Рубрики
UKRAINE

В арт-центрі Я Галерея почала діяти виставка Дмитра Молдованова «Міфослів’я»

20 травня в арт-центрі Я Галерея почала діяти виставка Дмитра Молдованова «Міфослів’я».

Що таке міф? Байка давньої минувшини, яка пояснювала, що і як влаштовано у Всесвіті — так ми звикли його описувати. А ще є поняття “міфологічна свідомість”, “міфи сучасності” та багато інших синонімів. Зрештою, роздуми на цю тему приводять нас (і не нас перших) до висновку про те, що всі ми живемо у міфі й вирватись із цієї онтології — намір абсолютно хибний. “Скільки б людина не осучаснювалась, не прагнула бути раціо, все-одно заплутується у міфах”, — підтверджує Дмитро Молдованов. Сьогодні взагалі важко розділити міфологічне й справжнє, особливо якщо за справжнє визнавати вкорінене й усталене. У проєкті “Міфослів’я” художник демонструє живучість прадавніх міфологем у нашій епосі й доводить, що: “в час тотальної інформатизації міфи не тільки не зникають, а навпаки поглиблюються, розширюються, стають ще більш витонченими.”

Проєкт “Міфослів’я” передусім виник як експеримент з переосмислення класичних сюжетів. Десь у роботах Молдованова їхня символіка доповнена злободенним антуражем, а десь — їхні головні герої постають нашими сучасниками. Міфології у цьому проєкті працюють так само як і всі міфи сьогодення. Вони створюють реальність, яка здається нам дійсною через акценти на одних елементах і повному затіненні тих, що не вписуються в обрану нами картину світу. Зрештою, живописні полотна Молдованова виглядають радше як постмодерністські колажі, у яких вигадка художника зливається з фрагментами дійсності, відтворюючи структуру сучасного міфу. Але парадоксально, що мистецтво тут не поставлене на службу міфологій. Якщо зазвичай воно слугує медією для виховання із нас носіїв міфологічної свідомості, то у “Міфослів’і” воно є радше середовищем консервації всього несправжнього. Тож глядач може на хвилинку усвідомити своє перебування у сансарі міфологем, відділитись від неї й критично оцінити через зображуване.

Дмитро Молдованов — представник “нового наїву” — напрямку, що описує творчість художників-самоуків, але оперує іншими, новими й зрозумілими у ХХІ ст. темами й сюжетами урбанізованого простору. “Абориген Промзони” — так називає себе художник і тому зображає первобутню мудрість на тлі (пост)індустріального Миколаєва. На полотнах Молдованова — промисловий квартал поруч з Едемським садом, першожінка Єва верхи на Боїнгу й чотири апостоли в офісних піджаках. Через такі еклектичні поєднання, “Міфослів’я” видається проєктом-іронією. Художник іронізує над міфологічною дійсністю сьогодення, у якому очевидними є плагіат перевірених “робочих” міфологем (тобто, ідеологічних конструкцій) та їхньої ідеологічної експлуатації. З ким асоціюється оголена білявка Єва? Коли ми востаннє чули про ідею створити “Едемський Сад” у спільному з заводом кварталі? Кого нагадують чоловіки в офісних костюмах, що серійно склали руки в благальному жесті?

Але у “Міфослів’ї” не все розібране на шматки, не все змішане, не все сконструйоване. Від картини до картини Молдованов переносить дві константи — ландшафт та чоловіка-рибалку. Всі сюжети “Міфослів’я” написані на фоні історичних місць, це — “береги, де знаходилась давня Ольвія”. Якщо не інтерпретувати, то ці місця — батьківщина художника. А для глядача, що вирвався із повсякдення міфу, вони можуть стати опорою під ногами, артефактом істинного стану речей, єдиним об’єктивним. Рибалка ж, за задумом художника, символізує обивателя, добувача хліба насущного (“риби насущної”) — нас із вами й самого автора. Йому (нам) ніколи звертати увагу на божевілля навколо, він зайнятий своїми справами. І який би міф не розгортався сьогодні поруч, важливішою завжди є своя правда.