Categories
TOP UKRAINE

10 ВИСТАВОК, ЯКІ ПОТРІБНО ПОБАЧИТИ ДО КІНЦЯ РОКУ

До новорічних свят залишилось зовсім мало часу, а це означає що галереї та музеї підуть на канікули. Ми відібрали для вас 10 цікавих виставок які варто побачити до кінця року.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональний проєкт Сергія Петлюка «Індекс»
  • з 16.12.21 по 30.01.22

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 6-ї Премії Future Generation Art Prize 2021
  • з 25.09.21 по 27.02.22

Виставка зосередилася на представленні нових робіт, які демонструватимуть найактуальніші творчі тенденції нового покоління художників. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, Future Generation Art Prize — це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, метою якої є відкриття нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників.

  • Одеський національний художній музей
  • Виставка «Рой. До шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда»
  • з 16.10.21 по 31.12.21

Цей проєкт — своєрідний «тізер» до великої персональної виставки-ретроспективи Ройтбурда, що буде показано наступного року у чотирьох містах країни: Одесі, Києві, Львові та Дніпрі.

На виставці представлено 28 живописних робіт Ройтбурда, відеоарт, інсталяції та близько 70 архівних фотографій з родинної та приватних колекцій. Виставка робить акцент на ранньому періоді творчості, 1980-1990-х, коли Олександр не тільки пробував себе у різних напрямках мистецтва, але й займався активним формуванням одеської та загальноукраїнської художньої спільноти.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «ФУТУРОМАРЕННЯ»
  • з 15.10.21 по 30.01.22

Виставковий проєкт присвячений футуризму — одному з найяскравіших явищ у світовій історії мистецтва. «Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка, почала ширитись світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

9 залів Мистецького арсеналу презентують найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: перехід від мис­тецтва минулого до майбутнього, деструкцію. За «законами» футуризму — на зміну процесові розкладання прийдуть конструювання нової культури та творення метамистецтва. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях деструкції.

Проєкт «Футуромарення» — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись з новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональна виставка Руслана Тремби «Тихий годинник»
  • з 22.12.21 по 05.02.22

Митець продовжує випробовувати виражальні властивості скульптури та живопису, працюючи з невигадливим матеріалом – акрилом, лаком, пресованим папером, повстю. Доволі стримана техніка художника набуває символічного змісту, виступаючи способом опрацювання спогадів.

Виставка об’єднує роботи різних періодів, давні твори перегукуються з нещодавніми. Уява Руслана невпинно коливається між минулим та сьогоденням. Віднайдені колись образи та сюжети набувають нового вигляду, розкриваються через новий досвід. Минуле ніколи не лишається в минулому, не буває вичерпаним та безжиттєвим. Теперішнє це діалог з різними пластами минулого, його переоцінка відповідно до актуальних викликів. Художник проходить цей шлях, працюючи зі своїми творами. Серії «Bundes Eigentum», «Крапка», «Образ» та «Вірники» слугують шматочками пам’яті, які вбудовуються в актуальні враження, створюючи тло для серій «Наближення», «Двері відкриті», «Портрети дитинства».

  • Я Галерея 
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • ДУКАТ
  • Виставка графічних робіт Кирила Проценка «Повертаючись до надрукованого»
  • з 23.12.21 по 06.01.22

Постать Кирила Проценка багатогранна: художник, дизайнер, кліпмейкер, організатор міждисциплінарних проєктів та яскравих вечірок. Один із учасників Паркомуни, він назавжди залишився експериментатором і шукачем, чия мерехтлива ідентичність вислизає від строгих визначень. Роботи Проценка сповнені іронії та мають міфологічну ауру, притаманну загалом мистецтву “нової хвилі”. Але в цілому практика художника демонструє мінімалізм, лаконічність і переважно концептуальний підхід, що виокремлює Проценка серед більшості митців його кола.

В арсеналі драйвових експериментів Кирила були різноманітні медіа: живопис, фотографія, відео та саунд-інсталяції, випалювання і, власне, друкована графіка, якій присвячено дану експозицію. Усі ці прояви об’єднує легкість і “грайливість” фінального жесту, в якому сконцентровано весь попередній мислительний процес, усі відсилки і цитати, але неявно — так, аби не перевантажити і зберегти стрункість висловлювання.

  • The Naked Room
  • Виставка Петра Ряски «Корекція пам’яті»
  • з 08.12.21 по 16.01.22

«Корекція пам’яті» — друга виставка Петра Ряски в The Naked Room. І наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом.

Два роки тому експозиція «Діяння Ряски» в галереї об’єднала пейзажі, створені протягом 2012–19 років, буквально в одну лінію. Цей кураторський прийом дозволив унаочнити послідовний поступ живописної мови Ряски від академічного ліплення форми в бік вільного й тілесного письма. Ніби натхненний цим перепереглядом власного живописного архіву з позиції тривалого перформансу, Ряска взявся за апгрейд полотен, які того вимагали. Під пензль потрапили, передусім, інститутські роботи. Він з напруженням згадує, як викладачі змушували кільканадцять раз переписувати одну й ту саму постановку через напрочуд суб’єктивне розуміння форми та композиції. З цього врешті виходили роботи, однаково непереконливі як для Ряски, так і для вчителя. Тим не менш, художник довший час зберігав їх у власній майстерні, як важливих свідків власного шляху. Зрештою, Петро зізнався собі, що ані експонувати, ані продавати він їх не хоче. І повернув старі полотна до власної художньої практики.

Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають постаюсть двома гранями одного твору. «Корекція пам’яті» — зразковий в цьому сенсі проект, а отже «діяння» Ряски тривають.

  • Dymchuk Gallery
  • Виставка Юрія Пікуля «Назустріч відчуженню»
  • з 23.12.21 по 30.01.22

Виставка складена з живописних полотен та інсталяції, створених у 2021 році. Автор у своїх роботах реалістично зображує вхідні групи важливих культурних інституцій України: Міністерства культури, Національного художнього музею України, Мистецького арсеналу та інших, і звертає увагу глядача на відчуття відчуженості, яке викликають у автора ці заклади.

Categories
TOP UKRAINE

7 цікавих виставок 2021 року

Традиційно підбиваємо підсумки року, що минає, відібравши 7 цікавих виставок.

  • Персональна виставка Нікіти Кадана «Камінь б’є камінь»  
  • PinchukArtCentre

«Камінь б’є камінь» — виставка Нікіти Кадана, організована в контексті діяльності Дослідницької платформи PinchukArtCentre. Його перша персональна виставка в Україні демонструє як новостворені, так і існуючі роботи, які є рефлексією на теми української історії, політичного насильства, національного історичного спадку, авангарду та радянської утопії. Ця виставка досліджує виклики теперішнього часу в нерозривному зв’язку з минулим, використовуючи історію, щоб освітити сьогодення та уявити майбутнє.

Виставка починається з «флешбеку», що проявляється в інтуїтивній художньо-історичній рефлексії, здебільшого через роботи тих, кого відносять до українського авангарду. Це акцентує використання Каданом історичного минулого у вигляді ідеологій, мистецтва та актів політичного насильства.

Виставку пронизують історичні події, об’єкти та образи, які Кадан наново інтерпретує з огляду на гостру потребу сьогодення протистояти геополітичним помилкам, імперіалістській агресії та праворадикальним ідеологіям. «Камінь б’є камінь»  це жодним чином не «історія, якою вона була»; це мотив, що спалахує в момент небезпеки – він освітлює наше сьогодення й спрямовує нас у майбутнє.

  • Виставка Даніїла Ревковського і Андрія Рачинського «Хвостосховище.Інженер»
  • Voloshyn Gallery

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський представили продовження серії Хвостосховище, перша частина якої, у формі Музею людської цивілізації, була експонована в PinchukArtCentre напочатку цього року. У Voloshyn gallery представлена гілка історії Хвостосховища, що історично відноситься до 1937-1944 рр. і територіально стосується сучасних меж міста Кривий Ріг.

Виставка розповідає історію інженера металургійно-збагачувального комбінату «Криворіжсталь», який з невиявлених причин разом з родиною жив у схованці на місці майбутнього хвостосховища. Про життя у параної, зумовленій історичними та політичними обставинами; про пошуки відповідних видів активістських практик, що у трактуванні художників перетворюються на художні об’єкти.

  • Виставковий проєкт «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • Мистецький Арсенал

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія»
  • Мистецький Арсенал

Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною». Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.

  • Виставка «КАТАРСИС»
  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • Персональна виставка Саші Курмаза «КОЛИ СТРАХ СТАЄ ДРУГОМ»
  • The Naked Room

Проєкт «Коли страх стає другом» включає нові роботи Курмаза, створені протягом 2020 року. Це серія шовкотрафаретів за мотивами зображень з підручників судмедекспертизи, що ними користуються лікарі та криміналісти для визначення характеру тілесних ушкоджень. Техніка шовкотрафарету має властивість естетизувати будь-яке зображення, шліфувати гострі кути. Однак, це спрацьовує зворотнім чином з натуралістичними зображеннями понівічених тіл. Формалізовані та представлені у вигляді плакатів, вони лише більше жахають.

Продовжують експозицію відлиті з бронзи об’єкти у вітрині. Поєднання брутальності та геометеричної довершенності спантеличує щодо їх призначення. Це скульптури чи зброя? І чи взагалі нормально бачити в потенційному предметі для насильницьких дій обриси абстрактних експериментів початку ХХ сторіччя? Це питання художник переадресовує тим, хто споглядатиме ці предмети в контексті простору художньої галереї.

Зациклює експозицію серія світлин. Фотографія є постійною, фактично щоденною практикою Курмаза, його способом фіксувати плинну візуальну оболонку повсякденності. Світлини видаються на перший погляд не пов’язаними між собою, та відстороненими від заданої іншими роботами образності. Але саме їх тиха присутність убезпечує від прямолійнійного трактування проєкту.

  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • White World 

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

Categories
TOP UKRAINE

13 цікавих виставок листопада

Незважаючи на складну пандемічну ситуацію, українські музеї та галереї продовжують роботу. Листопад дарує поціновувачам мистецтва цікаві виставкові проєкти, серед яких: груповий проєкт «5 років тому» у честь 5-ти річчя Voloshyn Gallery, виставка до шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда та виставка фіналістів конкурсу МУХі 2021.

  • Voloshyn Gallery
  • Груповий проєкт «5 років тому» у честь 5-ти річчя Voloshyn Gallery
  • з 20.10.21 по 14.11.21

«5 років тому» – це візуалізація взаємодії минулого та теперішнього, де експозиція є дослідженням часу та простору, і водночас його фіксацією, що набуває значення для створення і культивування нового досвіду через призму минулого.

На виставці «5 років тому» представлені арт-об’єкти, створені авторами (Нікіта Кадан, Леся Хоменко, Олексій Сай, Микола Рідний, Ніколай Карабінович, Євген Самборський, Влада Ралко та Володимир Будніков) у 2016 році, в рік заснування Voloshyn Gallery, аби подивитись на них ще раз з позицій часу, що минув. Деякі роботи було створено художниками в рамках серій, деякі паралельно або ж в перервах між ними. Навмисно «витягуючи» роботи з власного контексту, позбавивши загальної теми, ми переглядаємо важливі свідчення в минулому, звертаємо увагу на те, що раніше могло лишитися другорядним. Експозиція стає точкою порівняння «вчора» і «сьогодні».

  • Одеський художній музей
  • Виставка «Рой. До шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда»
  • з 16.10.21 по 31.12.21

Цей проєкт — своєрідний «тізер» до великої персональної виставки-ретроспективи Ройтбурда, що буде показано наступного року у чотирьох містах країни: Одесі, Києві, Львові та Дніпрі.

На виставці представлено 28 живописних робіт Ройтбурда, відеоарт, інсталяції та близько 70 архівних фотографій з родинної та приватних колекцій. Виставка робить акцент на ранньому періоді творчості, 1980-1990-х, коли Олександр не тільки пробував себе у різних напрямках мистецтва, але й займався активним формуванням одеської та загальноукраїнської художньої спільноти.

  • YermilovCentre
  • Виставковий проєкт «Олександр Дубовик. Знаки»
  • з 15.10.21 по 26.11.21

В проєкті показано різні напрямки творчості художника: від перших знакових живописних “букетів” створених у 1960-тих і серій гуашей до унікальних артбуків, в яких художник втілював свої найбільш сміливі ідеї. В експозиції також буде відтворено атмосферу Новоапостольскої церкви у Києві, для якої художник створив проєкт вітражного оформлення.

Олександр Дубовик — знакова фігура в історії українського мистецтва. Він створив корпус живописних і графічних творів, що сьогодні зберігаються у світових музейних колекціях, а також виклав свої погляди на мистецтво у текстах, філософських трактатах та поезіях.

  • Музей сучасного мистецтва Одеси
  • Виставковий проєкт «Кібература» художниці Ozi (Ірини Озаринської)
  • з 21.10.21 по 21.11.21

Художниця послідовно розкриває тему Artist-book, використовуючи великий спектр інструментів: живопис, графіку, відео-арт, скульптуру — Ozi створює єдиний простір, кожен фрагмент якого відображає ціле, і розповідає про трансформацію, яку зазнала книга від моменту зародження самого поняття, першіх її втілень в пергаменті до сучасного подання в цифровому вигляді.

Художниця, продовжуючи досліджувати одну зі своїх улюблених тем проведе кожного глядача в портал просторових меж предметів, і за допомогою свого досвіду і майстерності втілить його розширення. Розгорнувши цей простір, вона дбайливо зберігає увагу до книги, як до художнього об’єкту. В інсталяції ми побачимо продовження традицій світового мистецтва livres d’artistes, що породжує бажання постійного втілення художньої комунікації.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «ФУТУРОМАРЕННЯ»
  • з 15.10.21 по 30.01.22

Виставковий проєкт присвячений футуризму — одному з найяскравіших явищ у світовій історії мистецтва. «Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка, почала ширитись світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

9 залів Мистецького арсеналу презентують найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: перехід від мис­тецтва минулого до майбутнього, деструкцію. За «законами» футуризму — на зміну процесові розкладання прийдуть конструювання нової культури та творення метамистецтва. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях деструкції.

Проєкт «Футуромарення» — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись з новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє.

  • БФ «Мистецтво без меж»
  • Проект «Уявні тіні та тіні» Олега Тістола та Ігоря Бондаренка
  • з 19.10.21 по 11.11.21

Виставка-діалог живописця Олега Тістола та фотографа Ігоря Бондаренка підіймає питання реального та ірреального, суб’єктивного та об’єктивного в нашому сприйнятті дійсності.

В своєму мистецькому діалозі живописець та фотограф ніби обмінялися художніми засобами візуального відображення, для того, щоб підкреслити амбівалентність поглядів та різноманіття смислових контекстів нашого сприйняття світу. Створюючи портрети з тіней, Тістол майже відкидає емоційну гамму живописності, апелюючи тільки до контрастів між особистістю та середовищем, реальністю та містикою, об’єктивним та суб’єктивним, використовуючи колір, лише як певний емоційний тон. У той час фотограф Ігор Бондаренко вносить в чіткий світ фотографічної монохромної репрезентації дійсності найголовніший художній засіб живопису – колір, як одну з основних констант нашого бачення дійсності. І цей конфлікт, відверте вторгнення в монохромну «картинку», цілком трансформує першопочаткове її сприйняття, розширюючи діапазон її трактування та залучаючи до діалогу глядача про те, що є реальність та істина.

  • Nt-Art Gallery
  • Виставка «Метафізика. Острів»
  • з 22.10.21 по 27.11.21

«Метафізика. Острів» — виставка кураторок Оксани Довгополової, Наталки Ревко та Катерини Семенюк про переосмислення «одеського міфу».

Одного разу в розмові на вулиці нічної Одеси Олександр Ройтбурд почув фразу: «Так ви тут живете в де-кіріковському пейзажі!». Таке, де-кіріковське, метафізичне обличчя Одеси важко побачити. Ззовні гарантовано видно її екзотизований, симулятивний образ, описаний в так званому одеському міфі з його обов’язковим «колоритом», тюлькою та псевдо-єврейськими жартами. Одеса добре навчилася демонструвати саме таку картинку, яка непогано продається.

Але коли тебе раптом засліпить полуденне сонце, ти побачиш… острів на межі між морем та степом. Весь цей галасливий балаган нікуди не зникає, але ти бачиш і простір чистих сенсів, у який вводить виставка «Метафізика. Острів». Тоді і з’являється чиста лінія узбережжя, а на ній — місто-острів. Саме таку Одесу ми бачимо в роботах одеських художників 1960–70-х, які шукали це місто поза часом у неперервному полілозі з однодумцями.

  • Malevich
  • Персональна виставка Жені Лаптій «Пангея»
  • з 28.10.21 по 11.11.21

Пангея (від грец. γη gê «Земля» та грец. παν pan «все», буквально вся Земля) — надконтинент, який раніше містив у собі майже весь суходіл та існував 300 мільйонів років тому. Вся Земля була оточена океаном Панталасса.

Виставка про взаємодію людини з ідеальним природнім світом та про наслідки цієї взаємодії. Художниця пропонує глядачу порефлексувати над тим, чи зможемо ми створити умови для екологічної сталості та уникнути глобальних катастроф. Проект створений в рамках резиденції Ruda project 2021 та присвячений найбільшому промисловому центру України — Кривому Рогу.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Виставка фіналістів конкурсу МУХі 2021
  • з 11.11.21 по 05.12.21

Проєкт МУХі 2021 – восьма виставка фіналістів та фіналісток конкурсу для молодих українських художників та художниць з різних куточків України та світ.

МУХі – це поліфункціональний проєкт, спрямований на послідовну і тривалу роботу з підтримки українських художниць і художників на етапі їх становлення. Нaзвa МУХі є абревіатурою від «Молоді Українські Художники/ці і». Перша виставка МУХі булa презентовaнa в 2009 році в Боттега Галереї. У 2021 році проєкт реaлізовaно увосьме.

  • Золотое Сечение
  • Виставка-продаж «За лаштунками іронії Жан-Луї Форена»
  • з 27.10.21 по 17.11.21

Жан-Луї Форен — учасник перших виставок імпресіоністів нарівні з Клодом Моне, Едгаром Дега, П’єром-Огюстом Ренуаром, Полем Сезанном, Полем Гогеном та іншими геніями епохи. Дега вважав його кращим другом, вони пліч-о-пліч писали етюди за лаштунками опери, спостерігаючи за балеринами. Сезанн обожнював сатиричні малюнки Форена, а Анрі Тулуз-Лотрек називав його своїм учителем та покровителем і надихався творчістю художника.

Київська виставка робіт Форена охоплює всі періоди творчості автора, а також всі теми та техніки, які художник використовував для створення своїх шедеврів. Твори Жан-Луї Форена дозволять відвідувачам виставки зануритися у атмосферу Парижа 19-20 століть, відчути емоційний стан героїв його сюжетів та отримати стравжнє естетичні задоволення від геніальної техніки письма майстра. Всього на експозиції представлено 23 оригінальних твори художника. Всі роботи виставки належать українському колекціонеру, який протягом довгого часу вивчав творчість Форена та збирав його шедеври по всьому світові — з приватних зібрань Європи і США.

  • The Naked Room
  • Персональна виставка художниці Олександри Кадзевич «ПЕЙЗАЖ–СУВЕНІР»
  • з 27.10.21 по 17.11.21

«ПЕЙЗАЖ–СУВЕНІР» — друга персональна виставка художниці Олександри Кадзевич в галереї The Naked Room. До експозиції увіййшли нові живописні роботи та артефакти, пов’язані з персональної історію родини художниці.

  • Мала Галерея Мистецького арсеналу
  • Виставка «Швидко. Зручно. Небезпечно»
  • з 05.11.21 по 25.11.21

Виставка присвячена феномену гіг-економіки, у якому працівни_ця опиняється у стані незахищеної та нестабільної праці. Учасни_ці проєкту аналізують власний досвід взаємодії та співпраці з різними цифровими платформами та оприявнюють їх проблеми.

  • Tiro al Blanco та Voloshyn Gallery
  • Групова виставка українських художників «Виходячи за межі»
  • Місце проведення виставки: Галерея Tiro al Blanco (Гвадалахара, Мексика)
  • з 27.10.21 по 15.01.22

Цей кураторский проєкт – міжнародна колаборація, в рамках якої вперше за 30 років незалежності України у Мексиці представлено проєкт українських авторів. У виставці беруть участь Леся Хоменко, Катерина Лисовенко, Kinder Album та Анастасія Подерв’янська.

Українське мистецтво згенероване однією системою виходить буквально за межі, долаючи відстань у тисячі кілометрів, де зіштовхується з іншою парадигмою, створюючи нові складні взаємозв’язки. Підходи авторок в їхніх роботах також зіштовхуються між собою під різними кутами, доповнюючи один одного, балансуючи між запереченням і ствердженням, одночасно виходячи за рамки власного контексту.

 

 

 

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок вересня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в вересні в Києві та Харкові.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • Мала Галерея Мистецького арсеналу
  • Виставка «Спроба контакту. Школа фотографії Віктора Марущенка»
  • з 19.08.21 по 16.09.21

Виставка відбувається у межах проєкту «Чутливість. Сучасна українська фотографія».

Школа фотографії Віктора Марущенка, заснована у 2004 році в Києві, є однією з найвідоміших в Україні. Кредо фотошколи — слова її засновника фотографа Віктора Марущенка (1946–2020): «Наше завдання — не навчити користуватися фотоапаратом, а розкрити творчі здібності і таланти учня».

На виставці «Спроба контакту» представлено роботи різних поколінь випускників Школи фотографії. Тут представлені роботи, що є образним вираженням пошуку сучасного візуального художника. Одвічного пошуку свого місця у мінливому та багатогранному світі.

  • YermilovCentre
  • Ретроспективна виставка херсонського художника Стаса Волязловського «Волязловский и уся его творча жізнь»
  • з 03.09.21 по 26.09.21

Це перша ретроспективна виставка, яка відбудеться після смерті художника та за його життя. «Волязловский и уся его творча жізнь» демонструє усі медіа, з якими встиг попрацювати художник. Виставка проведе глядача різними етапами творчості Стаса Волязловського — від його керамічних робіт, у яких тільки закладався авторський стиль, через експерименти з фотографією та графікою, що втілились у дружній співпраці з дніпропетровським журналом «НАШ», крізь написання побутових та еротичних казок та есеїв через роботу з текстильним матеріалом (який сам Волязловський називав «ганчірками») до експериментів з відео.

У різні періоди сам Стас Волязловський називав своє мистецтво пеніс-артом, хер-артом, але найчастіше — шансон-артом. «Шансон-арт — це моя рефлексія на світ, у якому я існую, з його інтересами, проблемами, страхами, релігією, новими культурними викликами, з його телебаченням та програмами, наповненими дебільною рекламою, розчленухою, криміналом, порнографією, серіалами та політикою, з його жовтою пресою та його інтернетом…».

  • The Naked Room
  • Виставка Олександра Чекменьова «Усі ми жили колись»
  • з 01.09.21 по 03.10.21

«Усі ми жили колись» — це серія фотографій, створених у 1990-ті роки, переважно в Луганську, де мешкав і працював Чекменьов, але також у Києві, Одесі, Полтаві та інших містах. Усі фотографії зняті на кольорову плівку та надруковані вручну з негативів. Ця частина об’ємного архіву фотографа вперше експонуються в якості окремої серії на персональній виставці.

Світлини Чекменьова можна розглядати в двох аспектах. Один з них — зміст, сюжет, гіперреалістична документація буденності великого міста на сході України, яке переживало болісну трансформацію на зламі двох політичних епох. Другий аспект —це композиційна та колористична бездоганність знімків. Вони викривають у Чекменьові чутливість та пластичне мислення художника, а не лише уважного хронікера. Унікальність вуличної зйомки фотографа— в цьому вражаючи природньому поєднанні документалістики і позачасової краси кожного знімка.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Виставка резидентів СРЗ-2
  • з 23.09.21 по 24.10.21

«На акваторії заводу купатися було заборонено» — це перша масштабна презентація робіт художників і художниць, які протягом останніх років працювали на території колишнього Одеського судноремонтного заводу СРЗ-2, перетворивши її на унікальний культурний кластер і трансмедіальну лабораторію.

Закрита територія СРЗ-2 стала симбіозом скульптурних, малярських, шовкотрафаретних та інженерних майстерень, музичної студії, а також ательє. Умови ж, що уможливили цей органічний синтез і діалог мистецтв, є унікальними для новітньої історії українського сучасного мистецтва.

Виставка досліджує феномен виникнення самоорганізованої творчої спільноти й самі ці об’єднавчі умови, головною з яких став простір: полишений судноремонтний завод в історичному центрі Одеси, який сьогодні існує під загрозою зникнення через пріоритети масштабної забудови берегової лінії. На прикладі арткластеру СРЗ-2 проєкт підіймає питання нестабільного становища митця/мисткині у суспільстві, а також можливостей для його/її реалізації та розвитку.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональний проєкт харківської художниці Тетяни Маліновської «Вуаль»
  • з 09.09.21 по 09.10.21

На виставці представлені живописні полотна, графічні роботи, а також відеоінсталяції. Тут яскравий, сповнений життям та калейдоскопічною експресивністю світ доповнюється безголосим відео. Губи з картин та моніторів закликають до небезпечної подорожі в глибини власної душі, де розігруються містерії життя, любові та смерті.

«Вуаль» – це про часи, коли люди змушені покривати нижню частину обличчя своєрідною вуаллю. Коли губи втрачають свою буденність, набувають соціальної непристойності, втрачають голос. Коли бажання злитися із зовнішнім світом досягає піку своєї потужності, але його реалізація залишається мінливою.

  • ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ
  • Виставка та тихий аукціон «Майстри суворого стилю. Владислав Мамсіков. Анатолій Постоюк»
  • з 01.09.21 по 14.09.21

На виставці представлено 53 твори — двадцять сім робіт Мамсікова та двадцять шість Постоюка відповідно. Всі вони походять з приватної збірки одного колекціонера — протягом 30 років він купував одну-дві роботи на рік. Більшість з них навіть не були експоновані, тож відвідувачі виставки «Майстри суворого стилю. Владислав Мамсіков. Анатолій Постоюк» побачать їх вперше.

Частково цією виставкою організатори звертаються до маловивченого періоду в українському сучасному мистецтві — до періоду «застою», як прийнято називати семидесяті — часи, коли активно працювали художники Анатолій Постоюк і Владислав Мамсіков.

До іншого періоду творчості цих авторів, представлені на експозиції — роботи, створені на початку 2000-х років. Серед них переважають ліричні домашні натюрморти. Так, розглядаючи часовий відрізок творчості художників Мамсікова та Постоюка — завдовжки в сорок років, організатори ніби свіжим поглядом відкривають їх для широкого загалу.

  • White World
  • Друга Міжнародна Трієнале «Intaglio 2021»
  • з 04.09.21 по 24.09.21

Через три роки після заснування першої в Україні Міжнародної Трієнале малих форм друкованої графіки ЦСМ «Білий Світ» з великим задоволенням презентує її продовження. Цей конкурс присвячений дослідженню безлічі технік глибокого друку, об’єднаних спільною назвою «Інталіо»; за свідченням істориків, колись вони з’явились завдяки розвитку ювелірної справи і витонченого гравіювання на дорогоцінностях. Сьогодні ж ми можемо спостерігати зростання інтересу та новий розквіт технік інталіо, зокрема зумовлених можливістю поєднання старовинних прийомів з інноваційними технологіями.

Цьогоріч міжнародна Трієнале відбулася за принципом відкритого конкурсу – подати свої роботи на розгляд могли усі митці з будь-якого куточку світу. За результатами відбору оргкомітет Трієнале «Intaglio 2021» отримав потужну, різноманітну і новітню збірку зі 170 естампів, яку з задоволенням продемонструє цього вересня на однойменній виставці.

  • Галерея мистецтв «Лавра»
  • Проект молодого художника Воло Бевзи «Bigibans»
  • з 04.09.21 по 24.09.21

В експозиції будуть представлені масштабні абстрактні роботи, в яких розгортається художня гра між абстрактним та реальним. Куди приведе ця гра кожного з нас, які нові світи та можливості сучасного мистецтва розкриються перед глядачем? Варто побачити, щоб зрозуміти.

Біґібан – дитяча гра, в якій яскраві абстрактні фігури стають живими та неживими предметами реальності, створеної уявою гравців. Кожна картина – це окрема історія біґібана-прямокутника, де перетворення від реального до цифрового, а потім до аналогового живопису призводить до нових результатів, нових візуальних конотацій, нових емоцій та вражень. Розгортаючи таку гру на живописних полотнах, художник досліджує взаємодії та співіснування предметного та абстрактного, реального та супрематичного, створює особливу художню естетику. Цифрові технології, які поєднують фізичні форми та абстрактні за допомогою безлічі комбінацій та кольорів, дають доволі оригінальні художні результати. А перенесені пензлем і фарбою на полотно, ці комбінації взагалі формують нову постцифрову живописну естетику.

Згладжуючи і накладаючи один на одного різноманітні поверхні, колір і зміст за допомогою виправлень шляхом вирізання та вставки фундаментальної біологічної форми, художник ставить під сумнів як природу, так і найбільш важливі інструменти живопису. І це дарує глядачеві безліч можливостей для роздумів, пошуку відповідей на безліч нових запитань.

  • ДУКАТ
  • Виставка ескізів втрачених об’єктів монументального мистецтва 1960–1980-х років «КАРТА ПАМ’ЯТІ».
  • з 19.08.21 по 08.09.21

На виставці представлено ескізи пам’яток українського монументального мистецтва 1960–1980-х років, які були знищено або частково втрачено протягом кількох останніх десятиліть. Серед їх авторів — знакові художники епохи: Алла Горська, Опанас Заливаха, Валерій Ламах, Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Федір Тетянич та інші. Більшість з експонованих робіт будуть демонструватися публічно вперше.

 

 

 

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок липня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в липні в Києві, Одесі та Львові.

  • Львівський муніципальний мистецький центр
  • Персональна виставка «Бажана площина» художниці Лесі Хоменко
  • з 23.06.21 по 20.07.21

У проєкті «Бажана площина» Хоменко продовжує свою програмну роботу з живописом та деконструкцією фігуративного зображення. Художниця використовує підрамники, об’єкти, полотно та біфлекс, а також роботу художниці Алевтини Кахідзе, яку Хоменко запросила бути гостею виставки.

Тема, яка об’єднала три роботи на виставці — це анексія Криму, розказана через особисті спогади, сконструйовану оповідь та бажання заволодіти площиною — чи то територією, чи то картиною. На виставці Леся Хоменко працює із зображенням хвиль, надаючи їм геополітичного символізму захоплення території. Образи хвиль запозичені — на виставці експонується малюнок художниці Алевтини Кахідзе та копія картини Айвазовського Дев’ятий вал.

  • The Naked Room
  • Персональна виставка Саші Курмаза «КОЛИ СТРАХ СТАЄ ДРУГОМ»
  • з 16.06.21 по 18.07.21

Проєкт «Коли страх стає другом» включає нові роботи Курмаза, створені протягом 2020 року. Це серія шовкотрафаретів за мотивами зображень з підручників судмедекспертизи, що ними користуються лікарі та криміналісти для визначення характеру тілесних ушкоджень. Техніка шовкотрафарету має властивість естетизувати будь-яке зображення, шліфувати гострі кути. Однак, це спрацьовує зворотнім чином з натуралістичними зображеннями понівічених тіл. Формалізовані та представлені у вигляді плакатів, вони лише більше жахають.

Продовжують експозицію відлиті з бронзи об’єкти у вітрині. Поєднання брутальності та геометеричної довершенності спантеличує щодо їх призначення. Це скульптури чи зброя? І чи взагалі нормально бачити в потенційному предметі для насильницьких дій обриси абстрактних експериментів початку ХХ сторіччя? Це питання художник переадресовує тим, хто споглядатиме ці предмети в контексті простору художньої галереї.

Зациклює експозицію серія світлин. Фотографія є постійною, фактично щоденною практикою Курмаза, його способом фіксувати плинну візуальну оболонку повсякденності. Світлини видаються на перший погляд не пов’язаними між собою, та відстороненими від заданої іншими роботами образності. Але саме їх тиха присутність убезпечує від прямолійнійного трактування проєкту.

  • Kyiv Academy of Media Arts
  • Виставка-перегляд першокурсників #KAMA2YP: CONTEMPORARY ART
  • з 02.07.21 по 04.07.21

Виставка підсумовує весняний семестр та репрезентує художні роботи, створені в майстернях Євгена Самборського, Оксани Казьміної, Сергія Сабакаря, Анни Віноградової, Макса Роботова, Алевтини Кахідзе та Лесі Хоменко. Студенти працювали з рухомим зображенням, мальованою анімацією, звуком, перформансом та скульптурою.

Назва Personal Cloudiness виникла в результаті рефлексії молодих художни_ць свого інформаційного та соціального оточення: насичене інформаційне поле призводить до проблеми вибору та необхідності взяти на себе персональну відповідальність. Це хмарне, тривожне відчуття — якщо не характер молодого покоління, то принаймні етап, що потребує детального розгляду.

  • Dymchuk Gallery
  • П’ята виставка із серії «Сузір’я / Constellations» (Володимир Стрельников, Олександра Кадзевич)
  • з 02.07.21 по 23.07.21

У рамках виставки зіставлені художні практики двох поколінь: представників «одеського нонконформізму» 60-80-х років і сучасних одеських художників. На виставці будуть представлені акварелі 2000-х років і абстракції 1990-2000-х років Володимира Стрельникова та серії «Між речей» і «Короткі слова» 2018 року Олександри Кадзевич.

Хоч метою «Сузір’їв» не є встановлення послідовності або підбір художників за формальною схожістю, певна співзвучність художніх практик і персоналій для формування пари все ж є обов’язковою умовою. У випадку Стрельникова-Кадзевич перше, що впадає в око — це зв’язок художників, нехай і зовсім не комплементарний, зі своїм містом. Одеса з її багатством фактур і квітів виступає і фоном, і натхненням, і тим, що тягне і відштовхує водночас, і без чого складно прожити. Стрельников, змушений емігрувати під тиском радянських спецслужб в Німеччину в 1979 році, вже з кінця 80-х, як тільки це стає можливим, регулярно повертається до Одеси. Кадзевич, що виїхала на навчання до Києва, теж зізнається, що нехай мистецьке життя в місті біля моря і менш активне, ніж у столиці, але її тягне повернутися. Реагуючи на цю майже середземноморську загальну лінивість, а також млявість художніх процесів, Кадзевич створює галерею Noch у власній майстерні. Стрельников, своєю чергою, з групою однодумців художників-нонконформістів, був одним з ініціаторів і активним учасником неофіційних квартирних виставок — єдиної можливості виставлятися в 60-70-х роках.

  • Ya Gallery Lviv
  • Виставковий проєкт Карла Звіринського «Ліс. Потойбічне»
  • з 25.06.21 по 22.08.21

Виставковий проєкт Карла Звіринського «Ліс. Потойбічне» поведе глядача у захопливу мандрівку темними лісами, через творчість знакового для української культури митця. Малярство, колаж, рисунок і, вперше, – серії світлин – проєкт відкриває нові грані відомого художника, які допоможуть пізнати авторський метод Звіринського, розкрити спосіб його мислення та творення візуального образу.

Ліс був майстернею для Звіринського, місцем знаним і близьким з дитинства, насиченим символами фольклору, казки та міфу, згустком привороту та магії, але водночас місцем небезпеки й таємниць. Ліс в уяві Звіринського – втеча, внутрішня міграція, медитація, пошук. В метафорах Шарля Бодлера Ліс – це храм, для Макса Ернста – містичні стіни, за якими заходить сонце-птах.

Уявімо художника, який зараз поруч з нами, в цьому просторі, через свої роботи ділиться візіями, думками. Інколи він бавиться, інколи страждає, іронізує, мислить, вибудовує або все одночасно, коли випорскує себе на полотно, папір, плівку. Чесність, безкомпромісність і пильна увага до навколишнього життя – єдиний спосіб творення справжнього мистецтва.

  • Shcherbenko Art Centre
  • Виставка Олександра Ройтбурда «Вправи на розкутість»
  • з 16.06.21 по 24.07.21

До виставки увійшли одразу дві нові серії його робіт: живописні зображення скульптур і жіночі напівфігури. Доволі різні, на перший погляд, серії об’єднує ключова риса: Ройтбурд заграє з академічним каноном у своїй непересічній авторській манері.

Як зазначає сам художник, він «переказує» відомі скульптури, вступаючи у діалог із класикою та класицистичною естетикою. Цей переказ – розкутий, «більш експресивний, ніж зазвичай». Але цього разу бути таким вивільненим йому дозволяють саме зображувані скульптури, чия умовна впізнаваність надає привід до грайливої інтерпретації.

Серія жіночих напівфігур розпочата Ройтбурдом давно, але насвіжіші роботи будуть представлені влітку 2021. Знову, відштовхуючись від академічної програми, художник створює живі, грайливі, портрети, еротичні і іронічні водночас. Зображені (неначе з селфі) жінки тримають предмети, що змушують замислюватись: хто вона така і про що міркує? Легка, але виважена гра зі спадком, флірт і шана, вічна історія і ковідна сучасність: Ройтбурд продовжує свої невимушені вправи.

  • Mironova Foundation
  • Проект «Femme Fatale» художниці Анни Кострицької
  • з 21.07.21 по 04.08.21

Новий проект присвячений сучасній жінці. За допомогою живопису художниця досліджує ідеї фімінізму і розмірковує над тим чому сьогодні поняття Femme Fatale знову стає актуальним та набирає нових сенсів.

В експозиції будуть представлені три серії робіт, створених в різній кольоровій гаммі. Червона, чорна та біла серії передають основні характеристики сучасної Femme Fatale – пристрасть, силу та ніжність.

  • Одеський художній музей
  • Виставка «Fioretti Пауля Шварца»
  • з 16.06.21 по 13.08.21

В рамках виставки представлено близько 65 робіт одеського художника з німецьким корінням Пауля Шварца, переважно 1900-1920-х років. Сьогодні ім’я Пауля Шварца (1873—1934) майже забуте: персональна виставка «Fioretti» в Одеському художньому покликана нагадати про нього і дати друге життя творчому надбанню митця.

Назва виставки «Fioretti» — відсилка до твору XIV століття «Квіточки Франциска Асізького». Це збірка з 53 коротких розділів, що розповідають про життя святого Франциска Асізького і яскраво змальовують створені ним дива.

Тонка, штучно винайдена мова модерну, увібрана художником у Парижі початку століття, вплітається у тканину художнього життя Одеси 1910-х років. У художніх образах його театральних декорацій, гротесків та орієнтальних композицій стає відчутною межа між тонким і щільним світами. Акварелі Пауля Шварца сповнені ескапізму: художник наче намагається забрати глядача з собою у казковий світ без турбот, тривог і розчарувань, зовсім не схожий на буремну реальність 1920-х років.

  • Одеський художній музей
  • «ХХ-ХХІ: від двадцятих до двадцятих». Оновлена експозиція другого поверху Одеського художнього
  • з 25.06.21 по 15.08.21

Робота над новою експозицією тривала понад півроку. Відвідувачі зможуть побачити чимало робіт, які десятиліттями зберігалися у фондах. Загалом нова експозиція включає понад 300 робіт у різних напрямках та техніках. Серед представлених авторів такі відомі імена, як Юрій Єгоров, Станіслав Сичов, Лариса Звездочьотова, Валентин Хрущ, Арсен Савадов, Віктор Маринюк, Людмила Ястреб, Влада Ралко та багато-багато інших.

Нова експозиція дає широку картину загальноукраїнського мистецтва у порівнянні з регіональним фокусом попередньої експозиції. Велику увагу приділено останнім двом десятиліттям та молодим художникам, роботи яких ми вперше включили до постійної експозиції музею.

  • Invogue#Art
  • Персональна виставка Наташи Шульте «КАМІНЬ, НОЖИЦІ ПАПІР»
  • з 02.07.21 по 07.08.21

Наташа Шульте у серії живописних робіт «КАМІНЬ, НОЖИЦІ ПАПІР» досліджує це питання. Роботи виконані олією, зображають обличчя людей у межових станах: моментах, коли біль перетворюється на задоволення, або навпаки – задоволення стає настільки інтенсивним, що його важко відрізнити від болю. Крім живопису виставка включає відеоарт з проєкту «Bubblegum». Це відео, на якому задокументований особистий досвід художниці та її уявлення про пологи. Інтенсивні фізичні переживання конкретної людини, представлені на відео, одночасно пронизані спільним минулим, приватними і політичними фантазіями.

 

 

 

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок травня

Ми пережили ще один локдаун, і саме час почати відвідувати не тільки кафе та ресторани, але і київські арт-локації. Відібрали для вас 10 найцікавіших виставок травня.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональна виставка Катерини Лисовенко «Пропаганда світу моєї мрії»
  • з 15.05.21 по 20.06.21

Катерина Лисовенко звертається до живопису і досліджує історію його використання в якості інструмента створення міфу та пропаганди. Розглядаючи античні міфи та християнську іконографію, художниця переосмислює їх з точки зору сучасної повістки понять рівності, стосунків людини з природою, гендеру і сексуальності. Своїм живописом Лисовенко пропагує утопічний світ, в якому людина вільна, а постійна боротьба за захоплення природного, матеріального та інформаційного просторів закінчилася.

На виставці буде представлений вівтар із сценами із райського саду утопічного світу мрії Катерини Лисовенко, що вперше був представлений у самоорганізованому просторі “Богдана”. Святі жінки, позбавлені жертовного призначення, знайшли спокій і насолоду у райському саду. У “завівтарному просторі” експонуватимуться портрети учасниць та учасників перформативної дії, що відбулася під час першого показу.

  • The Naked Room
  • Персональна виставка Віталія Кохана «Circa 2020»
  • з 13.05.21 по 12.06.21

The Naked Room представляє виставку Віталія Кохана “Circa 2020”, яка складається зі скульптур, створених художником у власній майстерні в Харкові протягом останніх трьох років.

Виставка в The Naked Room вибудовується, на перший погляд, навколо одного сюжету — жіночої постаті. Галерею заповнюють дівочі фігури приблизно однакової форми. Це видовжені тулуби з доволі умовним або, навпаки, нарочито грубим пропрацюванням окремих частин тіла. Маленькі, середні, великі й величезні панянки представлені в найширшому асортименті. Й від цієї “фемінної” навали складається враження, що художник аж надміру захопився цим нехитрим сюжетом. Жіноча постать є, мабуть, одним з найпопулярніших скульптурних жанрів, від прадавнього мистецтва до високого модернізму, а отже й одним з найтривіальніших. Але Кохан не боїться заходити на територію банального й звертається до нього цілком усвідомлено, як до “нульової форми”, контейнера для цілком іншого мистецького завдання.

  • Dymchuk Gallery
  • Персональна виставка Артема Волокітіна «Абстрактне світло»
  • з 15.05.21 по 27.06.21

Вже тривалий час Артем Волокітін не звертається у своїй практиці до образу людини. Переломним моментом стали події Майдану та війни на Сході України – художник почав відображати власні тривоги у пейзажах, сповнених вибухів та феєрверків. Нова серія робіт Волокітіна візуально розвиває цю лінію: пейзажі відходять все далі від фігуративу, будуються на нюансах фактури та світлотіні.

Проект “Абстрактне світло” досліджує природу світла та можливостей його сприйняття. Світло є необхідним елементом бачення людини – водночас, його надлишок засліплює і травмує. Для Волокітіна живопис виявляється способом примиритися з природою та оприявнити її властивості. Художник зазначає: “Живописна техніка дозволяє створювати ілюзію сонячного світла, яке можна розглядати без захисних засобів. Контрасти і перехрещування променів, ритмічне повторення і туманності наповнюють собою площину полотна і змушують його вібрувати”.

  • Ya Gallery
  • Персональна виставка Антона Логова «Ґрунт»
  • з 12.05.21 по 05.06.21

Вже ні для кого не є одкровенням, що точні та вивірені пейзажі на ренесансних полотнах створювалися за допомогою камери-обскури. Особливість її роботи полягає у тому, що аби схопити проєктоване зображення, глядачеві потрібно зберігати спокій, дивлячись обома очима водночас. Тільки за цієї умови картина стане достовірним відбитком реальності.

Сьогодні навряд чи хтось користається тим нехитрим пристроєм. Ми живемо у нову епоху. Людство стало на нову щаблину візуальності, коли на зміну камері-обскурі прийшов стереоскоп. Це пристрій, що допомагав побачити об’ємним площинне зображення. Стереоскопічне зображення подвоюється для споглядання лівим та правим оком окремо, синтезуючи новий вимір вже відомого.

Якщо ж уявляти собі об’ємність абстракції, то її зразком може бути новий проєкт Антона Логова “Ґрунт”. Його багатовимірність лежить поза сумнівом і апелює до глибини (фізичної та метафізичної) самого поняття ґрунту. “Я намагався створити «калейдоскопний» образ світу, який нам не належить”, — проголошує митець. І закликає не визнавати його роботи площинними.

Погляд на цей проєкт, аби він охопив усю його повноту, має розчепитись, подібно до того, як автономізується ліве та праве око у погляді всередину стереоскопа. “Ґрунт” — це не просто вишукана гра із кольором. Золото родючого нашарування, рідна земля, зерно, що проростає із нього (зерно ідеї та хліба), волога охра та сухий пісок. Переплітаючись із чистим кольором ці означувані перетворюються на поліфонію символів, в об’єм самого поняття “ґрунт”.

  • Національний музей Тараса Шевченка
  • Персональна виставка світлин французького фотографа з агентства “Магнум” Антуана д’Аґати «Оголене життя» 
  • з 11.05.21 по 30.05.21

Серію було створено під час карантинних заходів, запроваджених внаслідок епідемії Covid-19 з 11-го березня до 20 травня 2020 року. Антуан д’Аґата обійшов безлюдні вулиці з тепловізором, аби закарбувати у графічній та естетичній манері життя в час панування вірусу, який перетворив місто на чудернацький театр неприкаяних душ.

За допомогою цього кольорового зображення лікарняних буднів митець віддає шану медичному персоналу. Описуючи цю свою роботу, Антуан д’Аґата цитує художника Поля Сезанна : “Ми – лишень трохи накопиченого та організованого сонячного тепла, спогад Сонця. Крихта фосфору, що горить у мозкових оболонках світу”.

Виставка представлена у вигляді інсталяції, яку Ігор Уварофф створив із сотень фотографій, вибраних з-поміж 13 000 світлин. Ця сценографія наслідує рух доцентрового вибуху/вибухового виверження вірусного епізоду, який раптово виник, але з часом неминуче зникне.

  • Мистецький Арсенал
  • Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • з 03.05.21 по 06.06.21

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка переможців конкурсу МУХі 2019 — дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів»
  • з 07.05.21 по 06.06.21

Щербенко Арт Центр презентує першу персональну виставку переможців конкурсу МУХі 2019, дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів». Ця назва запозичена з вірша американського поета Волта Вітмена, написаного у 1867 році, який відсилає до ранньо-соціалістичних ідей єдності. Щоправда, крізь призму сучасного неоліберального устрою ці рядки майже повністю профановано, адже утопічними ідеями вправно оперують, особливо в часи коронавірусної кризи, коли спільність – це те, на чому всі так зосереджені.

Художники створюють уявну мандрівку до свого рідного міста Коломиї, яке настільки культивує свою суб’єктність, що непомітно для себе опиняється у парадоксі історії. Відомо, що половину населення міста ще до 1939 року складали євреї, але майже всі вони загинули під час Голокосту від рук нацистів. Пізніше Коломия була заселена українцями з округи та інших регіонів тодішньої Української РСР і розвивалась як пролетарське місто, звільнене від «засилля світового імперіалізму».

Інша частина виставки розповідає про Мирноград на Донбасі, жителі якого, навпаки, змушені доводити свою суб’єктність метрополії. Спільно з місцевими мешканцями художники вирушають у пішу подорож краєм, дотримуючись одного з підземних маршрутів давно закритої шахти Новатор. Під час ходи люди йдуть містом, зораними полями та чагарниками – прокладають маршрути постіндустріального Донбасу.

  • Національний художній музей України
  • Виставковий проєкт «Олег Соколов: колір, музика, слово»
  • з 17.04.21 по 30.05.21

Монографічна виставка Олега Соколова (1919-1990) підготовлена в рамках музейної програми «Клітина» у партнерській співпраці з Музеєм сучасного мистецтва Одеси та покликана зосередити увагу на особливостях світогляду й самобутньої практики митця.

Мистецтво одеського художника Олега Соколова вперше буде всебічно представлене в Національному художньому музеї України – це близько вісімдесяти робіт художника, що охоплюють період від початку 1950-х до кінця 1980-х. Новаторська художня практика Соколова 1950-60-х років багато в чому стала прообразом методу одеського концептуалізму, а зацікавлення в сфері світломузики ставлять його в один ряд с митцями, що протягом ХХ століття розробляли теорію світло- та звукопередачі.

Експозиція в NAMU умовно об’єднує три частини, які є складовими назви експериментального клубу «Колір, музика, слово», заснованим в Одесі самим Олегом Соколовим. Окрім творів митця, на виставці будуть представлені архівні матеріали, які розкриють творчий процес художника.

  • Хлєбзавод
  • Виставка Максима Гончара «Літнє начиння»
  • з 24.04.21 по 15.05.21

«Літнє начиння» — виставка досліджує радянський посуд, способи осмислення та репрезентації його виробництва, злами та суперечності, які проявлялися в його виробництві.

Досліджуючи Завод столових приладь, де знаходиться його майстерня по вул. Пшенична 2, художник тяжіє до моделювання системи зіткнення та конфліктів протилежних систем, використовує знайдені фрагменти обладнання, одяг робітників, фаянс, форми для лиття, карбування, формування та трансформує їх у власні роботи, працює з попереднім досвідом та надихається промзоною. Питання художника полягає в тому, чи можуть елементарні функції предмету бути інструментом агітації, виховання, при цьому завдавати шкоди здоров’ю?

На виставці ви побачите експозицію з чотирьох робіт, один з яких – «Накритий стіл», в цьому проєкті Максим Гончар, досліджує особливості та якості у виробництві столових приладь, а саме через конфлікт політики та культури. Художник гіперболізує об’єкти та підіймає їх вище рівня стола, розмірковує над агітаційною порцеляною, емалями та сплавами у виробництві посуду.

  • White World
  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • з 04.05.21 по 15.05.21

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

Categories
TOP UKRAINE

7 интересных выставок 2020 года

Информационный портал ugallery продолжает подводить итоги года. 2020-й стал интересным годом для арт-рынка. Превозмогая все запреты, коснувшиеся закрытия музеев и галерей, художники по всему миру продолжали творить, а галереи начали осваивать онлайн пространство «семимильными шагами». Но, несмотря на все беды,  украинские арт-институции доказали — оффлайн выставки, все так же актуальны. Собрали для вас 7 интересных выставок 2020 года.

  • Художник: Никита Кадан
  • Локация: Voloshyn Gallery

Персональная выставка одного из самых значимых украинских художников наших дней Никиты Кадана включает в себя как новые, так и более старые работы художника. Среди них – графика, фото, инсталляции. На выставке показаны новые работы с неоном – продолжение серии «Частные солнца», которую автор начал еще в 2013 году. Также художник показал рисунки выполненные углем, где мотивы из Грюневальда и Кранаха встречаются с узнаваемым силуэтом Музея пропаганды в Шепетовке. Одной из самых интересных в экспозиции, является работа в сотрудничестве с фотографом Андреем Бойко, художник переосмысливает одну из самых значимых работ Пикассо «Герника», дополняя фотографиями концерта ультраправой группы «Сокира Перуна».

  • Художник: «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть»
  • Локация: Мыстецкий арсенал

Масштабный проект посвящен украинской гравюре и эстампу — ручным методам печати рисунков. В рамках выставки представлено около 500 графических работ от 128 авторов — с начала 20 века до настоящего момента. «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть» показывает визуальную историю украинского искусства за последние 100 лет. Экспозиция, впрочем, построена не линейно. Работы признанных мэтров украинской графики из музейного фонда показаны вместе с произведениями известных современных художников. Проекты молодых художников интегрируются в каждый из трех тематических блоков экспозиции, демонстрируя единственное содержательное поле.

  • Художник: Выпускники Kyiv Academy of Media Arts направления Contemporary Art набор #KAMA13
  • Локация: Здание круглой формы на Рейтарской, 15

«Галерея «Сабіна» — выпускной проект студентов вечерних программ направления Contemporary Art набора #KAMA13, кураторами которого являются Леся Хоменко, Лизавета Герман и Мария Ланько.

На выставке представлены индивидуальные работы 23 художников и художниц, в которых они исследуют вопрос целесообразности живописи в 21 веке, жизненного пути предметов искусства, исторической памяти и манипуляции ею, антропоцентрической эпохи и её карантинных трансформаций, говорят об идентичности и телесности. Художники работали с медиумами живописи, скульптуры, фото, коллажа, видео, инсталляции и перформанса.

  • Художник: Сергей Братков, Никита Кадан, Александр Гляделов
  • Локация: Музей кино Довженко-Центра

“Короткий список” — выставка, которая представляет художественные проекты номинантов Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко 2020 года в категории “Визуальное искусство”. На выставке представлены художественные проекты: «Империя снов» Сергея Браткова, «Карусель» Александра Гляделова и «(не)обозначенные» Никиты Кадана.

“Разные по эстетике, интонациями, художественным методам, эти произведения, объединенные вместе, иллюстрируют природу человеческого в сегодняшних условиях политической нестабильности, исторической фальсификации и невозможности охватить действительность. В основе своей все художники используют медиум фотографии, но их объединяет не только это. Авторы своими работами вводят зрителя в состояние транса, переходное состояние”, – отмечают организаторы.

Идея создания выставки принадлежит членам Шевченковского комитета Владе Ралко, Татьяне Кочубинской и Михаилу Рашковецкому.

  • Художник: Люся Иванова
  • Локация: The Naked Room

«Ще» — вторая выставка Люси Ивановой в галерее The Naked Room. Новые живописные работы художницы не объединены одной темой. Объединяет их разве что пестрое соединение увиденного, прочувствованного и обдуманного за прошедший год. Он начался с опустошенной мастерской. По завершении прошлогодней выставки художница оказалась как бы в новом пространстве, без накопленных полотен — материальных свидетельств предыдущего опыта. Год, в котором художница работала над новыми работами, а ее будущие зрители пережили немало социальных, политических и природных коллапсов, — говорится на странице мероприятия.

  • Художник: Василий Бажай
  • Локация: Щербенко Арт Центр

Forte-2 – персональный проект Василия Бажая, где впервые экспонируются новые работы львовского художника, а также часть работ из проекта «Без названия-2», который проходил во Львовском дворце искусств в 2018 году.

В основе проекта Forte-2 абстрактная идея, которая впоследствии создала новую интуитивную реальность. Она, сначала непроявленная, наконец, проходит через художника и воспроизводится в его живописной реальности. Как комментирует критик и историк искусства Роман Ганкевич, который курировал проекты художника: «Василий всегда ведет диалог с искусством сам по себе. Его не интересуют вещи, связанные с политикой или социальными вопросами. Его больше интересует формализм и философская структура искусства».

Название проекта отсылает к выставкам Василия 90-х годов и последующего периода. Первый проект художника с одноименным названием был представлен еще в 1996 году и с тех пор развивает идеи, пронизывающие практику художника с самого начала. Еще тогда он начал экспериментировать с живописной пластикой, плавной, но мощной, подобной музыки.

  • Художник: Выставка 20-ти номинантов Премии PinchukArtCentre 2020
  • Локация: PinchukArtCentre

Выставка 20-ти номинантов 5-го конкурса на соискание Премии PinchukArtCentre – общенациональной премии для украинских художников в возрасте до 35 лет. Проект включает новые и недавно созданные работы художников и арт-коллективов со всей Украины.

Художественные подходы 20 номинантов отличаются между собой, при этом они отражают образ мышления пост-майданного поколения в украинском искусстве. Многих из них объединяют активные рефлексии о социальной проблематике и критике архаичных властных структур. Среди тем – ценность труда в постиндустриальную эпоху; медиа-манипуляции и их влияние на политическую деятельность, как в Украине, так и по всему миру; проявление уважительного отношения к гендерному разнообразию в противовес физическому насилию, которое по-прежнему остается движущей силой в социальных процессах. И хотя прямой активизм в течение определенного времени оставался ведущей практикой, мы наблюдаем, как на смену ему приходят жесты, призванные трансформировать опыт и функционал общественного пространства города.

 

Categories
TOP UKRAINE

7 виставок, які потрібно побачити до кінця року

Щоб відволіктися від передноворічних клопотів, та нав’язливих думок про локдаун, найкраще присвятити вільний час прогулянкам по музеях і галереях. Розповідаємо про найцікавіші виставки грудня.

  • Dymchuk Gallery
  • Антон Саєнко. Грязне 
  • з 10.12.20 по 31.12.20

Проект є продовженням тривалих експериментів митця з художньою формою та його роздумів про автономність мистецтва. Ядром виставки є протиставлення живопису і фотографії. З одного боку – монохромні полотна з нескінченними живописними нашаруваннями. З іншого – такі самі монохромні фотографії краєвидів села Грязне, де художник провів дитинство. Разом вони фіксують межовий стан, в якому співіснують документальне і вигадане, інтелектуальне та емоційне, минуле і теперішнє.

  • Мистецький арсенал
  • Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!
  • з 18.09.20 по 24.01.21

«Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» — виставковий проєкт Мистецького арсеналу, що продовжує лінію репрезентації визначних імен у новітній історії українського мистецтва, до якої належать персональні виставки Олега Голосія, Кирила Проценка, Олександра Гнилицького. Серед уже реалізовних, проєкт Андрія Сагайдаковського вирізняється своїм експериментальним характером — простір Арсеналу перетвориться на тотальну інсталяцію, створену митцем. Це дозволить якнайповніше зануритися в творчість автора, побачити його метод в дії.

На виставці можна простежити кілька циклів, тонко пов’язаних між собою тематично та стилістично: тіло як фрагмент, анатомічні штудії, тілесна еквілібристика, кіно, діти-воїни і дитячі забави, спортивні вправи. Не випадково основною темою нашої виставки є саме спорт. Та у цьому проєкті він не є ілюстрацією девізу «швидше, вище, сильніше», а радше  моделлю буття, відображенням поняття homo ludens — «людина, що грає». Митець із насолодою грає у власну гру, вигадуючи містифіковані змагання-забави. Він придумує правила, проектує декорації для своїх вправ і дисциплін, створюючи таким чином власний спорт-простір — імаджинаріум, що є естетично співзвучним із театром абсурду.

  • Voloshyn Gallery
  • Ілля Ісупов. Не смішно
  • з 09.12.20 по 24.01.21

На виставці представлені як нові роботи, створені спеціально для виставки, так і роботи художника з різних періодів його творчості у різноманітних медіумах: від картин до скульптур. Ісупов зазвичай працює з актуальними сюжетами — то іронічними роздумами про масову культуру, то саркастичними висловлюваннями про політику. Ілля Ісупов – один із членів Паркомуни – сквоту, що існував у 1989-1994 роках на колишній вулиці Паризької Комуни, теперішній Михайлівській, і став окремим явищем в історії українського сучасного мистецтва.

«Стилістично Ілля Ісупов у кращих традиціях постмодернізму змішує естетику коміксів, модерну початку 20-го століття, арт-брюту, радянської книжкової ілюстрації та багато іншого. Художник використовує свою творчість, як спосіб фіксації історій, які відбуваються навколо: особистих, або суспільних. Для Ісупова кожна робота – як запис у щоденнику, де всі деталі несуть певну інформацію», — розповідає кураторка Ксенія Малих.

  • Довженко-Центр
  • Музейний проєкт «Польоти уві сні та наяву. Виставка»
  • з 17.12.20 по 07.03.21

«Польоти уві сні та наяву. Виставка» — музейний проєкт, що досліджує однойменну культову кінострічку Романа Балаяна та епоху, в яку вона створювалася.

«Дослідження творчості Романа Балаяна перетворилося на дослідження міської теми в українському радянському кіно. Теми, що її, як з’ясувалося, в УРСР було негласно заборонено. І цей факт робить Балаяна не просто режисером, штатним постановником на студії Довженка, а літописцем життя тодішнього середнього класу. Тодішніх нас із вами. Класу, чужого і владній верхівці, і мовчазній слухняній більшості. Зібрані в експозиції фільми, кадри, фотографії, документи, висновки, думки мистецтвознавців і свідчення очевидців не претендують на абсолютну об’єктивність. Однак вони дають певне уявлення про час, який Тарковскій назвав епохою «глибоководних риб», — розповідає куратор виставки Андрій Алферов.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 20-ти номінантів Премії PinchukArtCentre 2020
  • з 09.02.20 по 03.02.21

Виставка 20-ти номінантів 6-го конкурсу на здобуття Премії PinchukArtCentre – загальнонаціональної премії для українських художників віком до 35 років.

Художні підходи 20 номінантів відмінні між собою, проте, вони відображають спосіб мислення пост-майданної генерації в українському мистецтві. Багатьох з них об’єднують активні рефлексії про соціальну проблематику та критика архаїчних владних структур. Серед тем – цінність праці у постіндустріальну епоху; медіа-маніпуляції та їхній вплив на політичну діяльність як в Україні, так і по всьому світі; шанування гендерної різноманітності на противагу фізичному насиллю, що все ще залишається рушійною силою в соціальних процесах. І хоча прямий активізм протягом певного часу залишався провідною практикою, ми спостерігаємо, як на зміну йому приходять жести, покликані трансформувати досвід та функціонал громадського простору міста.

  • Bereznitsky Art Foundation
  • Давид Чичкан. Портрети, які говорять
  • з 25.11.20 по 24.12.20

На виставці представлена нова серія графіки, яку художник створив в рамках творчої резиденції у Фундації Березницьких.

Продовжуючи досліджувати та переосмислювати доробок українських інтелектуалів-модерністів, Давид Чичкан створює серію альтернативних українських гривень. На «купюрах» Чичкана портрети Лесі Українки та Івана Франка не мовчазні, а доповнені великими цитатами з їхніх творів, що, на думку художника, найбільш повно відображають їх власне бачення суспільного устрою на засадах загальної соціальної та економічної рівності. У такий спосіб художник вчергове для своєї практики привертає увагу до емансипативних переконань ідеологів прогресивного українського проєкту, що залишаються революційними навіть сьогодні.

  • The Naked Room
  • Денис Саліванов. Semi Life
  • з 02.12.20 по 13.01.21

Semi Life — перша персональна виставка Дениса Саліванова після довгого періоду лабораторної роботи. Медіа художник Денис Саліванов звертається до консервативного живописного медіуму у виняткових випадках. В останні роки він досліджує процеси, що відбуваються із сучасною людиною в умовах постійного медіа-збудження, і це дослідження потребує від нього іншої мови та способу репрезентації.

Серія робіт представлених в рамках виставки Semi Life, є результат багаторічних спостережень за мешканцями Львівської площі, де знаходиться майстерня художника. Колись через сусідство з мистецькою академією та Будинком художника це місце завжди було центром богемного життя. Але останніми роками тут все більше офісів та працівників, що покірно обслуговують системи, які ніхто з них не ставить під сумнів.

 

 

Categories
UKRAINE

Галерея The Naked Room представила персональну виставку Люсі Іванової

20 травня у київській галереї The Naked Room відкрилася персональна виставка Люсі Іванової «Ще».

«Ще» — друга виставка Люсі Іванової в галереї The Naked Room. Нові живописні роботи Люсі не споріднені єдиною темою та методом. Об’єднує їх хіба що строката сполука здобутого, побаченого, відчутого й обміркованого за рік, що минув. Він розпочався зі спустошеної майстерні. По завершенні минулорічної виставки «Річ не в собі» художниця опинилася ніби у новому просторі, без накопичених полотен — матеріальних свідчень попереднього досвіду. Рік, протягом якого художниця працювала над новими роботами, а їхні майбутніх глядачі пережили чимало соціальних, політичних та природних колапсів.

Сучасне мистецтво з сейсмологічною чутливістю реагує на виклики свого часу. Та чи варто шукати такі рефлексії в живописі, який прийнято вважати аполітичною формою мистецтва? Живопис Люсі вільний від ілюстративності й прямого коментаря. Проте відчуття напруги й буремності ніби вживлене уже в саму живописну поверхню: у нервозній яскравості, ламкості ліній, хиткості композиції. Задоволення від формальних принад цих творів можливе лише у поєднанні з емоційним збудженням — звичним станом для сучасної людини, у якої все добре, але все складно. «Мої работи — це поствідчуття від побаченого,» — зізнається Люся Іванова. Лебеді, людські постаті, дерева, собаки — лише поодинокі фігуративні елементи, які неохоче тримають хиткий зв’язок між упізнаваною реальністю та реальністю робіт Люсі. І радше видаються приводом зануритися ще глибше у тягуче мерехтіння текстур і пігментів, аніж ключами до тлумачення змісту робіт.

Художниця часто розповідає, що її бабуся й дід працювали на знаменитій фабриці «Свєма» і були винахідниками кольорової фотоплівки. Отже, історія її родини нерозривна з історією новітньої візуальності. Її живопис можна було б назвати пост-фотографічним, пост-медійним — таким, що подолав диктат усюдисущої «картинки» та зашитої в неї оповідності. Але також і пост-ремісничим, пост-академічним. Живописом після всього — живописом, який більше нічого нікому не винен.