Categories
UKRAINE WORLD

“Дитячий альбом” та вівтар “гангренозної ноги” художниці AntiGonna у Литві

Дитячий альбом — соціальний проєкт художниці у форматі дитячого альбому, що осмислює та оприявнює досвід пережитого насилля у дитячі роки.

Артбук вміщує мої особисті та сімейні фотографії, малюнки, спогади, тексти-роздуми щодо пережитого досвіду насильства в дитячі роки. Багато в чому історії, зібрані в альбомі та метод роботи, яким я послуговувалася, стали основою для появи моєї творчої ідентичності — Антігона, з якою я працюю і зараз.

Цього літа я отримала свій перший досвід в роботі з грантом від Українського культурного фонду. Для мене це був важливий крок для здійснення та реалізації свого довгострокового проєкту “Дитячий альбом”. Це артбук про мою сім’ю та про психологічне насилля в родині, що видно з текстів та малюнків на фото. Також УКФ дав змогу на перебування в тримісячній резиденції в місті Клайпеда в Асоціації фотографів, яку очолює Даріус Вайческаускас, саме він став моїм міжнародним партнером та куратором проєкту з литовської сторони, а з української — Олександра Трянова. Даріус запропонував мені зробити персональну виставку та презентацію мого артбуку. Також Даріус запропонував реалізацію нової роботи в резиденції, а саме інсталяції з елементами живопису.

Це було дуже влучно та важливо, адже вже давно кураторка Олександра Трянова надихнула мене на створення чогось схожого на вівтар або на іконостас. Як не дивно, але Даріус запропонував теж саме, що дало мені більше впевненості в діях і допомоги з обох сторін. Я насправді вже давно мріяла про таку можливість й саме в такому незвичному та забутому (маю на увазі живопис) для себе вимірі образів в мистецтві, я давно цікавлюсь та надихаюсь від ритуалів, релігійності, шаманізму та спіритизму в сучасному мистецтві й в останній період своєї творчої діяльності я багато приділяю уваги саме цим явищам. Моя практика останнім часом дуже нагадує спіритичні ритуали, де суть самого ритуалу — це подолання страхів, травм, заборон та жаху буття. Маючи таку можливість як професійно, так і фінансово, я була рада здійснити експеримент. Ключовою фігурою на виставці став мій власний вівтар та жертовник водночас, який присвячений моїй бабусі, її страхам та її смерті.

Було організовано декілька артистів, показів, колаборацію у перформансі, презентацію альбому та відкриттям персональної виставки Velneai (перекладу з литовської означає — Чорти), для мене це перша виставка за кордоном та перший отриманий грант на мою творчість.

Також мені пощастило зробити артисток та відкрити невелику виставку в Вільнюсі під назвою “Побачення”, було дуже приємно, що литовське артсередовище дуже відкрито до мене та й і взагалі до українців. Попри можливі складнощі з цензурою, куратори зробили все можливе для повноцінних показів моїх робіт. За час перебування в резиденції, я познайомилася з багатьма цікавими художниками, графітниками та фотографами. Особливими для мене стали знайомства з нашими українськими художниками, яких Даріус також запросив до резиденції. Одна з них — це художниця та скульптор Поліна Вербицька, вона чітко відтворила й зліпила чи не найголовніший елемент в вівтарі, а саме — гангренозну ногу моєї бабусі. Поліна справжній майстер та дуже чутлива людина, а головне художник, який любить мистецтво, що було дуже приємно та надавало енергії, тому й було порозуміння, а згодом чудова співпраця. Наші творчі уподобання виявились дуже схожі, тому ми з Поліною збираємось здійснити спільний проєкт в недалекому майбутньому.

Взагалі, Литва та її особлива атмосфера дуже сприяє для поглиблення в таємниці та містицизм. Наразі в моїй творчій діяльності саме ритуальне висловлювання за допомогою мистецтва дає баланс між уявним та реальним. Занурюючись у свої дитячі спогади зі свого “Дитячого альбому”, мій вже частково друкований артбук став нарешті цільним та зрозумілішим для глядача. Нарешті був “розтлумачений” та зібраний до купи весь текст в альбомі, а найголовніше — це тонкий та виразний переклад на українську мову від Максима Лижова та на англійську від Олександра Терлетського. Дизайнер влучно зрозумів мої творчі потреби, давав корисні поради по візуальній частині, проживав сам цей досвід, яскраво підкреслив та обережно обійшов потрібні акценти та деталі. Також ми зробили багато якісних сканів з альбому, зняли на професійну камеру відео, придумали його можливі змістовні якості та нові рішення для використання. Артбук поповнився ще й дуже важливими текстами та змістовними поясненнями про мене як авторку і як людину.

Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду та Асоціації Литовських фотографів Клайпедського відділу.

Текст та фото: AntiGonna