Виставковий проєкт Сергія Мельниченка, у якому війна зафіксована самими військовими, масштабна виставка українського авангарду у Львові, виставка студентів та випускників ЛНАМ, які віддали життя за Україну — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в березні.
- СКЛАД №5
- Виставковий проєкт Сергія Мельниченка «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових»
- з 21.02.26 по 14.03.26
«Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» — це документально-художній проєкт, у якому війна зафіксована не ззовні, а зсередини — самими військовими.
На початку року фотограф Сергій Мельниченко звернувся до компанії FOTOVRAMCI з ідеєю надіслати одноразові плівкові камери українським військовим, які перебувають на різних напрямках фронту, аби вони самі фіксували своє життя, побут, роботу та моменти між бойовими завданнями. Компанія підтримала ініціативу та надала 25 камер для реалізації задуму, що стало відправною точкою проєкту.
Зібрані артефакти — це матеріальні сліди досвіду війни, фрагменти реальності, що зберігають пам’ять про сьогодення. Разом із фотографіями та листами вони формують своєрідну антологію голосів українських героїв і героїнь, які боронять суверенітет та незалежність України.
- Stedley Art Foundation
- Виставка Олександра Животкова «Монументальні мініатюри»
- з 17.02.26 по 02.05.26
У новій серії робіт Олександр Животков звертається до малого формату, не відмовляючись від притаманної його мистецтву монументальності. Невеликі за розміром твори не сприймаються як камерні або інтимні, вони зберігають внутрішню напругу, щільність і масштаб, властиві великій формі. У цих роботах простір не зменшується разом із форматом, він стискається, концентрується, набуває особливої сили.
У представлених творах художник продовжує розвивати систему символів, характерну для його мистецтва. Коло, птах, жіночий образ, хрест повертаються не як ілюстративні символи, а як архетипні форми — знаки, що існують поза конкретним часом і контекстом. Вони з’являються в очищеному вигляді, позбавлені наративу, зведені до структурної сутності. У цьому зведенні є прагнення до універсального, до мови, яка працює на рівні внутрішнього сприйняття.
Виставка «Монументальні мініатюри» демонструє новий етап у творчості Олександра Животкова — етап концентрації та внутрішньої строгості, в якому форма досягає граничної ясності, а образ — максимальної наповненості.
- Національний заповідник «Софія Київська»
- Виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація»
- з 13.02.26 по 13.04.26
В експозиції представлено єдиний в Україні твір, пов’язаний з ім’ям видатного італійського майстра XVII століття Мікеланджело Мерізі да Караваджо, це картина «Взяття Христа під варту» («Поцілунок Іуди») — полотна з драматичною долею. Майже двадцять років тому його було викрадено з Одеського музею західного і східного мистецтва: зловмисники вирізали центральну частину полотна з підрамника. Згодом твір виявили у Берліні та повернули в Україну. Після повернення картину дослідили й провели комплекс реставраційних робіт у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України.
Історія полотна сягає середини ХІХ століття. Його пов’язують з українським дипломатом і колекціонером Олександром Базилевським (1829–1899), який придбав твір у Парижі. На початку ХХ століття картину передали до Одеси, а з 1924 року вона зберігалася в Галереї старовинного живопису (нині — Одеський музей західного і східного мистецтва).
- 3.6.9 Space Kyiv
- Виставка Spilne Art x atelienormalno «Женя, Лєра, Іра»
- з 14.02.26 по 29.03.26
Дана експозиція — результат спільної мистецької практики, що виникла у процесі роботи митців у майстерні atelienormalno.
Роботи створені у методі співтворення, де живописні пейзажі, та інші твори Лєри Тарасенко доповнюються графічними малюнками Жені Голубенцева та Ірини Голобородько — практика здійснюється без попереднього планування, створює власний світ і занурює глядача у нього.
Метод спільної роботи розпочався з несподіваного втручання Жені Голубенцева у майже завершену роботу Лєри Тарасенко, що згодом стало основою річного процесу експериментів і рефлексії про авторство, спільність, готовність ділитися та приймати.
- Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
- Виставка «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-ті»
- з 22.02.26 по 10.05.26
«В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-ті» — це масштабна презентація українського авангарду зі збірок Національного художнього музею України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національного музею декоративного мистецтва України та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
До Львова приїздить версія експозиції, що експонувалася у Музеї мистецтв у Лодзі. У НМЛ її доповнять твори з музейних фондів, що ще більше розширить мистецький контекст. Виставковий проєкт уже побував у Мадриді, Відні, Лондоні, Кельні, Братиславі, Брюсселі та Лодзі. Збірки НМЛ доповнювали експозицію у Відні та Братиславі. У 2023 році виставка отримала відзнаку Apollo Magazine Awards як проєкт року; про неї писали The Times, The Guardian та The Art Newspaper.
«В епіцентрі бурі» – не лише про сміливі мистецькі пошуки початку ХХ століття. Це історія українських митців, які творили в часи революцій, втрати державності, репресій і терору та попри виклики формували модерну українську культурну ідентичність.
- Галерея ЛНАМ
- Виставка «Знайти опору в собі»
- з 24.02.26 по 20.03.26
Війна в Україні, що триває з 2014 року, торкнулася кожного і змінила наші життя. Львівська національна академія мистецтв також зазнала втрат — п’ятнадцять студентів та випускників віддали свої життя, щоб ми продовжували жити, творити, розвиватися та навчатися. Нам важливо про них пам’ятати!
Виставка «Знайти опору в собі» — це простір для роздумів про ціну свободи через творчість і пам’ять.
У експозиції представлені роботи у різних медіа — живопис, графіка, метал, дерево та ін., де кожен твір є свідченням сформованого художнього мислення, пошуку власної мови та глибокого відчуття часу. В мультимедійному форматі представлені дипломні проєкти та окремі творчі роботи авторів, зокрема ті, що перебувають на об’єктах та в приватних колекціях.
Студенти та випускники ЛНАМ, які віддали життя за Україну: Роман Андрушко, Антон Борисенко, Микола Візінський, Іван Джурляк, Олег Дробоцький, Андрій Гудима, Ілля Кокуца, Орест Кравчук, Тарас Лаврів, Дмитро Михалко, Андрій Одинак, Ігор Ригель, Валентин Рябець, Святослав Соломчак, Андрій Томчишин.
- Львівський муніципальний мистецький центр
- Фотопроєкт Миколи Глібовича «Милі картинки попри війну»
- з 01.03.26 по 31.03.26
Микола – резидент Ветеранської програми INDEX (за підтримки Razom), дизайнер і ветеран, працює з фотографією та коміксами.
Виставка є серією фото (історій), які ветеран називає спробою мати трохи гарних мегапікселів, бо той піксель, який йому видали, не був створеним для того, аби бути гарним.
«З другого дня повномасштабки я долучився до лав ЗСУ, спочатку як кухар, потім — як оператор БпЛА. Я почав фотографувати квіти навесні 2023 поблизу Бахмута. Ми розвідували, корегували артилерію й чекали команди на зліт, коли буде готова гармата, коли буде належна погода. Я відійшов відлити і сфоткав бруньку. Наступного літального дня було так само. Вийшла серія з 8 чи 9 бруньок, які щодня були дедалі більше розпущеними. Потім ми чекали команди на зліт, і поки побратими залипали в тіктоці, я ходив по полю і вишукував маки й соняшники, які чіпляли моє око. Побратими потім питались, чи я цікавлюсь ботанікою. Не зовсім», — розповідає Микола Глібович.
- Український Дім
- Виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму»
- з 05.03.26 по 12.04.26
Виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму» зосереджується на поверненні в історичний та мистецький обіг імен, які тривалий час залишалися в тіні.
Заснована Михайлом Бойчуком, мистецька школа бойчукізму поєднувала традиції візантійського та давньоукраїнського сакрального малярства з новітніми тенденціями європейського модернізму — і стала одним із визначальних явищ у формуванні модерного українського мистецтва початку XX століття. У центрі уваги виставки — Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші мисткині, чий внесок допоміг сформувати нову візуальну мову епохи. Проєкт вперше об’єднує мистецькі практики 15 художниць-бойчукісток у спільному виставковому просторі.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка Руслани Ключко «Зворотній рух. Щоденники»
- з 05.03.26 по 22.03.26
Це виставка про досвід не/повернення — стан, що дедалі частіше стає частиною повсякденного життя українців у воєнний час. Через фотографію, графіку та відео Руслана Ключко досліджує рух між пам’яттю і реальністю, між фізичною присутністю та місцем, яке існує в особистих архівах і спогадах.
Чимало робіт у проєкті — це лист любові до міста Хутір-Михайлівський на Сумщині, розташованого за 10 км від кордону з Росією. Це рідне місто мисткині, куди вона продовжує повертатися, попри постійні ризики. Зворотній рух стає способом повернення до себе й можливістю набутися в просторі, що живе в очікуванні катастрофи.
- Dymchuk Gallery
- Виставка Наталії Лісової «Тихий портрет»
- з 05.03.26 по 29.03.26
Проєкт об’єднує живописні роботи 2022–2026 років, у яких тілесність і ландшафт формують спільну систему. Після виставки «Невизначений простір» (2023) художниця зміщує фокус до людської постаті, зберігаючи притаманну їй ахроматичну мову та роботу з тональною напругою і живописним жестом.
У межах підготовки експозиції Лісова протягом двох тижнів працювала в просторі галереї над новим масштабним полотном.
- Voloshyn Gallery
- Виставка Катерини Алійник «Always New, Always Intoxicating»
- з 07.03.26 по 26.04.26
Вона запитує: що існує за драпіруваннями, які розділяють нас у світі війни та світі краси? Або ж, навпаки, ці світи єдині? Адже насправді жоден із них не заперечує і не перериває існування іншого. Війна змінює все — зокрема те, як ми бачимо світ навколо. Природа, яка існує за власними законами, раптово стає фоном або ресурсом. Але є речі, які лишаються поза досяжністю будь-якого лиха. Краса не зникає остаточно — вона просто чекає, поки ми знову навчимося її помічати.
Ця виставка, зокрема, про зміну погляду та його трансформацію через відсутність втручання. Художниця Катерина Алійник тривалий час працювала з темами війни та втрати, і цей досвід невідворотно формував її мистецтво. Проте в якийсь момент вона зробила інший вибір — не відвернутися від болю остаточно, але навчитися існувати поруч із красою, не привласнюючи її і не руйнуючи, що виявилось складніше, ніж здавалося. Не ландшафти, сповнені артефактами присутності людини, а простір, куди тягнеться погляд, а фізичне не може дістатися.
- Національний музей Тараса Шевченка
- Виставка «Статус: безвісти. Стан: чекаю, люблю»
- з 04.03.26 по 29.03.26
Виставка «Статус: безвісти. Стан: чекаю, люблю» — це історії родин, які живуть з невизначеною втратою.
Виставковий проєкт наповнений експонатами, створеними рідними безвісти зниклих військових. Це твори, народжені в ніжній вірі й великій силі жити зараз за себе і за них. Щоб дочекатися і підтримати, коли їм буде потрібна ця підтримка.
Від мам, які тепер бачать у кожному чийогось сина й уважні до всіх, бо це дає надію, що твоїй дитині теж допоможуть. Від дружин, які чекають на чоловіка, з яким прожили пів життя.
Де слова «Картина не продається, бо вона для нього» — це про збережене для нього місце.
Сьогодні щонайменше 80 000 українських родин проживають досвід невизначеної втрати. Виставка запрошує побачити й почути лише кілька з цих історій, але вони не тільки про біль, а й про способи перетворити його на творчість, про пошук сили, щоб продовжувати вірити і чекати.
Фотографія на головній: фотографія зроблена українським військовим в рамках проєкту Сергія Мельниченка «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових»
