Ірина Кабиш — полідисциплінарна художниця. Народилася в Києві у 1992 році. Перетин логіки та мистецтва, глобалістики та сатири є центром її інтересів. Окреме місце в практиці займає дослідження природи світла, як матеріалу й рушія творчого процесу. Маючи досвід художниці, винахідниці світлових середовищ та досвід в фешн індустрії, вона формує роботу на межі візуального мистецтва та інженерного мислення. Фотографія стала ключовим інструментом її практики з 2020 року — після завершення навчання в Istituto Marangoni, Kyiv Photography School та MYPH. Роботи Ірини були представлені на виставках в Україні, США, Франції, Данії, Грузії, Великій Британії, Норвегії, Італії, Німеччині, Угорщині, Південної Кореї та Австрії.
Як ти прийшла до фотографії — і що стало тим “першим поштовхом”?
Здавалось, всі давно стали фотографами, або навіть встигли перестати ними бути. Вирішила: «це мій час».
Чому ти вирішила навчатися саме в MYPH?
Чула, що MYPH має видатне ком`юніті. Вирішила перевірити чи це не міф? Це реальність.
Яке завдання або тема під час навчання найбільше змінили твоє бачення фотографії?
Моє бачення змінила війна, але я все ще в пошуці, як пройти це «завдання».
Про що ти зараз знімаєш, які теми тебе хвилюють?
Мене цікавить наш світ і вся ця іронія, яка коїться з нами… яку ми невпинно продукуємо.
Як народжується твій проєкт: від ідеї до реалізації?
Це зовсім нескладно. Я просто нажимаю потрібні кнопки, у відповідних місцях у влучний момент. А до цього — багато думаю.
Що для тебе означає “концептуальна фотографія”?
Це фотографія, яка народжується з думки, а потім живе в роздумах глядача.
Хто або що тебе надихає поза фотографією?
Мене надихають ЗСУ.
Як ти розумієш, що серія завершена?
Поки що не завершуються. Все ще є куди розвивати. Нічого не поробиш, молода фотографія…
Над чим ти працюєш зараз або що хочеш реалізувати найближчим часом?
Я зараз працюю над серією, в якій перетворюю тиранів на ковбасу. Мені подобається цей матеріал — ковбаса. І тирани… побачимо що з цього вийде. Але декілька тиранів ліквідувалося під час створення цієї серії — хороший знак. Думаю, це не поганий результат.
Якою ти бачиш свою фотографію через п’ять років?
Актуальною та коштовною!
