Виставка Тіберія Сільваші, музейна ретроспектива творчості Марії Примаченко та Марії Галушко, мультимедійна виставка присвячена півдню України в Довженко-Центрі — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в грудні.
- Eye Sea Gallery
- Виставка Тіберія Сільваші «Випадковості»
- з 20.11.24 по 18.12.24
Ці роботи є не скільки імпульсом, скільки результатом довгого шляху митця та лаконічним виразом осягнутих за життя пластів знань та прийнятого досвіду, де все ж залишається місце для зовнішнього впливу, а також знаходить своє відображення і дозвіл допускати цей вплив та помічати завершеність жесту.
Знову Тіберій підводить нас до нового, яке настільки просте, що далі за цим вже наче нічого не стоїть, проте це — ілюзія. Найвища точка свободи в мистецтві. Бо саме ця випадковість навіть не мала множини можливих варіантів. Ми спостерігаємо за філософією — це те, що могло б бути, але могло і не бути, тобто воно не є необхідністю, але з’явилось.
Являючи собою крайній випадок аналітичної абстракції, твори Тіберія Сільваші перетворюють мертву та інертну матерію на стан світла.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка «Практики розпізнавання. Ще одна спроба перегляду»
- з 21.11.24 по 22.12.24
Новий проєкт осмислює «Алхімічну капітуляцію» — одну з найперших політичних виставок сучасного українського мистецтва. Її бачило небагато людей, але містифікацій довкола неї більше, ніж реальних фактів.
Тоді, у 90-х роках, корабель залишав простір війни та входив у простір мистецтва. Чи можливий такий жест в умовах повномасштабної війни? Чи здатна політика капітулювати перед культурою, особливо коли в західних країнах Росія асоціюється з величчю своїх культурних досягнень?
Міркувати про ці питання на виставці будуть митці та мисткині: Юрій Болса, Кристина Мельник, Севіля Наріман-кизи, Олеся Саєнко та Максим Ходак.
- Культурний простір Спадщина
- Виставка «Більше ніж будинки»
- з 22.11.24 по 22.12.24
«Більше ніж будинки» — це виставка сучасного колажу про фонову історичну архітектуру, у фоновій історичній архітектурі. У цьому проєкті 23 українські мисткині досліджують фонову історичну забудову Києва через колаж у традиційній та незвичній формі.
Чому фонова архітектура? Вона є основою загального вигляду міста, тлом пам’яток архітектури і містобудування. Такі будинки дають змогу зазирнути в минуле і побачити, яким Київ був раніше: де проходили старі вулички, хто на них селився, чи був квартал житловим, чи торгівельним. За будівельними матеріалами, плануванням, стилем, оздобленням таких будівель можна зрозуміти, яким було життя не лише видатних постатей, а й пересічних містян, які так само творили історію Києва й усієї України.
- Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
- Виставка Марії Примаченко та Марії Галушко «Дві Марії»
- з 22.11.24 по 12.01.25
Дана музейна ретроспектива творчості двох Марій представляє роботи з фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України, які раніше не були презентовані на широкий загал.
У 60-х роках ХХ ст. Марія Примаченко вже мала славу і світове визнання, Марія Галушко ж тільки розпочинала свій шлях. У цей період кожна з них сформулювала своє творче кредо, що вражає подібністю настроїв та думок.
На врученні Шевченківської премії (1966) Марія Примаченко зазначала: «Роби людям добро, щоб люди жили, як квіти цвіли, – оце і все моє слово на світі!». У той самий період молода керамістка Марія Галушко зізнавалася: «Все що я роблю, я роблю з любов’ю до людей». Нині яскраві, життєствердні образи обох художниць як ніколи потрібні людям, адже вони дарують радість і душевні сили, змушують подивитися навколо з надією і вірою в неодмінну перемогу добра та краси.
- Львівський Муніципальний Мистецький центр
- Виставка #NEIVANMADE «Звикати»
- з 21.11.24 по 12.12.24
У цьому проєкті художник бере за основу живопис американських регіоналістів — ідилічні зображення американської мрії. Тихий рай простоти під чистим акварельним небом, безтурботні діти, іронія повсякденного, доброзичливість… Це те, про що мріяли американці майже сотню років. Це те, про що мріють і за що боряться українці сьогодні.
Художник прагне виявити, наскільки схожими є мрії. Тому, зображаючи Україну завтрашнього дня змінює лише певні деталі, що набувають символізму. Але всі персонажі на картинах — це чорні силуети, від яких залишилась лише посмішка. Тіні самих себе — це люди із посттравматичним стресовим розладом. Гості у світі, який вони вибороли і до якого їм слід звикати…
- Довженко-Центр
- Мультимедійна виставка «Ніхто не острів. Три моря»
- з 24.11.24 по 15.12.24
В рамках виставки представлений відеоарт, музичні твори та кераміка від українських та польських артистів. Автори називають цей проєкт, присвячений півдню України, аудіовізуальною мандрівкою трьома морями — Азовським, Чорним і Балтійським.
Ця аудіовізуальна подорож українським півднем поєднує фото, відео, field-recording з Надазов’я, Херсонщини й Одеси з музикою, створеною спеціально для неї. Проєкт розпочався в 2021 на півострові Гіркий кут на Херсонщині. Тут була створена химерна версія Криму із записів хвиль, вітру, трепету степових трав — перша частина. Наприкінці 2022 «Ніхто не острів» продовжився. Митці, об’єднані навколо проєкту, мали чимало аудіо та відео з Маріуполя до повномасштабного вторгнення. Разом їм вдалося зібрати портрет мирного міста на Азові. Так виникла друга частина.
Робота над третьою частиною триває зараз. Аудіо і відео матеріали записані в Одесі й Херсоні, а також Ґдині, Сопоті й Ґданську. Хвилі, спіралі, тріщини, узбережжя — такі схожі патерни. Вітер, близькість небезпеки, і ВЗАЄМОдія як протидія небезпеці.
- Dymchuk Gallery
- Виставка Анастасії Подерв’янської «Шиття-2»
- з 06.12.24 по 12.01.25
До експозиції проєкту увійшли вишиті й ткані твори, а також живопис авторки.
Це друга виставка Подерв’янської під назвою «Шиття», перша частина якої була представлена цього літа в Національному художньому музеї України. У Dymchuk Gallery художниця раніше експонувала свої проєкти «Кантрі-хоррор» (2016) і «Античний бестіарій» (2020).
Роботи Анастасії Подерв’янської демонструють багатошаровість української культури, поєднуючи барокову пишність, авангардну яскравість і народну естетику. Особливе місце в її творчості займає переосмислення текстилю – від гобеленів до масових зразків вишивок ХХ століття, які інтегруються у складні художні колажі.
- CENTER: art space (НАОМА)
- Виставка «Втрачені рівноваги»
- з 02.12.24 по 13.12.24
Виставка «Втрачені Рівноваги» розкриває глибокий і тривалий вплив збройних конфліктів на екологію, підкреслюючи зв’язок між руйнівними змінами в навколишньому середовищі і внутрішньому світі людини.
- Dnipro Center for Contemporary Culture
- Виставка «Кому ж іще те поле дороге?»
- з 07.11.24 по 01.02.25
Це експозиція, зібрана з історій, присвячених праці на землі в умовах військових дій та змін клімату. Виставка посилається на збірку поезій «Пальмове гілля» українського дослідника «Сходу» Агатангела Кримського, яку той створив під час перебування в Бейруті.
Кураторки звертають увагу на втрату людьми доступу до своєї землі внаслідок змін клімату, екстенсивного сільського господарства, видобутку корисних копалин та військових дій, що призводять до продовольчої катастрофи та зникнення цілих екосистем. Окремий фокус — на тому, як російська агресія знищує разом з усім живим і їжу, яка мала годувати населення інших країн відповідно до ролі України як «житниці» Європи та світу.
Ця виставка — спроба знайти спільні точки у сприйнятті нашої необнадійливої реальності в роботах митців/-кинь, громадських активістів/-ок, дослідників/-ць, науковців/-ць з України та інших країн світу.
- Одеський національний художній музей
- Виставка World Press Photo 2024
- з 06.12.24 по 12.01.25
В експозиції представлять 129 фоторобіт, кожна з яких є найкращим зразком фотожурналістики та документальної фотографії за 2023 рік.
Цьогорічними фіналістами європейського регіону стали дві серії з України — проєкт Йоганни Марії Фріц «Гребля Каховської ГЕС: повінь у зоні бойових дій», зроблених під час евакуації цивільних під час повені, а також проєкт «Війна це особисте» української фотографки Юлії Кочетової, у якому переплітаються фотографічні зображення, поезія, відеокліпи та музика, завдяки чому авторка має змогу транслювати досвід війни через власний досвід. Її робота здобула першість у категорії «Відкритий формат».
Переможцем конкурсу World Press Photo 2024 в категорії «Світлина року» став фотограф Мохаммед Салем зі світлиною «Палестинська жінка обіймає тіло загиблої племінниці».
Фотографія на головній: фрагмент роботи Тіберія Сільваші з виставки «Випадковості» в Eye Sea Gallery.
