5 цікавих виставок травня

Ми пережили ще один локдаун, і саме час почати відвідувати не тільки кафе та ресторани, але і київські арт-локації. Відібрали для вас найцікавіші виставки травня.

  • Мистецький Арсенал
  • Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • з 03.05.21 по 06.06.21

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка переможців конкурсу МУХі 2019 — дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів»
  • з 07.05.21 по 06.06.21

Щербенко Арт Центр презентує першу персональну виставку переможців конкурсу МУХі 2019, дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів». Ця назва запозичена з вірша американського поета Волта Вітмена, написаного у 1867 році, який відсилає до ранньо-соціалістичних ідей єдності. Щоправда, крізь призму сучасного неоліберального устрою ці рядки майже повністю профановано, адже утопічними ідеями вправно оперують, особливо в часи коронавірусної кризи, коли спільність – це те, на чому всі так зосереджені.

Художники створюють уявну мандрівку до свого рідного міста Коломиї, яке настільки культивує свою суб’єктність, що непомітно для себе опиняється у парадоксі історії. Відомо, що половину населення міста ще до 1939 року складали євреї, але майже всі вони загинули під час Голокосту від рук нацистів. Пізніше Коломия була заселена українцями з округи та інших регіонів тодішньої Української РСР і розвивалась як пролетарське місто, звільнене від «засилля світового імперіалізму».

Інша частина виставки розповідає про Мирноград на Донбасі, жителі якого, навпаки, змушені доводити свою суб’єктність метрополії. Спільно з місцевими мешканцями художники вирушають у пішу подорож краєм, дотримуючись одного з підземних маршрутів давно закритої шахти Новатор. Під час ходи люди йдуть містом, зораними полями та чагарниками – прокладають маршрути постіндустріального Донбасу.

  • Національний художній музей України
  • Виставковий проєкт «Олег Соколов: колір, музика, слово»
  • з 17.04.21 по 30.05.21

Монографічна виставка Олега Соколова (1919-1990) підготовлена в рамках музейної програми «Клітина» у партнерській співпраці з Музеєм сучасного мистецтва Одеси та покликана зосередити увагу на особливостях світогляду й самобутньої практики митця.

Мистецтво одеського художника Олега Соколова вперше буде всебічно представлене в Національному художньому музеї України – це близько вісімдесяти робіт художника, що охоплюють період від початку 1950-х до кінця 1980-х. Новаторська художня практика Соколова 1950-60-х років багато в чому стала прообразом методу одеського концептуалізму, а зацікавлення в сфері світломузики ставлять його в один ряд с митцями, що протягом ХХ століття розробляли теорію світло- та звукопередачі.

Експозиція в NAMU умовно об’єднує три частини, які є складовими назви експериментального клубу «Колір, музика, слово», заснованим в Одесі самим Олегом Соколовим. Окрім творів митця, на виставці будуть представлені архівні матеріали, які розкриють творчий процес художника.

  • Хлєбзавод
  • Виставка Максима Гончара «Літнє начиння»
  • з 24.04.21 по 15.05.21

«Літнє начиння» — виставка досліджує радянський посуд, способи осмислення та репрезентації його виробництва, злами та суперечності, які проявлялися в його виробництві.

Досліджуючи Завод столових приладь, де знаходиться його майстерня по вул. Пшенична 2, художник тяжіє до моделювання системи зіткнення та конфліктів протилежних систем, використовує знайдені фрагменти обладнання, одяг робітників, фаянс, форми для лиття, карбування, формування та трансформує їх у власні роботи, працює з попереднім досвідом та надихається промзоною. Питання художника полягає в тому, чи можуть елементарні функції предмету бути інструментом агітації, виховання, при цьому завдавати шкоди здоров’ю?

На виставці ви побачите експозицію з чотирьох робіт, один з яких – «Накритий стіл», в цьому проєкті Максим Гончар, досліджує особливості та якості у виробництві столових приладь, а саме через конфлікт політики та культури. Художник гіперболізує об’єкти та підіймає їх вище рівня стола, розмірковує над агітаційною порцеляною, емалями та сплавами у виробництві посуду.

  • White World
  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • з 04.05.21 по 15.05.21

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

 

 

 

 

ugallery1 Автор: