Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в Харкові, Києві, Одесі та Івано-Франківську.
- YermilovCentre
- Виставка «Відчуття безпеки»
- з 29.08.24 по 17.11.24
«Відчуття безпеки» — міжнародний мистецький проєкт, що включає основну однойменну виставку в ЄрміловЦентрі та супроводжується відкритою мережею міжінституційних заходів під назвою «Мости солідарності». Проєкт виник у відповідь на жахливу ситуацію в Харкові, який розташований на північному сході України, приблизно за 50 кілометрів від російського кордону, і щоденно зазнає бомбардування.
Ідея проєкту полягає в тому, щоб наголосити на Харкові як важливій частині глобального світу, його культурному, науковому та політичному значенні, залучити весь світ до Харкова і Харків до світу через обмін зв’язками й інформацією, виявляючи взаємозалежності та єднання.
В основі проєкту лежить той факт, що на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЄрміловЦентр на певний час слугував справжнім бомбосховищем для мистецької спільноти, та водночас ніколи не припиняв своєї професійної діяльності.
- Я Галерея Київ
- Виставка Олексія Абрамова «МОЄ»
- з 15.08.24 по 13.10.24
Олексій Абрамов, який є виразним представником напрямку Нової львівської скульптури відкриває свою першу персональну виставку в рідному Києві.
Абрамов пристрасно любить і творить скульптуру, яка базується на львівській школі і одночасно її банить. В кожному творі є особливість тілесної пози чи виразу обличчя, які кардинально не продовжують скульптурну патетику минулого і відривають його роботи від «вилизаних» декоративних статуеток, якими довгий час блистали скульптори в пошуках свого ринку збуту.
Роботи Олексія однозначно сучасні. Чим далі, тим він легше працює. Поверхня дихає грубою свіжістю мокрої глини на моделі. Він шукає свій матеріал, перебираючи і експериментуючи з бетонами, глиною, пластиком, бронзою. Його майстерня це місце сили, яке більше нагадує лабораторію будівельних матеріалів зі станком для ліплення в кутку. Коли пишеш Олексію повідомлення із запитанням: коли він буде в майстерні, — він завжди відповідає, що вже там і буде до самого вечора.
- Національний музей історії України у Другій світовій війні
- Виставковий проєкт «Війна: зворотна перспектива»
- з 23.08.24 до кінця 2024
Ця виставка є спробою охопити історію Другої світової та російсько-української війн через художні рефлексії. Куратори відібрали зразки мистецтва, що несуть різну образність й відмінні ідеї. Але в обох випадках вони відображають найтрагічніші періоди української історії.
У проєкті представлено роботи 40 сучасних митців з усієї України і 39 художників, чиї твори зберігаються у фондовій колекції Музею. Це понад 150 артефактів на площі майже 2 тис. кв. м усередині постаменту скульптури «Батьківщина-мати». Марія Примаченко, Олександр Ройтбурд, Георгій Сенченко, Арсен Савадов, Антон Логов, Роман Мінін, Назар Білик, Альбіна Ялоза, Рустем Скибін та інші – кожен осмислює своє сьогодення у творчості. Поруч – роботи українських художників періоду Другої світової війни, що показують її повсякдення та наслідки.
- Stedley Art Foundation
- Виставка Маргарити Журунової та Богдана Локатира «Оберіг»
- з 17.08.24 по 15.09.24
Митці, розпочавши співпрацю 2015 року в царині лендарту, продовжили свій шлях у сольних проєктах. Проте їхні роботи залишаються тісно пов’язаними, а творча синергія проявляється у спільних темах.
Центральна тема виставки — дослідження спільних травм у часи війни, близькості смерті та відчуття безсилля, що спонукають звернутися до магічного, архаїчного й сакрального. Митці зазначають: «Наші проєкти, хоч і створені нарізно, сприймаються як частини єдиного цілого. Ми починали з різних точок, але знайшли спільну мову в естетиці й ідеях. Наші практики відображають глибокі суспільні процеси, досліджуючи їх та беручи активну участь у них».
- Інститут проблем сучасного мистецтва
- Виставка Лесі Марущак «Поезія наших дітей»
- з 15.08.24 по 13.09.24
Проєкт присвячено українським дітям, що стали жертвами-свідками насильницького переміщення, викрадення, дискримінації та геноциду в ХХ столітті та в наші дні.
Проєкт «Поезія наших дітей» досліджує три злочини, відмінні у часі й географії. Голодомор 1932–1933 років в Україні, під час якого було знищено щонайменше 4 мільйони українців, постає в діалозі з першою програмою інтернування в Канаді (1914–1920 роки), коли приблизно 9 тисяч людей, переважно українського походження, було примусово переміщено до таборів. Ці травми резонують із наслідками повномасштабного вторгнення росії в Україну, що було розпочате 2022 року, один з яких — викрадення росією дітей з окупованих українських територій. Наразі Україні відомо про викрадення 19 546 дітей.
У центрі виставки «Поезія наших дітей» — 12 дитячих портретів. Їх доповнює інсталяція з текстилю, заснована на принципах повторення й переосмислення. На виставці також представлені дві відео роботи (одна знята в Канаді, а інша — в Україні), які занурюють глядача в контекст колективного болю та трансгенераційної травми.
- Одеський національний художній музей
- Виставка Кендіс Фрізен «Архіви в часи»
- з 16.08.24 по 24.11.24
Цей проєкт розпочався, коли під час першої подорожі в Україну у 2006 році мисткиня вперше побачила будівлю Державного архіву Одеської области. В центр експозиції художниця виносить деревʼяні опори, наслідуючи конструкції, які з 1990-х років підтримують крихкі стіни архіву, а за допомогою різних медіа та матеріалів — дерева, черепашника, звуку, графіки та авторських текстів — досліджує відбитки історичних епох, залишені в архітектурі та оздоблені будівлі.
Сьогодні інсталяція, запланована до експозиції ще у 2019 році, надто очевидно римується з риштуванням довкола будівлі Одеського художнього, який знаходиться в стані реновації після ворожих обстрілів. Ця незапланована схожість описує ситуацію подвійної крихкості, в якій обʼєкти архітектурної спадщини, що і так часто не отримували належного захисту, підпали під ще одну загрозу — руйнування внаслідок повномасштабного вторгнення росії на територію України.
- ДУКАТ
- Виставка Валентини Коткової та Ернеста Коткова «Дотик»
- з 21.08.24 по 20.09.24
Експозиція познайомить глядача з маловідомими текстильними творами Валентини Коткової та представить живопис її чоловіка — монументаліста Ернеста Коткова.
Подружжя Коткових — яскравий київський творчий тандем, шанований і знаний в мистецьких колах. З ім’ям Ернеста Коткова пов’язані одні з найвизначніших пам’яток української монументалістики. У 1960-х роках у співавторстві з Валерієм Ламахом та Іваном Литовченком митець створив декоративні панно в інтер’єрах Київського річкового вокзалу та в аеропорту «Бориспіль».
Найактивніший та найплідніший період його творчості у сфері монументального мистецтва — 1970-1980-ті роки. Саме тоді формується індивідуальний стиль майстра — він звертається до об’ємно-просторових композицій. В цей час важливу роль в житті митця відіграє його дружина, яка брала участь в оформленні ряду об’єктів. Здобувши художню освіту у Вільнюській художній академії Валентина Коткова працювала у сфері художнього текстилю. Разом з чоловіком оформила інтер’єри Української олімпійської тренувальної бази в Конча-Заспі та кінотеатру «Дніпро».
- Voloshyn Gallery
- Виставка Максима Ходака «
» - з 31.08.24 по 06.10.24
Художня практика Максима зосереджена на дослідженні історії, інтернет-культури та кінематографу крізь призму сучасної політичної ситуації. Через критичну оптику він переосмислює радянську спадщину в пострадянських умовах своєї країни. На виставці будуть представлені роботи, створені у 2023–2024 роках, серед яких скульптури та графічні роботи.
Проєкт заглиблюється у взаємодію мистецтва та війни, досліджуючи роль монументів, присвячених Другій світовій війні, таких як пам’ятник Героям Червоної армії у Відні. Через погляд дрона, що ширяє над європейською столицею, Ходак досліджує, як ці монументи стають місцем зіткнення різних культурних та політичних впливів. Художник також переосмислює традиційні образи квітів, які, перетворюючись на символи політичних та культурних процесів, втрачають свою невинність і стають інструментами у боротьбі ідеологій. Виставка ставить питання про те, чи може мистецтво, яке часто сприймається як виняток, залишатися вільним від політичних маніпуляцій і виконувати свою справжню роль у суспільстві.
- Avangarden Gallery. food&wine
- Виставка «воля до життя»
- з 28.08.24 по 08.10.24
Воля є у нас із вами, воля і рішучість є у бійця на нулі, який боронить свою країну з гаслом «Воля або смерть», воля є у художника, який знаходить її в собі й творить попри все, воля сказати правду є у активіста, який боронить архітектурні пам’ятки від забудовників. Воля — це ємке й водночас надзвичайно наповнене поняття.
Воля — це частина душі кожного українця, те, що він отримує від народження.
- Підземний Перехід Ваґабундо
- Виставка Роксолани Дудки «БІЛИМ ПО БІЛОМУ»
- з 27.08.24 по 20.09.24
Проєкт «БІЛИМ ПО БІЛОМУ» є спробою реінтерпретації нематеріальної культурної спадщини через складний наратив, що побудований на непрямих асоціаціях із сучасністю. Війна, яка охопила нашу країну і щоденно забирає життя десятків людей, є рефлексією національної боротьби за незалежність та автентичність, що триває протягом всієї її історії. Війна є контекстом, у якому ми продовжуємо існувати.
Світлова інсталяція «Білим по білому» занурює глядача в історичний контекст через один із найзначущіших елементів національного одягу – вишиту сорочку, зокрема, традицію полтавської вишивки білими нитками по білому полотну. Застосований метод ритування слугує метафорою процесу піднесення національного духу та зростаючого інтересу до української ідентичності через акт деструкції. Гравіювання, яке буквально означає процес руйнування, у даному випадку оголює глибину матеріалу, його структуру та форму. Цей творчий цикл встановлює метафоричний зв’язок із моментом підйомом національної самосвідомості та ідентичності, що супроводжує початок повномасштабної війни.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка «Практики розпізнавання. Ситуаційні ігри»
- з 15.08.24 по 22.09.24
«Практики розпізнавання. Ситуаційні ігри» — друга частина довготривалого проєкту Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу», присвяченого переосмисленню ключових виставок 90-х.
У фокусі другої частини проєкту «Практики розпізнавання» є одеська виставкова тріада 1995-1996 рр.: «Синдром Кандинського» (1995 р.; Одеський історико-краєзнавчий музей), «Кабінет доктора Франкенштейна. Неохимеризм» (1995 р.; Будинок вчених) та «Фантом-опера» (1996 р.; Театр ляльок і Мала сцена Театру опери та балету). Основний напрямок дискусії був заданий у першій виставці, що через синдром Кандинського-Клерамбо критично дивилась на суспільне перенасичення образами та намагалась «поставити суспільству діагнози». Дві наступні виставки підхоплюють цю тему, продовжуючи ставити важливі питання про крихкість тілесного та вразливість свідомості.
Цього разу до простору Малої Галереї Мистецького арсеналу та проєкту «Практики розпізнавання» були запрошені митці і мисткині, пов’язані з Одесою. Їхньою концептуальною метою стало осмислення цих мистецьких ситуацій з притаманною для цього міста чутливістю, як про це згадувала Олена Михайловська в інтерв’ю Уті Кільтер.
- White World
- Виставка Володимира Богуславського «Малярство»
- з 29.08.24 по 15.09.24
Експозиція «Малярство» спробує примирити реалізм з абстракціонізмом, а прагнення до визначеності – з відносністю усіх на світі речей.
Як написати шедевр? Художник Володимир Богуславський, володар спеціальної міжнародної премії імені Лоренцо Медичі (Флорентійська Бієнале) має відповідь на це питання, проте її не вподобають поціновувачі конкретних планів і чітких стандартів. Щоб створити шедевральне полотно, художнику очевидно потрібно мати талант та писати живо й переконливо. Потрібно бути не скутим рамками реалізму, але і не відриватися цілковито від життя, тікаючи надто далеко в абстракціонізм. І головне – примиритися з відносністю, що панує над цим світом, бути готовим до нескінченної варіативності глядача і безапеляційної суб’єктивності критика.
- Dymchuk Gallery
- Виставка «Проти забуття»
- з 06.09.24 по 29.09.24
До виставки увійшли проєкти українських художниць Каті Бучацької, Інги Леві та Наталії Лісової. Виставка зібрала ідеї авторок щодо процесу меморалізації в Україні — встановлення памʼяток, які вшановують історію та її героїв, переосмислення вже існуючих памʼяток та проблем інклюзії. В експозиції представлені графічні роботи, відео та обʼєкти.
Війна спричинила ряд усвідомлень в українському суспільстві щодо наявних проблем збереження пам’яті про події сучасності й минулого та роздуми, яким ми хочемо бачити майбутнє.
- Малий театр
- Виставка Нікіти Кравцова «Моління про чашу»
- з 04.09.24 по 04.10.24
Виставка є продовженням програми камерних виставок з фокусом на один твір в межах «Театру в контексті» — спільного проєкту The Naked Room та Малого театру. Другою експозицією у виставковій залі на Гончара є диптих Нікіти Кравцова «Моління про чашу».
Оригінально ця робота має три складові. У відсутній на виставці центральній роботі художник зобразив Ісуса в несподіваній манері, розкриваючи його людську природу на противагу божественній. Для експозиції у Малому театрі кураторки навмисно вибрали лише два полотна з трьох, виключаючи центральне. Таким чином ми прагнемо звернути увагу та надати сцену другорядним, на перший погляд, персонажам — двом легіонерам, які стояли праворуч та ліворуч від Ісуса в початковому триптиху. Направду ж живопис не має другорядних персонажів — як і в театрі, усе залежить від того, куди ми спрямуємо нашу увагу.
Випускник класичної академії мистецтв, Кравцов переймався не так релігійною складовою, скільки пошуком інакшого композиційного ходу та трактування героїв у споконвік відомому сюжеті. На виставці у Малому театрі ми пішли далі в пошуках альтернативи. Демонстрація лише бічних частини триптиха, самих по собі виразних та живописно досконалих, нагадує нам про важливу функцію мистецтва — а саме, здатність висвітлювати малопомітне й надавати важливе значення периферійному, яке часто губиться у вирі буденного життя.
Фотографія на головній: фрагмент роботи української художниці Каті Бучацької «This World is Recording» з виставки «Проти забуття» в Dymchuk Gallery.
