Портрети українських героїв фотографа Саші Маслова, виставка робіт знакового представника українського сучасного мистецтва Арсена Савадова, відкриття нового арт-простору Я Галерея Пентхаус виставкою «Ver Sacrum» — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в травні.
- The Naked Room
- Персональна виставка Саші Маслова «Святі»
- з 26.04.24 по 29.05.24
Експозиція є премʼєрною презентацією проєкту в світі. Представлені роботи є частиною однойменної книги фотографа, присвяченої тим, хто бореться або боровся за свободу України.
«Вибір назви «Святі» наклав на мене відповідальність, можливо, тягар. Тому що я не вірю, що серед нас є святі. Я не думаю, що на цій землі живе людина без гріха чи проступку. І в цій книзі немає святих. Але кожна людина на цих сторінках для когось cвята. Персони, зображені в серії, йшли на жертви — хтось добровільно, хтось мимоволі. Багато фотографованих для цієї книги вбивали. Багато — рятували життя. І ті, хто вбивав, вбиваючи теж рятували життя. Тому що так працює війна. Її не варто святкувати. Це не красиво чи витончено. Я не хочу прославляти війну цією книгою, але хочу вшанувати людей, які поставили своє життя на карту, щоб дати шанс вижити іншим», — коментує Саша Маслов.
- Jam Factory Art Center
- Виставка «Пам’яті тої, що пам’ятає»
- з 11.05.24 по 08.09.24
Реконструкція помешкання родини Ламахів, відео Анни Даучікової та Джети Братеску, унікальні керамічні скульптури Ади Рибачук та Володимира Мельниченка, живопис Катерини Білокур і графіка Павла Макова, а також гобелени, рисунки, обʼєкти з текстилю та скла від художників_ць з Киргизстану, Польщі, Румунії, Словаччини, Узбекистану та України.
Прологом до виставки є життя і творча практика української художниці Аліни Ламах, авторки гобеленів та упорядниці легендарної “Книги схем” ключового українського шістдесятника Валерія Ламаха. Переосмислена кураторками Марією Ланько та Лізаветою Герман історія Аліни Миколаївни дала початок роздумам про витіснені ідентичності, приховані життя та (художні) засоби їхнього повернення до суспільного надбання. “Пам’яті тої, що пам’ятає” також пропонує критичний погляд на гендерні, національні та жанрові стереотипи та ієрархії, які панують в українському та світовому мистецтві.
- Dymchuk Gallery
- Виставка «Колекція. Арсен Савадов»
- з 25.04.24 по 31.05.24
Dymchuk Gallery представляє виставку «Колекція. Арсен Савадов», що продовжує серію подій присвячених 10-й річниці галереї. До експозиції виставки увійшли роботи Арсена Савадова з проєктів «Донбас-Шоколад» та «Ангели».
Серія «Донбас-Шоколад» з близько ста фото була відзнята у співавторстві з Олександром Харченком у 1997 році в місті Горлівка Донецької області, яке з 2014 року перебуває під окупацією. Для зйомки проєкту були залучені шахтери та кілька моделей; знімальна група з технікою та реквізитом спускалася у шахти на глибину до 1500 метрів. Образи шахтарів у балетних пачках, як символи радянського устрою, є частиною нової міфології автора, який зіштовхує і поєднує різні історичні й мистецькі явища.
Серія «Ангели» налічує більше десяти робіт і була відзнята у 1997-1998 роках на узбережжі Чорного моря в Криму, окупованому і анексованому в лютому 2014 року. Сюжетом цієї серії є історія про ангелів скинутих з небес на світанку посеред пустельного узбережжя.
- Stedley Art Foundation
- Виставка фотографій Олександра Глядєлова «Прощання словʼянки»
- з 17.04.24 по 19.05.24
«Прощання словʼянки» — саме таку назву фотограф і меломан Олександр Глядєлов обрав для виставки своїх фотографій. Марш з однойменною назвою було написано 1912 року, досить швидко він став однією з визначних мелодій, що й дотепер виконується на військових парадах російської армії. Натомість уже з початку 1970-х до середини 2000-х років під цю музику відправлялися потяги на Москву з різних міст на всьому пострадянському просторі, зокрема з Києва, Харкова, а в Сімферополі та Севастополі ця традиція існує й тепер. Під звуки «Прощання слов’янки» з російських вокзалів і досі вирушають ешелони з військовими, які відбувають до місць несення служби й сьогодні ця музика лунає дедалі частіше. За останні 30 років ця мелодія стала своєрідним саундтреком до імперських зазіхань сучасної Росії.
Документальні фотографії, представлені в експозиції, було зроблено в останні три десятиріччя під час військових конфліктів у Чечні, Азербайджані, Таджикистані, на Донбасі й під час повномасштабного вторгнення в Україну. В усіх цих війнах прямим чи гібридним способами була задіяна російська армія. Але, окрім суто конвенційної війни, повним ходом, паралельно і часто переплітаючись із нею, іде війна символів, де кожен образ, кожна фотографія і кожна нота мають особливе значення і глибокий зміст.
- Одеський національний художній музей
- Виставка Даші Чечушкової «Всю ніч просидів на стільчику (382 рази, може більше)»
- з 12.04.24 по 14.07.24
Наскрізною темою виставки Даші Чечушкової є скорбота. Не особиста скорбота окремої людини, але й не колективна жалоба. Скоріше та щоденна скорбота, що залишається прихованою, мов провина чи сумнів, і проникає в наше життя непомітно, накопичуючись та оприявнюючись у різних симптомах та мареннях. Наслідуючи «Капрічос» Франциско Гої, авторка фіксує свої спостереження в серії офортів «Посібник перед сповіддю» — незакінченому списку симптомів безпорадності.
Назва виставки посилається на малюнок художниці, герой якого прикутий до стільця в той час, як кімнату, в якій він сидить, починає затоплювати. Це сидіння на стільчику — дія, яка полягає в неспроможності щось вдіяти, «дія бездії», що супроводжується розгубленістю, апатією, притупленням інстинкту самозбереження — відчуттями табуйованими і відверто небажаними в суспільстві у стані війни, позбавленому права на слабкість і відчай.
- Voloshyn Gallery
- Виставка Даніїла Ревковського і Андрія Рачинського «Куди ніч, туди і сон»
- з 06.04.24 по 12.05.24
Нова виставка є продовженням серії «Хвостосховище», перша частина якої була експонована в PinchukArtCentre, a друга у Voloshyn Gallery (обидві у 2021 році). Представлений новий комплекс робіт (колажі, відео, малюнки на папері) входять у створений ними уявний музей загибелі людської цивілізації.
- Нацiональний музей «Київська картинна галерея»
- Виставки Анатолія Шматка «Простір фантазій»
- з 12.04.24 по 12.05.24
Наїв, як мистецький напрямок, виявився надзвичайно плідним в українському художньому просторі. Підживлюване глибокою народною культурою та отриманою свободою у самовираженні після проголошення незалежності України, «примітивне» мистецтво ХХІ ст. стає надзвичайно цікавим як для самих художників, мистецтвознавців, так і для широкого загалу. Яскравий індивідуалізм, щирість у художніх висловлюваннях, миттєва реакція на події навколишнього світу, вигадливість форм, сюжетів та кольорів – усе це приваблює кожного з нас у наїві. Такими характеристиками можна описати і творчість Анатолія Шматка.
Колір, форма, композиція картин митця завжди розповідають історію. У їхню атмосферу неможливо не поринути, адже в них, як у казках, фантазіях, снах, магічне мислення домінує над об’єктивною реальністю. Натхнений природою, Анатолій Шматок створює незабутні образи: яскраві звірі – часто коні або крокодили – які п’ють з одного озерця, рожеві слони, різнобарвні пейзажі та химерні натюрморти. Із персонажами його картин приємно було б поспілкуватися, а в мальоване середовище так і хочеться зануритись. Фантастичний простір творчості митця дійсно близький і «теплий» до свого глядача.
- Sklad N5 Gallery
- Персональна виставка Олексія Ревіки «Тисяча тривог»
- з 20.04.24 по 11.05.24
«Тисяча тривог» — це продовження серії плакатів «Червона лінія», презентація яких відбулась у Складі минулої весни. Автор знайомить глядачів з новими творами виконаними у 2023-2024 роках.
- Тернопільський обласний художній музей
- Виставковий проєкт Станіслава Жалобнюка «ВИПРОМІНЮВАННЯ»
- з 10.05.24 по 10.06.24
Експозиція висвітлює феномен особистісного бачення художником буремних реалій сьогодення – наймасштабнішої війни на нашому континенті з часів Другої світової, пов’язаних з нею суспільних потрясінь та цивілізаційних загроз. Проєкт створений за принципом сполучення поширених арт-практик концептуалізму, зокрема авторських форм живопису, арт-об’єктів, інсталяцій та контекстуальних анотацій.
Повномасштабне вторгнення рф стало рушійним фактором тематичної серії Станіслава Жалобнюка, яка сьогодні є одним із дієвих чинників візуально – інформаційної протидії ворожій агресії.
- Я Галерея Пентхаус
- Виставка «Ver Sacrum» (Весна священна)
- з 25.04.24 по 14.07.24
Чому Ver Sacrum? Саме так називався заснований у 1898 році часопис Віденського сецесіону. У виданні розповідали про нові експозиції, які організовували в сецесіоні та запрошували різних художників, які творили кожне нове число видання.
В експозиції однойменної виставки в Я Галерея Пентхаус ми покажемо графіку з цього журналу та самостійні твори його художників в діалозі з сучасним мистецтвом.
Так сталось що на весну чекали завжди. Важкі останні місяці зими знесилювали людей, які прагнули оновлення як природи так і свого життя. Тож, виставка Весна священна звертатиметься до пошуку алегоричного зображення молодості та приходу довгожданої весни.
- Дзиґа
- Проєкт Ольги Кузюри «Тимчасові конструкції»
- з 24.04.24 по 13.05.24
Рубероїд – випадково обраний матеріал, залежаний у закамарках приміщень вичищених під укриття. Згодом прийшло розуміння, що його структура відповідає структурі дійсності, з якою пробуємо собі дати раду.
Звернення до цього матеріалу спричинене переживанням браку мови. Мови вербальної та візуальної, її недостачі для викладу нашого досвіду, браком етичних та естетичних причин такого викладу. Рубероїд – матеріал в надміру присутній у побуті мого дитинства, такий, що увійшов до тактильної картотеки пам’яті. Простори містечок були наповнені недобудовами, застиглим накопиченням матеріалів “що колись згодяться”. Серед них смолистий папір видавався навіть вдячним для дитячих забав та лише до часу: прилипав до одягу й волосся, бруднив усе, з часом руйнувався.
- Я Галерея Київ
- Виставка Богдана Сокура та Ольги Трегубової «Червона кобила»
- з 01.05.24 по 02.06.24
Назва виставки дуету художників відсилає нас до уявлення про чотирьох вершників апокаліпсису. Про червону кобилу, на якій їде один із них і несе війну Оля почула ще маленькою.
В своїх роботах художниця передає відчуття очікування та тривоги, досліджує християнський образ кінця світу та вплітає його в своє життя.
Богдан Сокур — познайомився з червоною кобилою на військових полігонах, на яких він тренується. Він зображує те, що по собі залишає війна, наслідки сьогоднішнього протистояння і війну, яку ми ведемо вже не перше століття.
В зображеннях Олі і Богдана передчуття переплітаються зі спогадами, уявленнями та переживаннями про війну.
Фотографія на головній: робота Саші Маслова з виставки «Святі» в київській галереї The Naked Room.
