Виставка «Колекція. Ігор Гусєв», що продовжує серію проєктів присвячених колекції Dymchuk Gallery, виставка фотографій робіт військовослужбовців 12-ї бригади «Азов» у Львові та одразу дві нові виставки в Національному центрі «Український Дім» — зібрали для вас виставки, які варто побачити до кінця року.
- Ya Gallery Kyiv
- Виставка Дмитра Молдованова «Бій з ведмедями»
- з 04.10.25 по 28.12.25
Люди й звірі повстали проти зради «медвєдошакалів». Епічні битви та динамічні сюжети втілені у впізнаваному стилі художника — образи тварин, екзотичні рослини та вибух яскравих кольорів.
Виставка є продовженням проєкту «Світоустрій». За словами автора: «Зрозумів, що нового не виходить — світоустрій і все». Те, що починалося як рефлексія на події в Україні, тепер наповнилося новими образами — помаранчевими слонами, зебрами та зеленими левами.
- Довженко-Центр
- Виставка «У грандіознім сонцетанці, в космічнім клекоті тортур»
- з 24.10.25 по 28.12.25
Виставка у формі танцювальних нарисів-досліджень пропонує новий погляд на українське поетичне кіно — не як застиглу естетичну традицію, а як живу, чуттєву практику, що відкриває простір для емоційної й тілесної емансипації.
Українське поетичне кіно — водночас частина кінематографічного канону й багатогранний мозаїчний феномен, який не піддається однозначним інтерпретаціям. У його структурі танець стає не просто рухом, а багатозначною дією: він втілює пам’ять і національну ідентичність, відгукується на травми війни, еміграції, втрат. Водночас він є метафорою свободи, спосібом вивільнення емоцій, єднання з природою та зв’язку з забутими предками.
- Виставковий центр “Жива пам’ять”
- Виставка «Держава обману. Сила нацистської пропаганди»
- з 28.09.25 по 31.12.25
Коли держава підмінює правду – пропаганда стає зброєю, а байдужість – її союзником.
Саме про це нова виставка, яка відкривається 28 вересня, у День пам’яті розстрілів у Бабиному Яру. «Держава обману. Сила нацистської пропаганди» – це спільний проєкт з Меморіальним музеєм Голокосту у США. Виставка показує, як нацистська пропаганда зуміла перетворити ненависть на «норму», знеособити людей і підготувати ґрунт для масових убивств.
В експозиції — матеріали з Вашингтонського Музею Голокосту та київських архівів: плакати й листівки, які поширювалися під час окупації. Разом вони формують «карту» технологій впливу — від шрифту в заголовку до ритуалів повсякденності.
У Бабиному Яру ці свідчення звучать як попередження: брехня та маніпуляція — завжди зброя.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка (post-)System
- з 20.11.25 по 21.12.25
Живопис та фотографії 13 митців та мисткинь з України, Бельгії та Чехії, усі ці твори стали результатом дослідження різних проявів контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. Цьогоріч їх також показували в Бельгії та Чехії.
Концепція виставки ґрунтується на відновленому маніфесті бельгійського куратора Яна Ван Вунсела, написаного ще у 2000 році. У ньому куратор доходить висновку: усе мистецтво завжди підпорядковане власній системі.
Якщо твердження про те, що все мистецтво засноване на логічній системі, справедливе, то як нам сприймати твори, які прагнуть передати щось поза межами цієї системи? Чи є прихована система мистецького твору самим твором мистецтва? І чи справді все мистецтво завжди підпорядковане власній системі?
- Львівський Муніципальний Мистецький Центр
- Фотовиставка «Калібр 120х35мм. Сімейний альбом»
- з 28.11.25 по 28.12.25
Фотовиставка «Калібр 120х35мм. Сімейний альбом» — це фотоісторії з особистих архівів військовослужбовців «Азову».
На світлинах ви побачите епізоди з життя, які вони самі хотіли показати, які для них було важливо зафільмувати. Для когось це моменти буденності в окопі, для когось – портрет побратима, якого вже немає поруч, або спільне фото після повернення з важкого завдання.
- Палац Лозинського
- Виставка Андрія Сагайдаковського «Заповнення пустот»
- з 02.12.25 по 28.12.25
«У людини є страх пустоти, вона постійно прагне заповнити порожні місця. Це боязнь опинитися перед Ніщо, очі в очі зустрітися з порожнечею, коли пропадає весь сенс існування», – стверджує митець.
Творення сенсів і цінностей – тематична домінанта його композицій, що є противагою порожнечі, «згустками буттєвої повноти».
- Sklad N5 Gallery
- Виставка Богдани Слободяник та Романа Сірого «ЗА-ЗА-БО-РОМ»
- з 29.11.25 по 27.12.25
Виставка «ЗА-ЗА-БО-РОМ» — це про межі, конструкції, масовість та протиставлену їм інакшість.
Це просторова історія знаходження в межах, повторенні, замкнених системах, у центрі якої знаходяться огорожі та деревʼяні конструкції що зрощуються з органічним. Противагою цьому відчуттю є «Види» як різноманіття безлічі варіантів буття.
- Я Галерея Пентхаус
- Виставка «Навколо кулі»
- з 12.12.25 по 01.03.26
Досконала, стійка, абстрактна, безмежно красива. Куля?
Саме з цієї простої форми починається велика історія нової виставки Я Галерея Пентхаус. Її ідею підказала архітектура самої будівлі на Зеленій, 20: купольна башта завершується об’ємом, що нагадує кулю — знак, символ, «мітку», з якої й розкрутилася тема виставки, занурившись у яку можна зустріти безліч куль і сфер у різних проявах, місцях та значеннях.
Ви побачите, наскільки багатогранною є куля — у природі, філософії, магії, релігії, науці, спорті, мистецтві та культурі різних епох.
Це форма, що вміє нести смисли — від космології Платона до символів влади в іконописі, від алхімічних образів до інсталяцій сучасних художників.
- Jam Factory Art Center
- Виставка «Земля, яку ми несемо»
- з 29.11.25 по 11.01.26
Виставка «Земля, яку ми несемо» — підсумок однойменної мистецько-спільнотної програми, реалізованої влітку 2025 року в межах міжнародної платформи Magic Carpets.
Внаслідок російського вторгнення і бойових дій багато наших земель залишаються замінованими, покинутими і недоступними через небезпеку. Тисячі людей, які були змушені покинути свої домівки з 2014 року, знайшли шляхи впоратися з втратою, зокрема, «відтворюючи» свій дім на нових землях: через садівництво, яке повторює фрагменти знайомого пейзажу, або через приготування їжі та частування як дії, що повертають в минуле за допомогою запахів та смаків.
Співпрацюючи з трьома українськими мисткинями, – Діаною Халіловою, Лілею Петровою та Іриною Лоскот, – учасниці/-ки програми по-новому відкривали для себе стосунки із садівництвом, спогляданням рослин, пам’яттю через малювання, рухи, сторітелінг, роботу з глиною і приготування їжі.
- The Naked Room
- Виставка Елени Субач «Нові кордони мого тіла»
- з 12.12.25 по 08.01.26
На відміну від багатьох великих майстринь і майстрів гуманістичної фотографії, погляд Елени спрямований не на те, щоб оголити «проблему», а на те, щоб підкреслити красу вразливих і повернути героям відчуття власної суб’єктності, про яку вони, можливо, й не здогадувалися. Як фотографка, що працює «в полі» (а не в студії чи за ноутбуком), вона підходить до своїх героїв дуже близько, з короткофокусним об’єктивом. У її кадрах майже фізично відчувається відсутність дистанції — так, ніби ти можеш простягнути руку й доторкнутися. Водночас у її роботі немає ані вторгнення в чужий простір, ані експлуатації. Її погляд — це погляд цікавості, погляд турботи, погляд захоплення. Врешті, це погляд жінки, яка є повністю присутньою, сміливою й суб’єктивною, але водночас глибоко людяною.
Кульмінацією цього художнього підходу стала серія «Нові кордони мого тіла». Упродовж року Елена приїжджала (і досі приїжджає) до Всеукраїнського центру воєнної травми Superhumans, де знімає ветеранів війни та цивільних з ампутаціями, які проходять реабілітацію. Поринувши у воду, тіла людей, які втратили кінцівки, переважно чоловіків, набувають нової сили вільного, безболісного руху, що був для них недосяжним в інших вимірах. Мерехтливі барви води огортають героїв захисною вуаллю — не приховуючи, а радше вбираючи їх у гідність і шляхетність. Камера Елени дозволяє їм побачити те, що вони відчувають, а нам (тим, кого там немає) — відчути те, що ми бачимо.
- Національний центр «Український Дім»
- Виставка «100 кіз Лесі Патоки»
- з 12.12.25 по 18.01.26
В рамках виставки буде представлено різдвяні маски із нового проєкту художниці по костюмах та мисткині. Це сучасне авторське прочитання найулюбленішого образу українського різдвяного карнавалу — кози. Проєкт натхненний теплом різдвяних свят, голосом щедрівок і колядок, українською історією та любов’ю до культури.
Образ кози є в міфології багатьох народів світу і має дуже давнє походження. Він став символом родючості, достатку, зв’язку між різними світами, відродження життя після зимових темряви та холоду. Леся Патока створила цілу колекцію унікальних інтер’єрних масок, котрі могли би стати основою костюма для коляди й маланкування або ж залишитися самобутньою текстильною скульптурою поза святковим ритуалом. Маски виготовлені у техніці апсайклінгу — з переосмислених та перероблених матеріалів. Такий підхід поєднує екологічність із повагою до традиції та надає проєкту додаткової культурної глибини.
Проєкт прагне об’єднати минуле й сучасність, формуючи новий візуальний наратив навколо зимових свят. «100 кіз Лесі Патоки» — це переосмислення знайомих образів і спроба показати, як традиційні мотиви можуть звучати актуально в сучасному культурному просторі.
- Національний центр «Український Дім»
- Виставка-присвята Івану Приходьку «Земля Івана»
- з 12.12.25 по 18.01.26
Виставка «Земля Івана», присвячену творчості українського митця-самоука Івана Приходька — яскравого представника наїву в сучасному українському мистецтві, який цьогоріч пішов у засвіти, залишивши по собі унікальний творчий доробок.
Експозиція об’єднує ключові роботи майстра та демонструє глибинний світ його образів, сповнених барвистих символів, міфопоетичних мотивів і життєвої енергії. Мистецтво Приходька вирізняється унікальним авторським баченням, українською декоративністю та кольоровою експресією.
Виставка побудована як занурення до оселі майстра, де оживають його міфічні створіння, проявляються життєві принципи, висвітлюється досвід викладання народного розпису дітям. Тут самобутня постать Приходька розкривається крізь твори мистецтва та документальні свідчення його яскравого творчого шляху, в якому вдалося зберегти щиру довіру до світу.
- Dymchuk Gallery
- Виставка «Колекція. Ігор Гусєв»
- з 12.12.25 по 25.01.25
Dymchuk Gallery представляє виставку «Колекція. Ігор Гусєв», що продовжує серію проєктів присвячених колекції галереї. До експозиції увійшла низка живописних робіт художника 2010–2014 років.
Експозиція повертає глядача до активного періоду творення художника — у час, коли Гусєв відточує свій характерний критичний стиль: поєднання іронії, гротеску та майже кінематографічної візуальності. Роботи 2010–2014 років торкаються тем влади, особистого міфу, приватних страхів і суспільних настроїв, які передували подіям, що згодом радикально змінили країну.
Показ у галереї не є ретроспективою й не намагається підсумувати творчість Гусєва. Це радше «викриття» одного зрізу — того, який зберігся в колекції, який формує внутрішній портрет художника через те, що ми обрали колись і зберегли сьогодні.
Колекція Анатолія Димчука — одна з найбільших мистецьких збірок в Україні, яку складають переважно роботи українських і, зокрема, одеських митців. Вона налічує більше 3000 предметів мистецтва ХІХ – ХХІ століття, частину з яких в межах проєкту «Колекція» можливо побачити у Dymchuk Gallery.
Фотографія на головній: фрагмент роботи художника Ігоря Гусєва «Вертикаль влади» з виставки «Колекція. Ігор Гусєв» в київській галереї Dymchuk Gallery.
