Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в Києві, Львові, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі та Харкові.
- Музей сучасного мистецтва Одеси
- Виставка Сергія Мельніченка «Докази Життя»
- з 18.09.26 по 22.11.26
Що саме може бути доказом існування: зображення, тіло, голос, особистий предмет чи досвід, який ще не набув завершеної форми пам’яті?
Сергій Мельніченко дослідив кожен з них. Результатом стала виставка «Докази Життя», яка об’єднала 3 проєкти автора: «Татуювання війни», «Попід Дніпром» та «Плівки з передової: фотографії, листи і артефакти українських військових», створені в контексті повномасштабної війни в Україні.
Тут не буде цілісного наративу, скоріш навпаки — виставка складається з окремих свідчень. Фотографії, артефакти, відео та документальний фільм покажуть різні форми людської присутності. Вони залишаються на межі між досвідом і його осмисленням, між присутністю і пам’яттю. У цьому проміжку і виникає головне — доказ життя.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка Каріни Синиці «Знахідка!»
- з 17.09.26 по 17.10.26
Проєкт розгортається навколо моменту випадкової зустрічі з чимось прадавнім — скам’янілою мушлею або слідом у камені, — коли раптом усвідомлюєш, що є щось значно більше за тебе самого. Головними героями цих зустрічей у художниці стають діти: допитливі й спраглі до знань, вони перетворюють будь-яке місце — околичну Троєщину чи історичну Кудрявку — на простір гри та відкриттів.
Є в проєкті й сучасний вимір, адже сьогодні українські військові під час фортифікаційних споруд нерідко опиняються на одному рівні з археологічним шаром — поруч із об’єктами, що увійдуть до музейних архівів. На виставці представлено проєкт «Скамʼянілості», який складається з живописних робіт, створених у 2024-2025 роках.
- ЄрміловЦентр
- Виставка Аліни Клейтман «Trigger Warning/Межа чутливості»
- з 17.09.26 по 27.10.26
Експозиція презентує нові відеороботи художниці, присвячені психологічним, політичним та соціальним наслідкам війни. За допомогою візуальних прийомів квір-культури, БДСМ-естетики й боді-горору Аліна Клейтман досліджує теми травми, насильства та колективної пам’яті, показуючи, як воєнний досвід в Україні перетинається з питаннями влади, бажання й суспільних норм.
«Межа чутливості» стартувала у Kunstverein Friedrichshafen (Німеччина) як перша персональна музейна виставка художниці. Тепер проєкт представлено у Харкові — рідному місті Аліни.
- Центр сучасної культури у Дніпрі
- Виставка «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди»
- з 19.09.26 по 19.12.26
Виставка «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» — про ландшафт та людей у крихку мить, коли війна залишиться позаду, та про пам’ять, яка не зникне.
«Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» є поетичним роздумом про те, яким буде ландшафт, час, стосунки між людьми, коли не стане тривог і настане період «післявійни». Про очікування, самотність і те, що проростає на їхньому місці, коли все це зникає. А натомість залишається пам’ять — знайомих пейзажів, рідних будинків, близьких людей; лишається слід, який говорить про присутність складної історії в житті кожного.
- Київська міська галерея мистецтв «Лавра»
- Виставка Ірини Максимової «4,5 роки»
- з 24.09.26
«4,5 роки» — виставка робіт,створених мною протягом чотирьох з половиною років повномасштабної війни.
Це роботи про стани, які я проживала в цей час і які, думаю, знайомі багатьом людям: сум,страх, відчай, гнів, горе, самотність,надія, любов, очікування, бажання жити й просто бути. — розповідає художниця.
Живопис Ірини Максимової можна охарактеризувати, як експресивний примітивізм, де авторське зображення навколишнього світу переплітається з внутрішніми емоціями – яскравими та сильними. Не зважаючи на впізнаваний стиль і колористику живописних робіт, художниця постійно знаходиться в пошуку нових художніх форм. Вона експериментує з текстилем, керамікою, мозаїкою. В експозиції проекту «4,5 роки» представлений новий напрямок творчості Максимової – металеві напівабстрактні артоб’єкти, які за експресією та силою емоцій перегукуються з живописом але й додають до сприйняття виставки нового звучання, жорсткого та поліфонічного.
- Promprylad Art Center
- Виставка фіналісток та фіналістів МУХі 2026
- з 02.10.26 по 02.12.26
«Виставка фіналісток і фіналістів конкурсу МУХі — це розширене їхніми досвідами міркування про час, який ми спільно проживаємо: нелінійний, склеєний зі спогадами, непевний, швидкоплинний. Деякі роботи впустять глядачів усередину, інші ж подарують безпечну відстань. Ці різні ступені наближення проявляються і в медіумах: від фотографії та рухомого образу до матеріальних об’єктів, скульптури й новітніх технологій», – каже куратор виставки Ксенія Малих.
- Галерея Кузня
- Виставка Вікторії Розенцвейг «Все, що лишається»
- з 03.10.26 по 18.10.26
Художниця Вікторія Розенцвейг працює переважно з власним фотоархівом, що зберігає моменти повсякденного життя на лівобережній Херсонщині — місця, куди сьогодні більше не можна повернутися.
«Архівність» виступає тут концептуальною позицією: структурою, що одночасно утримує і руйнується. В її останніх роботах фокус зміщується від спроб зафіксувати пам’ять до констатації її принципової нестабільності — стану «перебування між» фрагментованим минулим і невизначеним майбутнім.
У практиці художниці побутове та простір нероздільні — обидва є формою укорінення та тим, що визначає відчуття стабільності, близькості та належності. Коли зникає сама можливість повернення, руйнуються і ці відчуття.
- Я Галерея Київ
- Виставка Дениса Шиманського «Мурашник»
- з 27.09.26 по 17.01.27
Одне з найбільш захоплюючих занять дитинства, знайоме більшості з нас, — спостерігати за мурахами та їхніми взаємодіями. Ще цікавішим це стає з віком, коли приходить усвідомлення нашої надзвичайної подібності з цими крихітними істотами.
Перебуваючи в постійному русі, ми прямуємо до визначеної мети, змінюємо напрямок, шукаємо власну вершину чи просто продовжуємо йти разом з усіма. Мурашник у проєкті Дениса Шиманського постає як метафора нашого суспільства, де кожна керамічна фігурка має власну історію і водночас існує в постійному зв’язку з іншими. Так ці маленькі фрагменти життя стають частиною єдиного простору виставки.
Як і мураха, людина не має наперед визначеного маршруту: ми можемо змінюватися, знаходити нові способи бути собою і бачити цей світ. Тож запрошуємо вас роздивитися цей мурашник зблизька. Можливо, ви знайдете тут себе?
- Я Галерея Пентхаус
- Виставка Володимира Лободи «Лобода — скульптор» у рамках Львівського тижня скульптури 2026
- з 26.09.26 по 17.01.27
Виставка присвячена суто скульптурній творчості Володимира Лободи — маловідомий доробок художника, що налічує сотні робіт
Від ранніх рельєфів у металі, дереві та камені й портретних імпровізацій до грубої, лаконічної деревʼяної скульптури, створеної на хуторі Турове. Поруч із творами — інструменти художника. Історію їхнього створення доповнюють фотоархів та спогади його дружини, художниці Людмили Лободи.
Це нагода побачити менш відому грань творчості Лободи й наблизитися до розуміння того, як він мислив, працював із матеріалом і втілював свою безмежну фантазію у скульптурі.
- The Naked Room
- Виставка Kinder Album «Мрії про море у сутінках»
- з 01.10.26 по 25.10.26
До експозиції увійдуть керамічні обʼєкти, живопис та графіка. У цих оніричних, подекуди сюрреалістичних роботах художниця розмірковує про те, що кожна людина може зробити в обставинах, у яких вона опинилися, та чи здатні її рішення змінити перебіг подій. «Серія з осіннім листям уособлює те, на що ми не можемо вплинути: осінь завжди настає, а листя в’яне. Вона відсилає до традиції натюрмортів vanitas. Це моя спроба прожити безсилля. Я намагаюсь у глині зафіксувати момент перед повним перетворенням листя у тлін», — ділиться художниця.
Водночас у частині робіт Kinder Album розмірковує про дуальність людського досвіду — відповідальність і втечу, захист і вразливість (як-от у «Мішені, гори, цицьки») — та про вибір, який впливає на власне життя, близьких і країну. Та зрештою художниця говорить про інший світ, який не є ані чорним, ані білим, — світ, де контроль втрачається: хоч би яке рішення ми ухвалили, листя однаково опаде. Ми мріємо про море, але в сутінках не бачимо його — тож чи здійсниться ця мрія?
- Музей Ханенків
- Виставка Костянтина Зоркіна «Анабазис»
- 25.09.26 по 29.11.26
«Анабазис» народився з дослідження проєкту «Іменем міста» — мистецької практики, що осмислювала досвід міста під час повномасштабної війни. У 2024 році проєкт створили художник Костянтин Зоркін і Харківський літературний музей. Одним із його центральних образів стало місто-корабель, що пам’ятає втрати, але шукає і створює зв’язки, які тримають його зсередини.
Через два роки ця історія продовжилася вже в Музеї Ханенків. Але образи і сенси масштабувалися, а місто-корабель стало країною-кораблем.
Від весни 2026 року команда Музею разом із Костянтином Зоркіним досліджувала концепт «Іменем міста», працюючи з його архівом, мальописом, творами і в діалозі відкриваючи нові питання, відповіді та знахідки.
Фотографія на головній: робота з документально-художнього проєкту Сергія Мельниченка «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових».
