Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в листопаді.
- Dymchuk Gallery
- Виставка фіналістів/-ок MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE III
- з 23.10.26 по 29.11.26
Цьогоріч конкурс знову зібрав сотні заявок та серед близько 500 надісланих проєктів, журі обрало девʼять фіналістів/-ок: Анастасія Антоненко, Андрій Касянчук, Валерія Кошерієва, Вероніка Моль, Віталій Герасименко, Ірина Кабиш, Макс Мокрицький, Маргарита Фаль, Олександр Попенко.
На виставці, окрім серій дев’яти фіналістів/-ок буде представлено відеопрезентацію з роботами ще дванадцяти авторів/-ок з шортліста.
MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE проводить школа концептуальної та арт-фотографії MYPH. Це відкритий безкоштовний конкурс для фотографів і фотографок з України у всьому світі, які працюють з медіумом фотографії не більше п’яти років активної практики.
- Український Дім
- Виставка-маніфест «Бути майбутнім»
- з 23.10.26 по 15.11.26
В Україні, де повномасштабна війна змінює повсякденність, життєві плани й уявлення про завтра, розмова про майбутнє неминуче стає розмовою й про теперішнє: про цінності, рішення та можливість впливати на те, яким буде наше спільне життя.
Бути майбутнім — це обіцянка діяти. Виборювати право на власний голос, визначати цінності й орієнтири, формулювати мрії та сумніви, уявляти своє завтра та шукати способи творити його разом.
Виставка у межах Молодіжної програми Українського Дому через колективні маніфести, візуальні поезії та мистецькі запитання розкриває різні способи осмислення майбутнього — пошук спільних цінностей, створення суспільних змін, повернення до образів повсякдення, дитинства та особистого досвіду.
- Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC
- Виставка «Розкажи мені свою історію про Кривий Ріг»
- з 06.11.26 по 06.12.26
Виставка об’єднає роботи Євгенії Григорʼян, Васі Дмитрика, Ольги Кузюри та Павли Нікітіної, створені на основі особистих розповідей мешканок і мешканців Кривого Рогу.
Чотири історії відкривають різні виміри Кривого Рогу: промислову повсякденність, працю й покликання, людську близькість та пам’ять землі. Виставка пропонує побачити місто через досвід тих, хто тут живе, – почути їхні голоси й помітити, як особиста розповідь стає частиною спільної історії.
“Сучасний погляд на історію чутливий до людини, яку раніше зверхньо називали пересічною. Семінари Омеляна Пріцака на історичному факультеті Київського Національного університету імені Тараса Шевченка відкрили мені, що розуміння минулих часів та того, яким було й куди рухається людство, дають нам не лише династичні хроніки, аналіз війн, революцій, технічного та економічного розвитку. Все це – поверхня історичного процесу. За якою — повсякденне життя людини, зміни в її світосприйнятті, побуті, навичках, етиці, розумінні прав та свобод. Російська війна проти України загострила жагу українців усіх національностей до розкриття власної історії. Й розуміння того, що історія країни складається із історій міст, родин, окремих особистостей”, — коментує куратор виставки Костянтин Дорошенко.
- Галерея «Лавра» (простір «Мистецтво без меж»)
- Виставка Романа Михайлова «Шум»
- з 04.11.26 по 29.11.26
Нові живописні роботи, масштабні і мініатюрні, мінімалістичні та максимально емоційно насичені, будуть представлені в експозиції. Живопис та експресія в усіх своїх проявах та кольорах наповнять простір певним станом, який автор називає «Шум».
У цій виставці живопис не прагне до впорядкованості. Фігуративні зображення сусідять із абстрактними плямами, впізнавані образи розчиняються в нашаруваннях фарби, а випадкові лінії стають такими ж важливими, як і навмисно створені форми. Одні роботи нагадують фрагменти реальності, інші — її спотворені відбитки. Шум виникає не лише на поверхні полотна. Він утворюється між зображенням і глядачем, між спробою прочитати картину та неможливістю звести її до одного значення. Тут немає обов’язкового маршруту до розуміння, так само як немає єдиного способу побачити й почути навколишній світ.
«Шум — це не лише те, що ми чуємо. Це фоновий стан, у якому змішуються думки, образи, спогади та реальність. Він виникає між зовнішнім світом і внутрішнім сприйняттям, поступово стираючи межу між чітким образом і випадковою плямою. Живопис стає способом зафіксувати цей стан — не пояснити його, а дати йому форму», — розповідає Роман Михайлов.
- The Naked Room
- Виставка Катерини Шовкопляс і Даші Супер «К+Д»
- з 05.11.26 по 06.12.26
До експозиції увійдуть живописні роботи, керамічні об’єкти та медіатвори, у яких художниці досліджують поняття ідентичності та можливість контролювати уявлення про неї.
Даша Супер конструює власний образ, звертаючись до референсів популярної культури — впізнаваних, уніфікованих, банальних символів. Роботи Катерини Шовкопляс, натомість, деконструюють образ. Прагнення до контролю, притаманне обом підходам, надає виставці рис боді-горору.
«“К+Д” виглядає так, ніби створена не в мистецьких студіях художницями, а в біолабораторії за допомогою AI: кожна деталь вивірена до міліметра, живопис виглядає як банерний друк, а поверхня кераміки виблискує штучним лоском. На виставці в The Naked Room цей гіперконтрольований холодний продукт чи не вперше зіткнеться з простором комерційного характеру (раніше обидві художниці виставлялися переважно або в артцентрах, або в неформальних галереях). А отже, напруга між мистецькою та товарною ідентичностями цих творів мусить проявитися максимально — цікаво, чи спокуситься ринок», — коментує Марія Ланько.
- Українсько-данський молодіжний дім у Києві
- Виставка «Нелінійний простір» мистецького обʼєднання «Затирка»
- з 29.10.26 по 29.11.26
«Нелінійний простір» — це виставка, у якій минуле й теперішнє, збереження й винайдення, індивідуальний досвід та колективна дія перетинаються у безкінечному просторій потенційного можливого.
Діяльність мистецького об’єднання “Затирка” розгортається навколо осмислення української монументальної традиції. Практика, що виросла з порятунку й відновлення творів, поступово розширилася до створення нових, дослідження спадщини, освітніх ініціатив і роботи зі спільнотами. Це спроба подивитися на роботу з монументальним мистецтвом як на форму колективної дії, у якій виникають зв’язки, передається досвід і формується спільна відповідальність. У роботі обʼєднання, турбота про спадщину стає способом перевизначити минуле, а створення нового — інструментом продовження розмови з ним.
Фотографія на головній: Віталій Герасименко.
