это, наверное, тождественные понятия.
  • Каким Вы хотели бы быть? Оставаться внутри ребёнком на протяжении всей жизни.
  • В какой стране Вам хотелось бы жить? Там, где я и живу. А так как я скорее космополитичен, я бы ещё пожил какое-то время в США, Нидерландах, Таиланде, во многих местах.
  • Ваш любимый цвет? Нет какого-то определенного, мне нравятся все цвета.
  • Ваш любимый цветок? Цветение деревьев ранней весной.
  • Ваша любимая птица? Орёл.
  • Ваши любимые писатели? Так как я больше смотрю, чем читаю, я бы назвал в этом ключе Джеймса Кэмерона, Квентина Тарантино, Адэра Гилберта (с его романом «Мечтатели»), Скорсезе, Вуди Аллена, Спилберга, можно продолжать и продолжать.
  • Ваши любимые поэты? Нравится поэзия Леннона и Ника Кейва.
  • Любимый литературный герой? Мне любопытен сейчас такой герой как Сатоши Накамото.
  • Любимые литературные героини? Нейтири из «Аватара».
  • Любимые композиторы? Не буду оригинальным — конечно же Моцарт. Из современников — Макс Рихтер.
  • Любимые художники? Их очень много — Анри Матисс, Марк Ротко, Энди Уорхол, Франческа Вудмен, Девид Хокни, Виктор Пальмов, ставлю троеточие.
  • Любимые герои в реальной жизни? Мои родители.
  • Любимая героиня в истории? Я назову Королеву Польши Ядвигу.
  • Любимые имена? Святослав и Амелия.
  • Что Вы больше всего ненавидите? Жестокость.
  • Исторические персонажи, которых Вы презираете? Сталин и Гитлер.
  • Какой момент в военной истории Вы цените больше всего? Я не могу «ценить» военную историю.
  • Реформа, которую Вы цените особенно высоко? Так как свобода — это основа человеческой природы, я ценю реформы связанные с отменой рабства, крепостничества и борьбой со всеми видами неравенства.
  • Способность, которой Вам хотелось бы обладать? Обладать такой интуицией, как у моей жены.
  • Как Вы хотели бы умереть? Хотел бы чтобы это произошло очень нескоро, чтобы увидеть далекое будущее со всеми невообразимыми открытиями, путешествиями и кардинальной сменой парадигмы социальной и научной. И хотелось бы, чтобы мой памятник был сделан со вкусом.
  • Ваше состояние духа в настоящий момент? Спокойное.
  • К каким порокам Вы чувствуете наибольшее снисхождение? К своим.
  • Ваш девиз? Любовь правит миром!