Коли люди вперше зустрічаються із цифровим мистецтвом, вони часто висловлюють неоднозначне ставлення до цього явища, називаючи його, м’яко кажучи, «екзотичним» або «незвичним». Справжність, якість мистецтва, стійкість інвестиції, можливість юридичної регуляції — занепокоєнь, пов’язаних із галуззю цифрового мистецтва, дійсно багато, але, судячи з притоку фінансів в цей свіжий простір, такі страхи цілком уживаються з глибоким і жвавим інтересом з боку інституцій, інвесторів, художників, колекціонерів.
Цифрове мистецтво — далеко не нове явище. Його зародки виникли ще в першому десятилітті 20 ст., коли Бен Лапоскі, піонер медіа-мистецтва, створив першу комп’ютерну графіку, використовуючи осцилограф. Лапоскі зробив численні фото різноманітних комбінацій електронних хвиль, що відображалися на екранчику приладу, і назвав їх “Осцилонами”.
Після Лапоскі багато дослідників і науковців (переважно саме вони мали доступ до нерозповсюджених і страшно дорогих на той момент комп’ютерів) розпочали спроби створення цифрових творів за допомогою аналогових комп’ютерів і механічних пристроїв. Серед них — Кен Нуолтон, Чарльз Цурі, Герберт В. Франке, Георг Ніс, Леон Гармон і Кен Ноултон, відомі своєю роботою «Дослідження у сприйнятті» та Ліліан Шварц, одна із перших мисткинь, чия творчість була практично повністю цифровою.
У шістдесятих роках разом із появою комп’ютера, який заради експерименту вирішили використовувати як інструмент для творчості, з’явилося цифрове мистецтво, близьке до того, яким ми знаємо його сьогодні. «New media art» (так новий напрямок мистецтва охрестив досить консервативний арт-ринок 60-х) швидко знайшло свою нішу, хоч і комерційно маргінальну — легкість копіювання і складність показу обмежили можливості нової течії.
Суперзірка поп-арту Енді Уорхол створив серію цифрових робіт на персональному комп’ютері моделі Amiga 1000, в середині 80-х. Це був спільний проект з Commodore Amiga, який залишався на дискетах Amiga майже 20 років, перш ніж їх знайшов і відновив музей Енді Уорхола. Цифрові зображення включали дудли та копії існуючих творів Уорхола, таких як відомий суп Кемпбелла та “Народження Венери” Боттічеллі.
Згодом цей сегмент розгалузився в безліч напрямків, тому зараз «цифровим» можна назвати будь-яке мистецтво, зроблене за допомогою комп’ютера або оцифроване для віртуального формату. Діджитал арт налічує більше п’ятнадцяти технологій — від проекції та картографування до масок у соцмережах. У деяких напрямків уже наявна своя класифікація та система, проте більшість явищ цифрового мистецтва досі не вивчені до кінця, в основному через їхню величезну кількість і новизну.
Залишатися у закутках ринку діджитал арту не судилося. Технологічна інновація, яка колись його породила, мала на нього плани. Із появою блокчейну, з’явилася можливість наділити звичайні цифрові картинки дефіцитністю, формуючи попит. Адже основна проблема мистецтва, споживаного з екранів гаджетів, полягає у відсутності способу гарантувати права власності. NFT (non-fungible token – незамінний фінансовий актив) — технологія, заснована на блокчейні, яка дає можливість ці права встановити. Це механізм, що наділяє власника такого незамінного токену правом на володіння твором мистецтва або ж будь-яким іншим унікальним цифровим об’єктом. Хоча ринок цифрових активів у формі NFT лише починає формуватися, популярність технології, створеної у 2017 році, зростає дуже стрімко, а бум NFT платформ прогнозується вже цьогоріч. Щоправда, правове регулювання NFT-токенів усе ще відсутнє.
Цікавим фактом є те, що симбіоз між технічними спеціалістами і художниками, який дав початок цієї унікальної ітерації творчого прогресу, не покидає її досі. Забезпечені мільйонами, отриманими завдяки фантастичному підйому криптовалют за 2020 рік, новоспечені крипто-багатії створили основний клас колекціонерів мистецтва, яке їм ближче і цікавіше — цифрового. Багато в чому саме ці «швидкі» гроші і послугували паливом для розгону швидко зростаючого простору. Природно, ринок відреагував на появу такого попиту. У досить незайнятій на початках ніші з’явилося кілька платформ-ринків, що пропонували колекціонерам купувати, а художникам продавати це горезвісне цифрове мистецтво.
Сьогодні, незважаючи на те, що відмінних рис у цих ринків досить мало, ціла низка платформ є суб’єктом інтересу американських венчурних інвесторів і традиційного арт-ринку. Більше того, якщо для венчурних капіталістів ризик та інновації є щоденною частиною роботи, то для великих гравців арт-ринку — таких як Christe’s і Sotheby’s, знаменитих аукціонних будинків з трьохсотлітнім стажем, NFT є великою авантюрою. Тим більш значним здається дебют цифрового мистецтва на великому арт-ринку. Робота художника під псевдонімом «Beeple», була продана за запаморочливі 70 мільйонів доларів на аукціоні Christie’s в березні 2021 року. Не відстає і решта арт-ринку: галереї шукають можливість перевести роботи своїх художників в віртуальний формат, самі митці вивчають процес створення робіт у віртуальній реальності та інших передових форматах. У найбільш невигідній позиції дилери — посередники у відкритому світі онлайн торгівлі не потрібні. Можливість залучення глобальної аудиторії, нових колекціонерів та їхньої криптовалюти, відсутність витрат на оренду приміщень і купівлю фарб, привертають увагу тих інституції і персон, які кілька років тому посміхнулися б, дізнавшись про цей ринок.
Незважаючи на перелічені вище фактори, варто сказати, що і небезпек у цьому ринку чимало. По-перше, перспектива швидкої наживи залучає спекулянтів, які створюють волатильність. По-друге, платформи виглядають страшно переповненими — десятки тисяч робіт з безлічі різних течій, розібратися в яких здається важким випробуванням, особливо для нових колекціонерів. Окремо в цьому непростому рівнянні цифрового мистецтва стоять американські регулятори, які повільно, але впевнено йдуть по стопах інновації — в якийсь момент вони доберуться і до цього нововведення. Одним з можливих результатів такого судного дня цифрового мистецтва може бути впровадження Anti-Money-Laundering (дослівно – протидія відмиванню грошей) — правил, що ставлять під сумнів анонімність, яка є такою важливою для крипто-колекціонерів.
Але й можливостей для прогресу теж неймовірно багато, враховуючи новизну ринку. Наприклад, у віртуальних просторах мало де можна виставляти щойно придбане мистецтво на показ. Галереї та музеї, що залишилися позаду в перегонах за новий ринок через відсутність очевидного містка між традиційним і цифровим світами, залишаються вигідним сегментом.
Автор: Анастасія Глєбова
Фото матеріали: Головна — christies.com; 2 — web.archive.org; 3 — web.archive.org; 4 — wired.com; 5 — time.com; 6 — v-art.digital; 7 — christies.com;
