Виставка фотографій робіт військовослужбовців 12-ї бригади «Азов» у Львові, масштабний виставковий проєкт «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд» та проєкт-сателіт восьмої Міжнародної бієнале безпредметного мистецтва «Beyond / Au-delà» в Галереї КДАДПМД ім. М. Бойчука — зібрали для вас виставки, які варто відвідати в грудні.
- Мистецький арсенал
- Виставка «Поки ми тут, усе буде гаразд»
- з 13.11.25 по 08.02.26
«Поки ми тут, усе буде гаразд», — писав Василь Стус своєму приятелю Анатолію Лазоренку в 1962 році. Ці слова відгукнуться кожному, хто в епіцентрі турбулентної реальності шукає сили та стійкості. Зокрема натхненниками для багатьох є українські історичні діячі, з-поміж яких постать Василя Стуса в певному сенсі стала культовою.
У межах проєкту представлено великий масив архівних матеріалів, що допоможуть пізнати творчість Василя Стуса і заглибитись в контексти його доби. Відчути атмосферу легендарної квартири Івана Світличного на Уманській допоможуть магнітофонні записи авторського читання поезій Василем Голобородьком та Іриною Жиленко, зроблені тут в 1960-х. Голос самого Василя Стуса, який зберегли на магнітофонних бобинах його друзі, також лунає в експозиції. Як і «Палімпсести», начитані Надією Світличною для «Радіо Свобода».
На виставці також представлені твори Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук. За допомогою документальних реконструкцій відвідувачі зможуть уявити, як самвидав перетворювався на тамвидав або як на порожньому місці КДБ вибудовував доказову базу в карних справах проти дисидентів в межах операції «Блок».
Архітектура виставки — метафорична й алюзійна — побудована таким чином, аби відвідувачі та відвідувачки відчули та перейнялися атмосферою 1960-1980-х, побачили схожість наративів та ідей, які лишаються актуальними й сьогодні.
- Voloshyn Gallery
- Виставка Юрія Болси «Колись почуємо»
- з 07.11.25 по 10.01.26
Проект досліджує стан спостерігача — коли небезпека ніби завжди поряд, але стосується когось іншого. Це роздвоєне відчуття водночас відстороненості та залученості: з одного боку воно пробуджує емпатію й бажання підтримати, а з іншого — породжує тривогу й безпорадність.
У цьому стані людина опиняється на прицілі страждань інших, тільки поглядаючи на них здалеку, з впевненістю, що їй вдалося уникнути подібної трагедії й тиску, який виникає з цієї невидимої стежки спостереження. До звичайної сірої рутини, як нові сюжетні лінії, додаються фантасмагоричні елементи що раніше існували лише в житті людей навколо.
Таке становище вводить в роздвоєне сприйняття існування, подібне розщепленню на два протилежні напрямки. З одного боку, ми спостерігаємо, відчуваючи віддаленість від власних можливих турбот і страждань, які нам, на диво, не дісталися. З іншого боку, ми відчуваємо себе вплетеним у цю систему, де страждання інших нагадують про можливості, які можуть бути і в нас, але, мабуть, на цей раз минули.
- Мала Галерея Мистецького арсеналу
- Виставка (post-)System
- з 20.11.25 по 21.12.26
Живопис та фотографії 13 митців та мисткинь з України, Бельгії та Чехії, усі ці твори стали результатом дослідження різних проявів контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. Цьогоріч їх також показували в Бельгії та Чехії.
Концепція виставки ґрунтується на відновленому маніфесті бельгійського куратора Яна Ван Вунсела, написаного ще у 2000 році. У ньому куратор доходить висновку: усе мистецтво завжди підпорядковане власній системі.
Якщо твердження про те, що все мистецтво засноване на логічній системі, справедливе, то як нам сприймати твори, які прагнуть передати щось поза межами цієї системи? Чи є прихована система мистецького твору самим твором мистецтва? І чи справді все мистецтво завжди підпорядковане власній системі?
- Артцентр Дзиґа
- Виставка Софії Короткевич «Ландшафт, записаний зі слів»
- з 15.11.25 по 12.12.26
«Ландшафт, записаний зі слів» — це виставка, у якій мисткиня Софія Короткевич фіксує проміжний степ: не міфічний образ, що здається давно знайомим, а той, що існує в пам’яті, у розповідях і в фрагментах персонального досвіду. Мисткиня, яка ніколи не контактувала з цим ландшафтом безпосередньо, збирає його матеріальні та символічні фрагменти, щоб збудувати власне відчуття степу.
Виставка досліджує цю опосередковано знайому територію через нові для авторки форми: документування у графіці соняшниковим насінням, у склі — попелом і рештками рослин, а також у спогадах незнайомців і незнайомок.
У проєкті степ постає як образ, який ми згадуємо, але далеко не всі бачили. Це історія про відстань і відсутність, про те, як пейзаж перетворюється на спогад і як ми намагаємося його втримати — у матеріалі, у відтвореному образі, у собі.
- Галерея КДАДПМД ім. М. Бойчука
- Виставка «Переходячи Порожнечу»
- з 18.11.25 по 15.12.26
«Переходячи Порожнечу» — проєкт-сателіт восьмої Міжнародної бієнале безпредметного мистецтва «Beyond / Au-delà».
Це простір споглядання, де порожнеча стає джерелом сенсу, а форма — лише відбитком внутрішнього руху. Учасники виставки досліджують невидиме через колір, світло й тишу, перетворюючи абстракцію на мову присутності.
Це не лише виставка, а й спроба окреслити орбіту сучасної української абстракції, де рух і тяжіння між поколіннями художників народжують нові візуальні мови. У діалозі досвіду та експерименту формується простір, у якому абстрактне набуває людського виміру — як інтуїція, як дотик до невидимого.
Кожен з учасників пропонує власну траєкторію — від розмислів про матеріальність кольору до пошуків у чистому полі світла, жесту та енергії. Виставка розгортається як поліфонія жестів, де молодість і досвід звучать в унісон, утворюючи нову мову безпредметного мистецтва в Україні.
- Національний центр «Український Дім»
- Виставковий проєкт «Хліб»
- з 05.12.25 по 18.01.26
У новій виставці Українського Дому буденне й урочисте постають крізь один із найдавніших і найпотужніших символів української культури — хліб. Проєкт представляє хліб як соціокультурне явище, що є невіддільною частиною нашої повсякденності, а також святкової, ритуальної й художньої традицій.
Експозиція виставки «Хліб» розпочинається з утилітарних знарядь періоду давньої Русі, трипільської кераміки та археологічних знахідок землеробської культури. Виставка також досліджує хліб у контексті звитяг, утисків та боротьби за свободу, звертається до періодів голоду, коли доступ до хліба ставав інструментом політичного насилля — та розглядає його роль у розбудові української державності.
Важливою частиною проєкту є представлення календарно-обрядового циклу. Виставка простежує присутність хліба в традиційних святах, обрядах життєвого циклу, народній поетиці, топоніміці та прізвищах, а також знайомить глядача з піччю як ключовим елементом української побутової культури.
Мистецтво переносить хліб у площину образної та концептуальної рефлексії, де він стає метафорою, сюжетом, подекуди — медіумом.
- Promprylad Art Center
- Виставка Романа Хімея і Яреми Малащука «Як це зроблено?»
- з 12.12.25 по 12.02.26
Виставка торкатиметься історії простору новоствореного артцентру, підійматиме теми переосмислення радянської спадщини та втрати культурного надбання під час війни.
«Назва виставки походить від однойменної роботи Яреми Малащука та Романа Хімея, створеної в 2021 році на Промприладі. Завод тоді активно трансформувався в інноваційний простір — частина виробництва ще працювала, але вже з’явилися перші резиденти, які поступово замінювали робітників заводу. Відеоробота “Як це зроблено?” створила постіндустріальну перспективу погляду на нас майбутніх», — говорить кураторка Ксенія Малих.
На експозиції можна буде побачити також інші роботи Хімея та Малащука, а також артефакти із колишнього заводу.
- Львівський Муніципальний Мистецький Центр
- Фотовиставка «Калібр 120х35мм. Сімейний альбом»
- з 28.11.25 по 28.12.25
Фотовиставка «Калібр 120х35мм. Сімейний альбом» — це фотоісторії з особистих архівів військовослужбовців «Азову».
На світлинах ви побачите епізоди з життя, які вони самі хотіли показати, які для них було важливо зафільмувати. Для когось це моменти буденності в окопі, для когось – портрет побратима, якого вже немає поруч, або спільне фото після повернення з важкого завдання.
- Палац Лозинського
- Виставка Андрія Сагайдаковського «Заповнення пустот»
- з 02.12.25 по 28.12.25
«У людини є страх пустоти, вона постійно прагне заповнити порожні місця. Це боязнь опинитися перед Ніщо, очі в очі зустрітися з порожнечею, коли пропадає весь сенс існування», – стверджує митець.
Творення сенсів і цінностей – тематична домінанта його композицій, що є противагою порожнечі, «згустками буттєвої повноти».
- Sklad N5 Gallery
- Виставка Богдани Слободяник та Романа Сірого «ЗА-ЗА-БО-РОМ»
- з 29.11.25 по 27.12.25
Виставка «ЗА-ЗА-БО-РОМ» — це про межі, конструкції, масовість та протиставлену їм інакшість.
Це просторова історія знаходження в межах, повторенні, замкнених системах, у центрі якої знаходяться огорожі та деревʼяні конструкції що зрощуються з органічним. Противагою цьому відчуттю є «Види» як різноманіття безлічі варіантів буття.
- Stedley Art Foundation
- Виставка Костянтина Зоркіна «Кардіомахія»
- з 01.12.25 по 15.01.26
Під спільною назвою «Кардіомахія» об’єднані три блоки робіт Костянтина Зоркіна, створені у 2024 році. Перший блок становлять ілюстрації до книги чеської письменниці Адели Кнапової «Кривавий компот», написаної у Харкові під час повномасштабного вторгнення. У другому блоці ці образи отримують нове матеріальне втілення — у рельєфах із червоного дерева, де графічна лінія переходить у тривимірну форму. Третій блок — скульптура «Стрілець», яка продовжує художню логіку об’єктів, створених Зоркіним для театральної постановки «Медея». Разом ці три частини вибудовують цілісну оповідь про пошук нової мови для опису любові й боротьби за неї.
Назва «Кардіомахія» (грец. καρδιομαχία) — свідомо вигадане слово. Поєднання kardia («серце») та machia («битва») вводить у поле античних смислів, які єднають усі роботи цього періоду. Зоркін використовує цей неологізм для позначення парадигми, що його хвилює: любові, яка проходить через зіткнення зі смертю й прагне подолати її.
- The Naked Room
- Виставка Ярослави Майстренко «Виявлення»
- з 05.12.25 по 09.12.25
«Працюючи в Могриці, всі ми, долучені до її місць, процесів та ідей, огорталися зв’язками, проростали мережею спільних досвідів, думок, переживань, взаємної емпатії чи напруги. За польових умов симпозіуму, одночасно відкритих і камерних, не лише професійне, але й емоційне зближення відбувалося вкрай стрімко. Під час роботи на кар’єрі, спільних сніданків, обідів та вечерь за довгим столом, прогулянок ярами і пагорбами, розмов біля вогнища, купань у ріці, неспішних походів до найближчого сільського магазину.
Люди, які прийшли в моє життя як частки спільноти Могриці, дуже швидко вплелися в мої мережі та зробили мене частиною власних. Так було і з Яросею — Ярославою Майстренко.
“Іноді можна бути спостерігачем того, що відбувається навколо і цього достатньо. Дихати, йти, плавати. Дивитись на воду, що тече, повітря, яким ми дихаємо, землю, яка дає врожай. Того, що ми можемо відчути, торкнутися і побачити, буває — досить”, — писала Ярослава в тексті до своєї роботи “Виявлення” (2021).
Словом виявлення можна означити, власне, метод, яким вона послуговувалася як художниця — у своїх лендарт роботах та сайт-специфік інсталяціях, перформансах, фото і відео. Виставка в The Naked Room теж є виявленням — тим, як бачать, відчувають і пам’ятають практику Ярослави інші учасни_ці мережі Могриці, вихопленим фрагментом із течії цілого мистецького життя», — ділиться Наталія Маценко.
- Dymchuk Gallery
- Виставка «Колекція. Ігор Гусєв»
- з 12.12.25 по 25.01.25
Dymchuk Gallery представляє виставку «Колекція. Ігор Гусєв», що продовжує серію проєктів присвячених колекції галереї. До експозиції увійшла низка живописних робіт художника 2010–2014 років.
Експозиція повертає глядача до активного періоду творення художника — у час, коли Гусєв відточує свій характерний критичний стиль: поєднання іронії, гротеску та майже кінематографічної візуальності. Роботи 2010–2014 років торкаються тем влади, особистого міфу, приватних страхів і суспільних настроїв, які передували подіям, що згодом радикально змінили країну.
Показ у галереї не є ретроспективою й не намагається підсумувати творчість Гусєва. Це радше «викриття» одного зрізу — того, який зберігся в колекції, який формує внутрішній портрет художника через те, що ми обрали колись і зберегли сьогодні.
Колекція Анатолія Димчука — одна з найбільших мистецьких збірок в Україні, яку складають переважно роботи українських і, зокрема, одеських митців. Вона налічує більше 3000 предметів мистецтва ХІХ – ХХІ століття, частину з яких в межах проєкту «Колекція» можливо побачити у Dymchuk Gallery.
Фотографія на головній: робота художника Юрія Болси «Світло, яке дає нам темрява» з виставки «Колись почуємо» в київській галереї Voloshyn Gallery.
