Виставка всесвітньо відомого художника та активіста Ай Вейвея, перша виставка в новій галереї LU Gallery, виставка фіналістів та фіналісток відкритого конкурсу MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2025 та виставка художниці Лесі Синиченко в київській галереї eye sea gallery — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в жовтні.
- Національний музей «Київська картинна галерея»
- Виставка «Кров з молоком»
- з 10.09.25 по 12.10.25
Усім знайомий вислів «кров з молоком» викликає образ молодості, сили та тілесної досконалості. Це поетична метафора, у якій кров символізує енергію та пристрасть, а молоко – чистоту і красу. Під час війни цей образ набуває нових, на жаль, буквальних сенсів, нагадуючи про крихкість людського життя, жертовну любов і захист, який іноді вимагає найвищої ціни.
Виставка об’єднує живопис, графіку, скульптуру та фотографію XVIII–XXI століть із музейної колекції, приватних збірок і сучасних мистецьких практик. У центрі уваги – тіло: не лише як фізична форма, але й як джерело чуттєвості, простір пам’яті, символ ідентичності та місток між поколіннями.
У виставці «Кров з молоком» представлені твори з музейної колекції: Ілля Ріпин, Зінаїда Серебрякова, Антон Лосенко, Сергій Шишко, Юлія Укадер, Олександр Сухоліт та приватних зібрань.
- Асортиментна Кімната
- Виставка «Куди це все йде»
- з 13.09.25 по 18.10.25
У виставці йдеться про майбутнє, яке просочується крізь сьогодення, — про те, чого ми не можемо ані побачити, ані розбачити. Мистецькі роботи, що створюють потік цієї виставки, виходять за рамки лінійних наративів, в’язнуть в лімінальних просторах, коливаються (чи хитаються) між особистим та ідеологічним, між тим, що було, і тим, що могло б бути. У той момент, коли все це перетинається — свобода і втрата, творення і розпад — може відбутись миттєвий жест про час після. Цей жест — плинний, невловимий і транзитний — не хапається за химерне знання, а радше відкриває проміжні простори — місця, де починається невідоме.
Свої роботи представляють 14 художниць та художників з України та Німеччини. Спеціально для виставки створили чотири роботи — їх відвідувачі побачать вперше.
- Підгорецький замок
- Виставка Олени Придувалової «Замовляння на любов»
- з 17.09.25 по 02.11.25
Замовляння на любов – це не про інтимні почуття. Це про те, як у світі смертей і руйнації ми все ж намагаємося втримати в собі людське. Бо інакше ми втратили б сенс самого спротиву.
Для Олени Придувалової щоденне малювання стало ритмом у хаосі, способом прожити день і ніч. Від люті й бажання смерті ворогам – до пошуку облич і простих людських жестів серед бабусь на ринку, де любов як рослини – «росте кожного дня».
Ця виставка – не втеча від темряви, а спроба говорити про любов як про те, що проростає попри руйнування, утримує життя і повертає відчуття ґрунту під ногами.
- Павільйон культури (ВДНГ)
- Виставка Ая Вейвея «Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле»
- з 14.09.25 по 30.11.25
Натхненна роботами Леонардо да Вінчі для «De Divina Proportione», інсталяція Ая Вейвея складається з трьох математично точних сфер. Ці форми символізують ренесансні ідеали раціональності та порядку, віддають данину математичному світу да Вінчі та водночас сигналізують про хаос виняткових станів.
Кожну сферу обгортає спеціально розроблена камуфляжна тканина, яка також формує сполучну структуру всієї інсталяції — це продовження знакової роботи Ая Вейвея «П’ять плащів, що тримають зірку», яка була вперше показана у кінці 1980-х років. Ай Вейвей відмовився від традиційної військової тканини і натомість використав нетиповий камуфляж, що складається з маленьких і ніжних обрисів тварин. Тим самим його скульптура слугує свідченням як людських, так і нелюдських жертв війни.
- LU Gallery
- Виставка «Трава понад нами»
- з 12.09.25 по 12.11.25
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році багато художників почали виявляти посилену увагу до зв’язку людського та нелюдського життя. Цей поворот не є виключно естетичним, а має концептуальний і філософський вимір, відбиваючи ширше переосмислення позиції людини у природному світі. На цьому спостереженні ґрунтується концепція виставки Трава понад нами. Ми намагаємося знайти відповіді на питання: чому митці й поети так часто повертаються до природи в моменти екзистенційної кризи? І як можна зрозуміти цю тенденцію через призму сучасної екологічної думки?
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році багато художників почали виявляти посилену увагу до зв’язку людського та нелюдського життя. Цей поворот не є виключно естетичним, а має концептуальний і філософський вимір, відбиваючи ширше переосмислення позиції людини у природному світі. На цьому спостереженні ґрунтується концепція виставки Трава понад нами. Ми намагаємося знайти відповіді на питання: чому митці й поети так часто повертаються до природи в моменти екзистенційної кризи? І як можна зрозуміти цю тенденцію через призму сучасної екологічної думки?
- Я Галерея (Львів)
- Виставка Ярослава Мотики «Замилування»
- з 04.09.25 по 30.11.25
Перша виставка памʼяті скульптора Ярослава Мотики, який пішов із життя у 2025 році. Проєкт представляє здебільшого роботи останніх років та вибрані матеріали з архіву художника і покликаний стати платформою для спогадів і розмов про його творчість.
Перша виставка памʼяті скульптора Ярослава Мотику, який пішов із життя у 2025 році. Проєкт представляє здебільшого роботи останніх років та вибрані матеріали з архіву художника і покликаний стати платформою для спогадів і розмов про його творчість.
Виставка «Замилування» названа на честь найпоширенішого сюжету у творчості автора — «Мати з дитям», про найвищий ступінь любові.
Експозиція включатиме основні твори художника — від малої пластики до рисунків, еротичні цикли, міфологічні сюжети, фотографії 1980-х, документальні рідкісні матеріали та твори-експромти, які Мотика створював уже наприкінці життя.
- Я Галерея Пентхаус
- Виставка Ярослави Мотики «Чорне і біле»
- з 19.09.25 по 30.11.25
«Чорне і біле» Ярослави Мотики— це дуальність, контраст, протиставлення та діалог із виставкою її чоловіка, Ярослава Мотики — «Замилування».
Ярослава — сувора й стильна, цілісна й послідовна творча особистість, яку ще небагато хто відкрив для себе, часто бачачи її лише в тіні чоловіка-митця. Ми піднімаємо важливе питання ролі художниць ХХ–ХХІ століття, і цей проєкт є можливістю пізнати мисткиню, чия творчість безсумнівно потребує уваги.
На виставці представлено широкий діапазон творчості: від студентських робіт і перших пошуків власної мови 1970–1980-х, творів для Львівської кераміко-скульптурної фабрики та «гаварецького» періоду — до геометричних абстрактних робіт 1990-х і переходу до графіки. Цей підхід — жорсткі геометричні фігури та свідоме обмеження кольорової палітри двома фундаментальними радикалами, чорним і білим — визначає особливу художню мову й світогляд Мотики.
Виставку супроводжують події та відвідини оселі-майстерні художниці, де можна побачити не лише її роботи, а й сад, шиття та мистецьку колекцію Ярослави Мотики.
- Виставковий центр “Жива пам’ять”
- Виставка «Держава обману. Сила нацистської пропаганди»
- з 28.09.25 по 31.12.26
Коли держава підмінює правду – пропаганда стає зброєю, а байдужість – її союзником.
Саме про це нова виставка, яка відкривається 28 вересня, у День пам’яті розстрілів у Бабиному Яру. «Держава обману. Сила нацистської пропаганди» – це спільний проєкт з Меморіальним музеєм Голокосту у США. Виставка показує, як нацистська пропаганда зуміла перетворити ненависть на «норму», знеособити людей і підготувати ґрунт для масових убивств.
В експозиції — матеріали з Вашингтонського Музею Голокосту та київських архівів: плакати й листівки, які поширювалися під час окупації. Разом вони формують «карту» технологій впливу — від шрифту в заголовку до ритуалів повсякденності.
У Бабиному Яру ці свідчення звучать як попередження: брехня та маніпуляція — завжди зброя.
- Галерея Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
- Виставка сучасного мистецтва «Ентропіогенезис»
- з 26.09.25 по 26.10.25
Ця виставка об’єднує митців, які через свої роботи намагаються осмислити складні виклики сучасності.
Центральними темами є, з одного боку, розвиток і проникнення штучного інтелекту у наше повсякденне життя, а з іншого — глибокий психологічний слід, який залишає війна в Україні.
Мистецькі твори стануть своєрідним дзеркалом: у них відобразяться надії, і тривоги, пов’язані з майбутнім технологій, а також біль, вразливість і внутрішня сила людини, яка стикається з війною. Кожна робота відкриватиме простір для роздумів про те, як поєднуються раціональне й емоційне, технічне й людське, сучасне й вічне.
Виставка покликана не лише продемонструвати художні пошуки молодого покоління, а й створити місце для діалогу — між мистецтвом і глядачем, між досвідом технологічних змін і досвідом війни, між прагненням до майбутнього й необхідністю зцілення теперішнього.
- eye sea gallery
- Виставка Лесі Синиченко «Спочатку було завтра, потім — вчора»
- з 26.09.25 по 05.10.25
Експозиція об’єднує три проєкти, три дослідження мисткині, які породили, непомітно для неї самої, інше дослідження, що формує філософію сприйняття сталого і несталого, добра і зла. Це дослідження про те, як загубити та віднайти себе — сприйняття всього цього, переосмислення, і як результат — трансформація.
Леся наче говорить про різне, а паралельно це все про одне і те саме, але з різної сторони і глибини занурення. Різні життєві досвіди, один з яких міграція — викликають пориви творити. Використовуючи наївні та щирі образи, Леся наче не хоче поранити себе та глядачів, проявляючи болючі теми сьогоднення.
Ці образи на межі абстрактного та конкретного, національного та інтернаціонального, локального і глобального, містичного і дитячого. Ви ніби бачите людину, рослину, тварину, небо. Наступної хвилини все розпливається, тікає, тане, вислизає і ви вже не бачите нічого.
- Музей-Майстерня АРВМ (Зала «Проєктна»)
- Виставка Інги Леві «Сон, що більше не сниться»
- з 27.09.25 по 27.10.25
На виставці представлені роботи у техніці пастелі, створені в період 2013-2021 рр.
«У міста, які я бачила фантасмагоричними, дивлячись відсторонено і мрійливо, неможливо повернутись», — розповідає Інга Леві.
Художниця з Києва, яка працює з графікою, живописом, мозаїкою та інсталяцією. Сфери інтересу мисткині: міський простір, архітектура, монументальне мистецтво та комеморативні практики, а також співзалежність приватного та публічного, внутрішнього та зовнішнього «ландшафту».
- The Naked Room
- Виставка Володимира Кузнецова «Аплікації»
- з 24.09.25 по 30.10.25
Перші ескізи до творів, які нині можна буде побачити в галереї, з’явилися торік. Від знайомої волонтерки Кузнецов отримав повідомлення про потребу у зборі коштів на турнікети — тоді й виникла ідея створити роботи, які можна було б розіграти за донати. Доволі прямі образи — струмінь, кров, вогонь, вода, течії, рух — поступово вилились у фігуративні та абстрактні композиції. Осмислення теперішнього з особистої перспективи втілилося у серію аплікацій і велике панно-ширму.
Працюючи над роботами, Кузнецов зауважив, що у часи світових воєн митці нерідко зверталися до абстракції. «Можливо, — вважає художник, — це відбувається тоді, коли описати реальність словами чи звичними візуальними прийомами неможливо. Межі нашої мови є межами нашого світу. Поза тим, є речі невимовні, містичні. Звернення до абстракції стає спробою зрозуміти, як робота з формою та фактурою матеріалу дозволяє поглянути на світ крізь мову, відмінну від повсякденної, і відкрити нові смисли у сприйнятті того, що нас оточує».
- DYMCHUK GALLERY
- Виставка фіналістів та фіналісток відкритого конкурсу MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2025
- з 10.10.25 по 16.11.25
«MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2025» — це відкритий конкурс, який був заснований у 2024 році для підтримки молодих українських фотографів і фотографок з досвідом до п’яти років активної практики.
Цьогоріч конкурс знову зібрав сотні заявок з України та світу, серед яких міжнародне журі обрало вісім фіналістів/-ок: Анастасія Лелюк, Аня Царук, Дара Петрова, Єлена Калініченко, Єгор Гущин, Марія Гирладжиу, Марк Чегодаєв, Олексій Чарєй.
- MLYN Design Hub
- Виставка Максима Мазура «Afterimage»
- з 27.09.25 по 25.10.25
Afterimage – це термін із фізіології зору, що описує феномен: коли ми дивимося на інтенсивний колір чи світло, в оці залишається примарний слід навіть після зникнення джерела. У даному контексті він стає метафорою пам’яті про світло, досвіду, що виходить за межі самого фізичного явища та триває всередині нас.
Проєкт звертається до світла як до сприйняття, що не піддається інструменталізації. Потоки світла й кольорові частоти є мінливими та необ’єктивними: вони не мають функції, не прагнуть контролю й не нав’язують значень. На відміну від них, інформаційні потоки майже завжди сконструйовані як механізми маніпуляції увагою.
Максим Мазур переносить свої пошуки виразності світла й кольору у простір виставки, запрошуючи глядача взаємодіяти з об’єктами та інсталяцією.
- 3.6.9 Space Kyiv
- Виставка Андрія Касянчука «Майстерня ремонту квітів»
- з 24.09.25 по 23.10.25
«Майстерня ремонту квітів» — це фотодослідження театру як простору перевтілення, де сцена стає місцем перетину болю, надії та відродження. Серія фотографій Андрія Касянчука вивчає, як мистецтво взаємодіє з людською душею та віддзеркалює її досвід крізь призму театру.
Світлини створені автором під час репетицій та вистав у Національному академічному театрі імені Івана Франка.
Проєкт вибудуваний за аналогією з Божественною комедією Данте Алігʼєрі. Символи війни, що стали частиною нашого повсякдення, тут осмислюються через художній прийом зіставлення з Пеклом. Театр, у свою чергу, постає як Чистилище — простір внутрішньої боротьби за надію та оновлення. Кінцевою точкою цього шляху є Рай, який у проєкті символізує емоційне та духовне піднесення.
Фотографія на головній: робота Лесі Синиченко з виставки «Спочатку було завтра, потім — вчора» в eye sea gallery.
