7 виставок, які потрібно побачити до кінця року

Щоб відволіктися від передноворічних клопотів, та нав’язливих думок про локдаун, найкраще присвятити вільний час прогулянкам по музеях і галереях. Розповідаємо про найцікавіші виставки грудня.

  • Dymchuk Gallery
  • Антон Саєнко. Грязне 
  • з 10.12.20 по 31.12.20

Проект є продовженням тривалих експериментів митця з художньою формою та його роздумів про автономність мистецтва. Ядром виставки є протиставлення живопису і фотографії. З одного боку – монохромні полотна з нескінченними живописними нашаруваннями. З іншого – такі самі монохромні фотографії краєвидів села Грязне, де художник провів дитинство. Разом вони фіксують межовий стан, в якому співіснують документальне і вигадане, інтелектуальне та емоційне, минуле і теперішнє.

  • Мистецький арсенал
  • Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!
  • з 18.09.20 по 24.01.21

«Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» — виставковий проєкт Мистецького арсеналу, що продовжує лінію репрезентації визначних імен у новітній історії українського мистецтва, до якої належать персональні виставки Олега Голосія, Кирила Проценка, Олександра Гнилицького. Серед уже реалізовних, проєкт Андрія Сагайдаковського вирізняється своїм експериментальним характером — простір Арсеналу перетвориться на тотальну інсталяцію, створену митцем. Це дозволить якнайповніше зануритися в творчість автора, побачити його метод в дії.

На виставці можна простежити кілька циклів, тонко пов’язаних між собою тематично та стилістично: тіло як фрагмент, анатомічні штудії, тілесна еквілібристика, кіно, діти-воїни і дитячі забави, спортивні вправи. Не випадково основною темою нашої виставки є саме спорт. Та у цьому проєкті він не є ілюстрацією девізу «швидше, вище, сильніше», а радше  моделлю буття, відображенням поняття homo ludens — «людина, що грає». Митець із насолодою грає у власну гру, вигадуючи містифіковані змагання-забави. Він придумує правила, проектує декорації для своїх вправ і дисциплін, створюючи таким чином власний спорт-простір — імаджинаріум, що є естетично співзвучним із театром абсурду.

  • Voloshyn Gallery
  • Ілля Ісупов. Не смішно
  • з 09.12.20 по 24.01.21

На виставці представлені як нові роботи, створені спеціально для виставки, так і роботи художника з різних періодів його творчості у різноманітних медіумах: від картин до скульптур. Ісупов зазвичай працює з актуальними сюжетами — то іронічними роздумами про масову культуру, то саркастичними висловлюваннями про політику. Ілля Ісупов – один із членів Паркомуни – сквоту, що існував у 1989-1994 роках на колишній вулиці Паризької Комуни, теперішній Михайлівській, і став окремим явищем в історії українського сучасного мистецтва.

«Стилістично Ілля Ісупов у кращих традиціях постмодернізму змішує естетику коміксів, модерну початку 20-го століття, арт-брюту, радянської книжкової ілюстрації та багато іншого. Художник використовує свою творчість, як спосіб фіксації історій, які відбуваються навколо: особистих, або суспільних. Для Ісупова кожна робота – як запис у щоденнику, де всі деталі несуть певну інформацію», — розповідає кураторка Ксенія Малих.

  • Довженко-Центр
  • Музейний проєкт «Польоти уві сні та наяву. Виставка»
  • з 17.12.20 по 07.03.21

«Польоти уві сні та наяву. Виставка» — музейний проєкт, що досліджує однойменну культову кінострічку Романа Балаяна та епоху, в яку вона створювалася.

«Дослідження творчості Романа Балаяна перетворилося на дослідження міської теми в українському радянському кіно. Теми, що її, як з’ясувалося, в УРСР було негласно заборонено. І цей факт робить Балаяна не просто режисером, штатним постановником на студії Довженка, а літописцем життя тодішнього середнього класу. Тодішніх нас із вами. Класу, чужого і владній верхівці, і мовчазній слухняній більшості. Зібрані в експозиції фільми, кадри, фотографії, документи, висновки, думки мистецтвознавців і свідчення очевидців не претендують на абсолютну об’єктивність. Однак вони дають певне уявлення про час, який Тарковскій назвав епохою «глибоководних риб», — розповідає куратор виставки Андрій Алферов.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 20-ти номінантів Премії PinchukArtCentre 2020
  • з 09.02.20 по 03.02.21

Виставка 20-ти номінантів 6-го конкурсу на здобуття Премії PinchukArtCentre – загальнонаціональної премії для українських художників віком до 35 років.

Художні підходи 20 номінантів відмінні між собою, проте, вони відображають спосіб мислення пост-майданної генерації в українському мистецтві. Багатьох з них об’єднують активні рефлексії про соціальну проблематику та критика архаїчних владних структур. Серед тем – цінність праці у постіндустріальну епоху; медіа-маніпуляції та їхній вплив на політичну діяльність як в Україні, так і по всьому світі; шанування гендерної різноманітності на противагу фізичному насиллю, що все ще залишається рушійною силою в соціальних процесах. І хоча прямий активізм протягом певного часу залишався провідною практикою, ми спостерігаємо, як на зміну йому приходять жести, покликані трансформувати досвід та функціонал громадського простору міста.

  • Bereznitsky Art Foundation
  • Давид Чичкан. Портрети, які говорять
  • з 25.11.20 по 24.12.20

На виставці представлена нова серія графіки, яку художник створив в рамках творчої резиденції у Фундації Березницьких.

Продовжуючи досліджувати та переосмислювати доробок українських інтелектуалів-модерністів, Давид Чичкан створює серію альтернативних українських гривень. На «купюрах» Чичкана портрети Лесі Українки та Івана Франка не мовчазні, а доповнені великими цитатами з їхніх творів, що, на думку художника, найбільш повно відображають їх власне бачення суспільного устрою на засадах загальної соціальної та економічної рівності. У такий спосіб художник вчергове для своєї практики привертає увагу до емансипативних переконань ідеологів прогресивного українського проєкту, що залишаються революційними навіть сьогодні.

  • The Naked Room
  • Денис Саліванов. Semi Life
  • з 02.12.20 по 13.01.21

Semi Life — перша персональна виставка Дениса Саліванова після довгого періоду лабораторної роботи. Медіа художник Денис Саліванов звертається до консервативного живописного медіуму у виняткових випадках. В останні роки він досліджує процеси, що відбуваються із сучасною людиною в умовах постійного медіа-збудження, і це дослідження потребує від нього іншої мови та способу репрезентації.

Серія робіт представлених в рамках виставки Semi Life, є результат багаторічних спостережень за мешканцями Львівської площі, де знаходиться майстерня художника. Колись через сусідство з мистецькою академією та Будинком художника це місце завжди було центром богемного життя. Але останніми роками тут все більше офісів та працівників, що покірно обслуговують системи, які ніхто з них не ставить під сумнів.

 

 

ugallery1 Автор: