Виставковий проєкт від Odesa Photo Days Festival та агенції Magnum Photos, виставка присвячена зруйнуваній російською ракетою чернігівській школі №18, дослідження феномену колекціонування в Avangarden Gallery та виставка переможниць та переможців конкурсу «MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2024» в Івано-Франківську — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в квітні.
- Dymchuk Gallery
- Виставка Аліси Гоц «Край світу»
- з 21.03.25 по 27.04.25
До експозиції виставки увійшли роботи створені авторкою протягом 2022-2025 років: графіка, скульптура, фото та відео.
Тематично проєкт започаткований художницею у 2022 році, під час короткотривалого перебування на резиденції від Euxine society у містечку Суліна в Румунії. Досліджуючи територію і традиції місцевості, Аліса замислюється над впливом на сучасну людину віддаленості від великого міста та надихається досвідом перебування у тимчасовій мультикультурній спільноті.
Місто Суліна, населенням близько 5000 жителів, розташовується на Сулинському гирлі в дельті Дунаю. Оточена річкою й Чорним морем, ця місцевість здавалась художниці схожою на острів — незвіданий й спокійний. Під час резиденції S.T.O.R.Y Аліса створила серію фотографій, яка дала початок проєкту «Край світу». Синім і блакитним кольорами, за допомогою каменя й алюмінію, авторка надрукувала морські й безлюдні пейзажі, місцеві обʼєкти й артефакти, які зафіксувала під час прогулянок Суліною.
- Jam Factory Art Center
- Виставка «Beyond the Silence»
- з 21.03.25 по 01.06.25
Beyond the Silence — це виставка від Odesa Photo Days Festival та агенції Magnum Photos. Започаткований Magnum Photos та Open Society Foundations після початку повномасштабної війни в Україні, Beyond the Silence має на меті дослідження зв’язків між Україною, Казахстаном, Мексикою, Нігерією та М’янмою, створюючи діалог між фотограф(к)ами та візуалізуючи їхні історії, досвіди і рефлексії на спільні проблеми.
12 історій від 12 фотографів(-ок) показують глобальний зв’язок між важливими темами, представлять різні візуальні наративи та підходи. Виставка включає друковані зображення, відео та інсталяції. Теми, над якими працювали фотограф(к)и: «Територія», «Боротьба та/чи адаптація», «Викрадення людей» та «Цензура». У фокусі уваги авторів(-ок) проблеми, які є у всіх країнах, але відрізняються лише контекстом та шляхами вирішення.
«Зараз ми живемо в безпрецендентні часи. Сьогоднішня суспільно-політична ситуація спонукає нас замислитися над вразливістю та хиткістю цивілізації, принципів демократичного світу. Виставка повʼязує Україну із подібними історіями на інших континентах і підсилює нашу боротьбу, порушуючи важливі питання про захист прав людини, відстоювання справедливості та гідності у різних державах», — розповідає Божена Пеленська, програмно-виконавча директорка Jam Factory Art Center.
- M17 Contemporary Art Center
- Виставковий проєкт «Вихід з тіні»
- з 27.03.25
Проєкт зосереджується на дослідженні нашого сприйняття простору, часу та реальності. Мистецтво виступає як портал у виміри, що виходять за рамки звичного, запрошуючи глядача віднайти нові перспективи за межами власного світогляду.
«Вихід з тіні» – це спроба наблизитися до невидимого, переосмислити матерію та відкрити нові горизонти буття.
До експозиції увійшли роботи Деніела Аршама, Назара Білика, Катерини Бучацької, Мирослава Вайди, Діани Демяненко, Олени Домбровської, Жанни Кадирової, Аніша Капура, Алісії Кваде, Вартана Маркарʼяна, Сергія Ніжинського, Сергія Попова, Беттіни Пустчі, Сергія Радкевича, Уго Рондіноне, Констянтина Рудешко, Юрія Сивирина, Vj Yarkus.
- Dukat Art Foundation
- Виставка «Dia Kinets»
- з 14.03.25 по 13.04.25
Проєкт Dia Kinets присвячений чернігівській школі №18. Цю школу зруйнувала російська ракета у березні 2022 року. Тут навчалася кураторка і одна з мисткинь проєкту Єва Гольц.
У грудні 2022 року вона відвідала руїни школи та знайшла там діапозитиви. З моменту заснування школи (1963 рік) до відновлення Незалежності їх використовували під час уроків. Частина з цих плівок містила радянську пропаганду, особливо в гуманітарних дисциплінах. Після 1991 року вони зберігалися у школі як архів, або ж вони просто лежали забутими у шухлядах. Після зруйнування школи російською ракетою, вони стали частиною її минулого, як власне її руїн.
Тепер ці діафільми остаточно звільнилися від нав’язаної ролі радянською владою. Вони знайшли прихисток і нове життя у роботах 22 митців.
- The Naked Room
- Виставка Тараса Ковача «Повзучі чагарі. Мережі самосівів»
- з 14.03.25 по 27.04.25
У своїй художній практиці Ковач досліджує міський ландшафт — природний та політичний — і його вплив на мешканців. Експозиція є результатом спостережень художника за трансформацією міського середовища під впливом повномасштабної війни в Україні. Робота над проєктом розпочалася восени 2022 року і триває досі, знаходячи вираження в офортах, об’єктах та відеоінсталяціях.
Поява блокпостів і фортифікацій у публічному середовищі Києва створює відчуття захищеності, але водночас ускладнює звичне пересування містом і нагадує про небезпеку. У своїх роботах Ковач не зображує людей. Утім, їхня присутність відчутна в облишених об’єктах, конструкціях, барикадах та способах адаптації довкілля до людського тіла. Він також фіксує динаміку взаємодії людини з урбаністичним ландшафтом у відеоетюдах, де погляд глядача мандрує знайомими вулицями, доки раптово не провалюється в окоп чи укріплення, опиняючись нижче звичної лінії горизонту.
У графічних роботах художник переосмислює офорт — медіум, що традиційно використовували для створення карт, фіксації маршрутів та архівації природних особливостей краю. Оскільки фотографування військових об’єктів було заборонено, Ковач створював натурні скетчі, які згодом перетворював на гравюри. Проте для нього важливим було не просто документувати, а передати чуттєву сторону пережитого досвіду, не втратити емоції під час багатокрокового технічного процесу створення офортів.
- Svitlo Gallery
- Виставка Стаса Жалобнюка «PONTUS EUXINUS»
- з 13.03.25 по 30.04.25
Виставка одеського митця, присвячена Чорному морю і другій річниці загибелі Дмитра Пащука, засновника галереї “Світло”.
Pontus Euxinus — роздуми про красу, біль, страждання, тіло, хліб та війну, смерть і життя.
Дмитро Пащук був старшим матросом, боровся за незалежність України і загинув на Херсонському напрямку. Символічно, в часі других роковин його смерті, ми хочемо запросити до діалогу в “Світлі” митця, для якого Чорне море є частиною його ідентичності, частиною його боротьби.
- Avangarden Gallery. food&wine
- Виставка «Зібрати неможливо відмовитися»
- з 13.03.25 по 11.05.25
Колекціонування — це можливість прожити безліч життів через предмети мистецва, що мають власну історію. Це вибір, інстинкт, пристрасна гра, що перетворюється на життєву філософію.
Проєкт досліджує, що рухає колекціонером: бажання зберегти красу, зафіксувати історію чи створити нову реальність? Де межа, коли хобі стає потребою, а пристрасть перетворюється на залежність?
На виставці «Зібрати неможливо відмовитися» ми разом досліджуватимемо феномен колекціонування в сучасному світі, розбиратимемося, з чого почати і як обрати серед тисяч талановитих і цікавих авторів, аби не розчаруватися. Експозиція стане джерелом натхнення для кожного — як для тих, хто лише замислюється над створенням власної колекції, так і для тих, хто вже має зібрання, але не зупиняється на досягнутому.
- Порохова Вежа
- Виставка «Бахмут — обличчя геноциду 1942/2022»
- з 15.03.25 по 30.04.25
У 2022-2023 роках російська армія стерла місто з лиця землі, а його людей позбавила дому. У 1942 році нацисти вбили в алебастрових шахтах понад 3000 мешканців, більшість із них – євреї. Сьогодні Бахмут залишається зруйнованим і окупованим. А ця виставка стає документальним доказом двох геноцидів, що мають один спільний знаменник: жорстокість тоталітарних режимів.
В рамках виставки зібрані: Фотографії, що зафіксували злочини окупантів, біль та в той самий час нашу незламність (Костянтин і Влада Ліберови, Сергій Коровайний, Андрій Дубчак, Георгій Іванченко). Архівні матеріали Бахмутського краєзнавчого музею, що розповідають про трагедію 1942 року. Відео та арт-інсталяції, які крізь час проводять паралелі між минулим і сьогоденням (Клеменс фон Ведемеєр, Михайло Алексеєнко).
- Галерея Артсвіт
- Виставка Люсі Іванової «Тепла оптика»
- з 21.03.25 по 14.06.25
«Тепла оптика» — це спроба дослідити, як змінюється художнє бачення через досвід війни, еміграції та материнства у нестабільному світі. Твори Люсі Іванової порушують тему повсякденного життя, що змінилося й вже сприймається крізь призму переживань, втрат і нового погляду на реальність. Експозицію умовно можна розділити на три частини: так званий «дніпровський період» (2017-2022 роки), роботи часів повномасштабної війни і нова візуальна мова.
Також експозиція досліджує, як материнство змінило практику мисткині. Люся зображає не лише спостереження за родинними моментами, а й створює нові образи, що поєднують елементи фантазії, ніжності і напруження. Виставка не боїться розкривати складнощі материнства в умовах війни, де грайливість і серйозність поєднуються в унікальному художньому вислові.
Цей проєкт є не лише своєрідним поворотом у часі і просторі для Люсі Іванової, поверненням до того місця, де починався її творчий шлях, і поглядом на те, яким воно є зараз, а й запрошенням побачити та переосмислити, як сучасне мистецтво може відображати життєвий досвід у часи невизначеності та катастроф.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка Ірини Лоскот «Музей невражаючих мутацій»
- з 20.03.25 по 20.04.25
Експозиція виставки побудована у формі музею. Знайдені об’єкти тут поміщені в скляні вітрини та відмежовані стрічками для того, аби привернути увагу, виділити та зафіксувати процеси ураження. Самі вітрини не тільки ізолюють, а й відбивають у собі погляд спостерігача/спостерігачки. У такий спосіб, відображення у склі ніби «запрошують» людину до своєрідного симбіозу не тільки з експонованими об’єктами, але й з тими процесами, які розгортаються тут і зараз – за вікном галереї. Така взаємодія змушує переосмислити не тільки вплив війни, але і межі цього впливу.
«Війна просочується у ґрунт, розчиняється у воді і циркулює в повітрі. Довкілля змінюється – не-людські агенти вступають у фізичну взаємодію з наслідками воєнних дій; адаптуються до них і повільно зазнають мутації», — розповідає Ірина Лоскот.
- Національний художній музей України
- Виставка Нікіти Кадана «Сирена Серп Супутник»
- з 21.03.25 по 18.05.25
Центральне питання виставки: як під час війни змінюються способи дивитися на мистецтво?
Експозиція об’єднує близько п’ятнадцяти нових творів, створених після 2022 року, та репрезентує художнє дослідження, що фокусується на темі історичної оптики мистецтва. Погляд художника спрямований на модерність у широкому сенсі та контраверсійну природу її опису через історію мистецтва, яка переривається та доповнюється. Нікіта Кадан працює як із візуальними образами мистецтва минулого, так і з масивом історичних знань, що формуються дослідницькими інституціями, зокрема музеями.
- Eye Sea Gallery
- Виставка Роми Михайлова «ДЕФОРМАЦІЇ»
- з 20.03.25 по 23.04.25
Деформація — це не просто фізичний процес, коли тверде тіло під впливом зовнішніх сил втрачає свою первісну форму а й все, що ми переживаємо у світі, де тиск, зовнішні чинники, навантаження й обставини змушуючи адаптуватися, змінюватися, ламатися і відновлюватися. Деформація — це постійний рух, пошук нових форм, що не мають стабільності, адже кожен новий момент може зруйнувати вже знайдений баланс.
Зосереджуючись на реакції на навколишнє на рівні передчуття, Роман Михайлов робить спробу передати осяжність наближення змін, які ми ще не можемо повністю осмислити, але які вже відчуваються в повітрі. Через форми, кольори і текстури, що ніби змінюються під впливом невидимих сил, художник дає можливість глядачеві відчути цей постійний процес трансформації і деформації.
Під «тиском» ми звично розуміємо фізичне навантаження, коли матеріал, будь то металічний прут чи крихкий камінь, змінює свою форму, піддаючись зовнішньому впливу. Але є й інший, не менш потужний тиск — тиск обставин. Це непомітний, але невідворотний вплив зовнішнього середовища, де політичні, економічні чи соціальні зміни змушують нас адаптуватися, не завжди зберігаючи свою первісну форму. Виходячи з нього, людина виявляє здатність до змін, руху і пошуку нових відповідей.
- Закарпатський музей народної архітектури та побуту
- Виставка Тіберія Сільваші «Випадковості та Монохроми»
- з 25.03.25 по 13.04.25
Твори Тіберія Сільваші, незалежно від їх розміру та матеріалу, завжди є свідченням тяглості процесу живопису. Вони позбавлені образів чи будь-яких натяків і вимагають від глядача цілковитого зосередження на собі.
Як живописець, Тіберій Сільваші працює з об’єктами, діяльність живописця не закінчується картиною, не обмежується в просторі. Роботи на папері, що зʼявляються із уваги Тіберія до відходів виробничого процесу, є живописом, що вийшов за межі його монохромів та інших робіт на полотнах. Тіберій вирощує живопис, нашаровуючи колір за кольором олійну фарбу, під монохромом залишаються інші кольори та текстури, що утворюють внутрішню структуру твору, стаючи невидимим, але відчутним для глядача.
«Випадковості» можна назвати найвищою точкою свободи в мистецтві. Бо саме ця випадковість навіть не мала множини можливих варіантів. Знову Тіберій підводить нас до нового, яке настільки просте, що далі за цим вже наче нічого не стоїть, проте це – ілюзія. Ми спостерігаємо за філософією – те, що могло б бути, але могло і не бути, тобто воно не є необхідністю, але з’явилось.
- Гончаренко Центр (Кривий Ріг)
- Виставковий проєкт «Візуальні голоси жінок»
- з 21.03.25 по 19.04.25
Проєкт «Візуальні голоси жінок» побудований на концепції intersectionality (перехресності) та досліджує, як різні аспекти жіночої ідентичності — гендер, соціальний статус, етнічна належність, місце проживання чи професія — взаємодіють і формують унікальний досвід кожної жінки. Вибір Кривого Рогу для проведення виставки не випадковий. Місто з індустріальним характером та сучасною культурою стає метафорою перехресності: місця, де жіночі голоси набувають сили, а їхні історії — особливої ваги.
Кожна робота, представлена на виставці, розповідає про жінок як архітекторок власного життя. Жінки керують підприємствами, працюють у важкій промисловості, будують сім’ї, беруть участь у захисті країни та добровільно опановують різні соціальні ролі. Водночас попри будь-який їх вибір, вони змушені долати багатошарові бар’єри дискримінації, які виникають на перетині гендеру, економічного статусу, культурного контексту та соціальних очікувань.
«Візуальні голоси жінок» — це проєкт, що створює простір для діалогу, платформу для суспільних змін. Виставка запрошує до роздумів: як ми сприймаємо жінок? Чи враховуємо ми їхню багатовимірність? Чи засуджуємо ми жінок за їх вибір щодо власної соціальної ролі? Як кожен із нас може долучитися до створення суспільства, де жінки мають рівні можливості й свободу вибору?
- Український Дім
- Виставковий проєкт «Гривня. Більше ніж гроші»
- з 28.03.25 по 11.05.25
Виставка-експедиція «Гривня. Більше ніж гроші» представляє багатовимірну сутність національної валюти: її символічні, історичні та мистецькі аспекти. Гривня – це не лише грошова одиниця, а й відображення етапів становлення української нації, політичних трансформацій та безперервного культурного діалогу між поколіннями.
Як і державні символи – український герб, прапор і гімн – національна валюта є невід’ємною складовою державного суверенітету, носієм історичної пам’яті та ідентичності. Гривня символізує нерозривний зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім нашої держави.
Еволюція української валюти простежується від її зародження в Русі до появи банкнот Української Народної Республіки й далі – до відродження гривні в часи незалежності. Кожна банкнота й монета фіксує дух своєї епохи, зберігаючи відбиток боротьби нашого народу за свободу. Це історія, закарбована в дизайні, кольорах, образах.
- Асортиментна Кімната
- Виставка переможниць та переможців конкурсу «MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2024»
- з 28.03.25 по 18.04.25
«MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE» — це конкурс організований Миколаївською школою концептуальної та арт фотографії MYPH. У 2022 році школа та її засновник Сергій Мельниченко перемістились до Івано-Франківська, і з того часу разом зробили дві виставки та один воркшоп.
На «MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2024» було надіслано більше 500 заявок і більше 5000 фотографій від багатьох цікавих і потужних авторів та авторок, проживаючих в Україні та поза її межами. У цьому непростому рішенні для журі, було обрано 8 переможців та переможниць конкурсу: Олексій Чистотін, Ірина Кабиш, Айнур Сакішева, Оля Коваль, Георгій Іванченко, Регіна Буквич, Нурлана Удовенко, Вероніка Моль.
Мисткині та митці, що працюють з медіумом фотографії не більше п’яти років, покажуть роботи про притуплену тривогу, страх втрати пам’яті, знеособлення, тріумф природи та повсякденне життя на тлі війни.
Фотографія на головній: робота Анастасії Тимошенко «Дівчина-єдиноріг» з виставки «Візуальні голоси жінок» в Гончаренко Центрі.
