Categories
TOP UKRAINE

10 ВИСТАВОК, ЯКІ ПОТРІБНО ПОБАЧИТИ ДО КІНЦЯ РОКУ

До новорічних свят залишилось зовсім мало часу, а це означає що галереї та музеї підуть на канікули. Ми відібрали для вас 10 цікавих виставок які варто побачити до кінця року.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональний проєкт Сергія Петлюка «Індекс»
  • з 16.12.21 по 30.01.22

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 6-ї Премії Future Generation Art Prize 2021
  • з 25.09.21 по 27.02.22

Виставка зосередилася на представленні нових робіт, які демонструватимуть найактуальніші творчі тенденції нового покоління художників. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, Future Generation Art Prize — це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, метою якої є відкриття нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників.

  • Одеський національний художній музей
  • Виставка «Рой. До шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда»
  • з 16.10.21 по 31.12.21

Цей проєкт — своєрідний «тізер» до великої персональної виставки-ретроспективи Ройтбурда, що буде показано наступного року у чотирьох містах країни: Одесі, Києві, Львові та Дніпрі.

На виставці представлено 28 живописних робіт Ройтбурда, відеоарт, інсталяції та близько 70 архівних фотографій з родинної та приватних колекцій. Виставка робить акцент на ранньому періоді творчості, 1980-1990-х, коли Олександр не тільки пробував себе у різних напрямках мистецтва, але й займався активним формуванням одеської та загальноукраїнської художньої спільноти.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «ФУТУРОМАРЕННЯ»
  • з 15.10.21 по 30.01.22

Виставковий проєкт присвячений футуризму — одному з найяскравіших явищ у світовій історії мистецтва. «Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка, почала ширитись світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

9 залів Мистецького арсеналу презентують найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: перехід від мис­тецтва минулого до майбутнього, деструкцію. За «законами» футуризму — на зміну процесові розкладання прийдуть конструювання нової культури та творення метамистецтва. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях деструкції.

Проєкт «Футуромарення» — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись з новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональна виставка Руслана Тремби «Тихий годинник»
  • з 22.12.21 по 05.02.22

Митець продовжує випробовувати виражальні властивості скульптури та живопису, працюючи з невигадливим матеріалом – акрилом, лаком, пресованим папером, повстю. Доволі стримана техніка художника набуває символічного змісту, виступаючи способом опрацювання спогадів.

Виставка об’єднує роботи різних періодів, давні твори перегукуються з нещодавніми. Уява Руслана невпинно коливається між минулим та сьогоденням. Віднайдені колись образи та сюжети набувають нового вигляду, розкриваються через новий досвід. Минуле ніколи не лишається в минулому, не буває вичерпаним та безжиттєвим. Теперішнє це діалог з різними пластами минулого, його переоцінка відповідно до актуальних викликів. Художник проходить цей шлях, працюючи зі своїми творами. Серії «Bundes Eigentum», «Крапка», «Образ» та «Вірники» слугують шматочками пам’яті, які вбудовуються в актуальні враження, створюючи тло для серій «Наближення», «Двері відкриті», «Портрети дитинства».

  • Я Галерея 
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • ДУКАТ
  • Виставка графічних робіт Кирила Проценка «Повертаючись до надрукованого»
  • з 23.12.21 по 06.01.22

Постать Кирила Проценка багатогранна: художник, дизайнер, кліпмейкер, організатор міждисциплінарних проєктів та яскравих вечірок. Один із учасників Паркомуни, він назавжди залишився експериментатором і шукачем, чия мерехтлива ідентичність вислизає від строгих визначень. Роботи Проценка сповнені іронії та мають міфологічну ауру, притаманну загалом мистецтву “нової хвилі”. Але в цілому практика художника демонструє мінімалізм, лаконічність і переважно концептуальний підхід, що виокремлює Проценка серед більшості митців його кола.

В арсеналі драйвових експериментів Кирила були різноманітні медіа: живопис, фотографія, відео та саунд-інсталяції, випалювання і, власне, друкована графіка, якій присвячено дану експозицію. Усі ці прояви об’єднує легкість і “грайливість” фінального жесту, в якому сконцентровано весь попередній мислительний процес, усі відсилки і цитати, але неявно — так, аби не перевантажити і зберегти стрункість висловлювання.

  • The Naked Room
  • Виставка Петра Ряски «Корекція пам’яті»
  • з 08.12.21 по 16.01.22

«Корекція пам’яті» — друга виставка Петра Ряски в The Naked Room. І наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом.

Два роки тому експозиція «Діяння Ряски» в галереї об’єднала пейзажі, створені протягом 2012–19 років, буквально в одну лінію. Цей кураторський прийом дозволив унаочнити послідовний поступ живописної мови Ряски від академічного ліплення форми в бік вільного й тілесного письма. Ніби натхненний цим перепереглядом власного живописного архіву з позиції тривалого перформансу, Ряска взявся за апгрейд полотен, які того вимагали. Під пензль потрапили, передусім, інститутські роботи. Він з напруженням згадує, як викладачі змушували кільканадцять раз переписувати одну й ту саму постановку через напрочуд суб’єктивне розуміння форми та композиції. З цього врешті виходили роботи, однаково непереконливі як для Ряски, так і для вчителя. Тим не менш, художник довший час зберігав їх у власній майстерні, як важливих свідків власного шляху. Зрештою, Петро зізнався собі, що ані експонувати, ані продавати він їх не хоче. І повернув старі полотна до власної художньої практики.

Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають постаюсть двома гранями одного твору. «Корекція пам’яті» — зразковий в цьому сенсі проект, а отже «діяння» Ряски тривають.

  • Dymchuk Gallery
  • Виставка Юрія Пікуля «Назустріч відчуженню»
  • з 23.12.21 по 30.01.22

Виставка складена з живописних полотен та інсталяції, створених у 2021 році. Автор у своїх роботах реалістично зображує вхідні групи важливих культурних інституцій України: Міністерства культури, Національного художнього музею України, Мистецького арсеналу та інших, і звертає увагу глядача на відчуття відчуженості, яке викликають у автора ці заклади.

Categories
TOP

10 цікавих виставок грудня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в грудні в Києві, Львові та Івано-Франківську.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка львівської художниці Kinder Album «Це не те, що ти думаєш»
  • з 17.11.21 по 18.12.21

Виставка сполучає олійний живопис та кераміку, з якою мисткиня активно працює останні роки, використовуючи глину шамот і техніки глазурі та бісквіту. І олія, і кераміка позначають новий, складніший та серйозніший етап творчості Kinder Album, порівняно зі вже звичними для неї малюнком на папері А4 та ліпкою з  пластиліну soft clay, яким зазвичай користуються діти. Живопис і скульптура – засоби вираження, що передбачають більшу тривалість та складнішу етапність виконання, які свідчать про «дорослішання» художниці, хоча в її творах завжди зберігається флер наїву та несерйозності.

Наче граючи з глядачем у загадки, мисткиня переносить яскраві ключові образи з картин у скульптури, оприявнюючи їх та роблячи більш матеріальними, присутніми тут і зараз. Так, роботи в експозиції перетворюються на певні підказки, що мають відіслати нас до не розказаних історій, сюжетів і смислів.

Керамічні об’єкти і живописні образи Kinder Album поєднують у собі елементи випадковості, інтимності та міфологічної універсальності. Як-от, рука, що є і мультикультурним символом, і просто способом доторкнутися та подолати дистанцію, а отже сказати собі: «так, це саме те, що я думаю».

  • Dymchuk Gallery
  • Проєкт художниці Наташі Шульте «Закрита система»
  • з 27.11.21 по 19.12.21

«Закрита система» – це поєднання фотографії та живопису у просторі однієї експозиції. Роботи у різних медіумах органічно доповнюють одна одну та формують цілісну історію, яка є рефлексією на актуальну ситуацію сьогодення.

«Закрита система» опрацьовує тему тіла як соціально-політичного об’єкту, що втрачає ідентичність всередині замкненого поглинаючого простору, і при цьому актуалізує традиційні питання етики і моралі. У роботах Наташі Шульте людина існує лише як інструмент політичної гри, соціальний важіль, позбавлений індивідуальної особистості та замкнений у ефемерний простір стерильної системи. Художниця використовує розсічення як наскрізний візуальний прийом. Простір дробиться на фрагменти, люди піддаються умовному розчленуванню, а абстрактний живопис виступає у якості лінії демаркації між стерильним і біофізичним простором. Користуючись медичною термінологією, це можна було б назвати вівісекцією, тобто проведенням хірургічних операцій з живими організмами в наукових цілях. Подібний підхід фактично стає алюзією на експерименти та досліди перманентно домінуючої системи влади, у якій існує сучасна людина. Адже сьогодні наше тіло перестає бути носієм сукупності ідеї-дії-ідентичності, а поступово – й часом безповоротно – стає в’язнем соціально-політичної гри.

  • White World
  • Групова виставка українських художників, присвячена політичним подіям в Білорусі «Білоруський Майдан»
  • з 25.11.21 по 10.12.21

Минулого року «Білий Світ» висловив підтримку білоруським протестувальникам, провівши виставку всесвітньо відомого білоруського митця Володимира Цеслера «Верым! Можам! Переможам!». Тоді перемога тих, хто протистоїть диктаторському режиму, здавалася вже близькою. Нажаль, минуло більше року, а процес визволення Білорусі все ще не дістався бажаного фіналу; він продовжує сколихувати серця як митців, так і решти небайдужих до справедливості людей з усього світу.

Особливо глибоко відчувають це поєднання болю та надії українці, адже наша країна лише за останні роки пережила два майдани, а визвольний рух і боротьба за національну свідомість мають місце в нашій історії протягом декількох століть. Тож наразі восьмеро українських митців та мисткинь об’єднали результати своїх роздумів, переживань і досвідів в одному виставковому просторі під спільною назвою «Білоруський Майдан».

  • IZONE
  •  Виставка учасників резиденції «Заземлення» в місті Соледар
  • з 02.12.21 по 15.01.22

Протягом дев’яти місяців 2021 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ у співробітництві з Соледарською ОТГ та за підтримки Українського культурного фонду провів серію короткострокових резиденцій Заземлення в м. Соледар для художників(ць) та дослідників(ць), що працюють з темою Антропоцену.

З 2019 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ працює над напрямком дослідження під назвою Заземлення, що бере за точку відліку концепцію Антропоцену, сформовану на початку 2000-х років науковцями і досить швидко апропрійовану різними царинами гуманітарного знання, в тому числі і сучасним мистецтвом. Антропоцен описує геологічну епоху, в якій знаходиться сучасне людство та визначає останнє як центральну геологічну силу, що суттєво змінює атмосферу, гідросферу та біосферу планети.

Саме до індустріальної історії краю, змінених діяльністю людини ландшафтів та природного різноманіття сходу України зверталися у своїх розвідках 19 дослідників(ць), художників(ць) та художніх колективів, які працювали над своїми проєктами в Соледарі.

  • Галерея мистецтв «Лавра»
  • Перша частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло»
  • з 03.12.21 по 01.02.22

Перша частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка під назвою «Всі кольори спектру – це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах: живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури за більш ніж 25-річний період.

Перша частина проєкту під назвою «Технології травм» поєднує різнобічні періоди та техніки, й має ретроспективний характер, головна тема — не опрацьовані історичні травми соціальної архітектури XX століття. Виставка включає роботи із серій «Цитохронізми», «Амнезія», «Свідки» та» Жорна Часу».

  • Нацiональний музей «Київська картинна галерея»
  • Друга частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло»
  • з 10.12.21 по 09.02.22

Виставка «Безмежне життя Смерті» представляє серію робіт на тему кріоніки — технології заморозки людей та тварин і сподіванням на те, що в майбутньому їх вдасться оживити. Проєкт одночасно відсилає до християнського звичаю збереження останків для повстання у своїх тілах на Страшному суді, так і до питання другого шансу з галузі біоетики.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Третя частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло»
  • з 15.12.21 по 12.02.22

Третя та завершальна частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах — живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури, — за понад 25-річний період.

Завершальна частина проєкту під назвою «Нульовий рік. Ідея Світла» складається виключно з нових робіт та скульптур. В їх основу лягли експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Проводячи свого героя через терени психологічних дослідів, ірраціональних процесів та перевтілень, художник продовжує виснажливу підготовку головного героя до того, що начебто ніколи не настає — невідворотної зустрічі з собою. Це виставка про забуту сьогодні людяність, про мистецтво комунікації та можливість дивитися на світ та інших неозлобленим поглядом.

  • Я Галерея
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Івано-Франківський краєзнавчий музей
  • Художньо-дослідницький проєкт Юрія Андруховича та Нікіти Кадана
  • з 03.12.21 по 04.12.21

«Ревізіоністський синдром» — художньо-дослідницький проєкт, що порушує теми політичної обумовленості написання історії мистецтва, можливостей альтернативної історії, а також психічних і соціальних передумов існування узгодженої картини світу.

  • Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького
  • Виставка «З дарунків музею. Колекція Ірени Носик»
  • з 16.11.21 по 10.12.21

«З дарунків музею. Колекція Ірени Носик» – продовження серії виставок, що представляють глядачам твори, які музей дістав у подарунок від донаторів, колекціонерів та митців і які тепер є вагомою частиною нашої музейної збірки.

Активна діяльність у сфері культури, а також неймовірна харизма та комунікабельність українсько-канадської художниці Ірени Носик дали їй змогу зібрати чудову колекцію творів українського мистецтва. Серед предметів, які надійшли 2018 року в дарунок до Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, – твори Якова Гніздовського, Олекси Грищенка, Івана Іванця, Олекси Новаківського, Миколи Кричевського, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна та багатьох інших знакових українських митців і мисткинь.

 

 

 

Categories
UKRAINE

Щербенко Арт Центр оголосив фіналістів восьмого конкурсу МУХі 2021

Міжнародна експертна комісія оцінила подані заявки від українських художниць та художників. За результатами оцінювання було обрано 10 фіналістів конкурсу, чиї роботи будуть презентовані на виставці у просторі Центру сучасного мистецтва М17.

До шорт-листа конкурсу ввійшли:

  • Настя Діденко (Київ)
  • Юлія Захарова (Київ)
  • Олександра Кадзевич (Одеса)
  • Олена Ковач (Луцьк / Краків)
  • Ольга Кузюра (Мостиська / Львів)
  • Зоя Лактіонова (Маріуполь / Київ)
  • Анна Мананкіна (Харків)
  • Павла Нікітіна (Київ / Брно)
  • Олександр Сіроус (Харків / Київ)
  • Марія Стоянова (Київ)

Конкурс МУХі 2021 отримав 357 заявок від художниць, художників та артгруп із різних міст України (Києва, Львова, Одеси, Харкова, Дніпра, Севастополя, Полтави, Чернігова, Рівного, Хмельницького, Вінниці, Івано-Франківська, Кропивницького, Кривого Рогу, Кам’янця-Подільського та міст і містечок Київської, Одеської, Харківської, Донецької, Львівської, Дніпропетровської, Закарпатської, Черкаської, Тернопільської, Рівненської, Житомирської областей), а також з-за кордону (Кракова та Вроцлава, Праги та Брно, Ванкувера, Відня, Цюріха, Гааги, Вільнюса, Дахабу, Бару, Вантаи).

Виставка фіналістів відкриється у просторі Центру сучасного мистецтва М17 на початку листопада. Паралельна програма цього року відбудеться у форматі форуму. У рамках форуму буде презентоване дослідницьке видання, присвячене історії конкурсу, що доповнить загальну картину історії мистецтва України ХХІ століття, покаже досягнення і зростання низки талановитих, активних і в майбутньому відомих українських митців, які дебютували в МУХі.

Загальний призовий фонд конкурсу МУХі 2021 – 70 000 грн. Переможець отримає грошову премію – 40 000 грн. та можливість реалізувати власний проєкт у галерейному просторі (або під егідою) Щербенко Арт Центру у 2022 році. Також міжнародна експертна комісія обере двох призерів, які отримають грошові премії у розмірі 15 000 грн. та інституційну підтримку в реалізації власного виставкового проєкту.

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок вересня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в вересні в Києві та Харкові.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • Мала Галерея Мистецького арсеналу
  • Виставка «Спроба контакту. Школа фотографії Віктора Марущенка»
  • з 19.08.21 по 16.09.21

Виставка відбувається у межах проєкту «Чутливість. Сучасна українська фотографія».

Школа фотографії Віктора Марущенка, заснована у 2004 році в Києві, є однією з найвідоміших в Україні. Кредо фотошколи — слова її засновника фотографа Віктора Марущенка (1946–2020): «Наше завдання — не навчити користуватися фотоапаратом, а розкрити творчі здібності і таланти учня».

На виставці «Спроба контакту» представлено роботи різних поколінь випускників Школи фотографії. Тут представлені роботи, що є образним вираженням пошуку сучасного візуального художника. Одвічного пошуку свого місця у мінливому та багатогранному світі.

  • YermilovCentre
  • Ретроспективна виставка херсонського художника Стаса Волязловського «Волязловский и уся его творча жізнь»
  • з 03.09.21 по 26.09.21

Це перша ретроспективна виставка, яка відбудеться після смерті художника та за його життя. «Волязловский и уся его творча жізнь» демонструє усі медіа, з якими встиг попрацювати художник. Виставка проведе глядача різними етапами творчості Стаса Волязловського — від його керамічних робіт, у яких тільки закладався авторський стиль, через експерименти з фотографією та графікою, що втілились у дружній співпраці з дніпропетровським журналом «НАШ», крізь написання побутових та еротичних казок та есеїв через роботу з текстильним матеріалом (який сам Волязловський називав «ганчірками») до експериментів з відео.

У різні періоди сам Стас Волязловський називав своє мистецтво пеніс-артом, хер-артом, але найчастіше — шансон-артом. «Шансон-арт — це моя рефлексія на світ, у якому я існую, з його інтересами, проблемами, страхами, релігією, новими культурними викликами, з його телебаченням та програмами, наповненими дебільною рекламою, розчленухою, криміналом, порнографією, серіалами та політикою, з його жовтою пресою та його інтернетом…».

  • The Naked Room
  • Виставка Олександра Чекменьова «Усі ми жили колись»
  • з 01.09.21 по 03.10.21

«Усі ми жили колись» — це серія фотографій, створених у 1990-ті роки, переважно в Луганську, де мешкав і працював Чекменьов, але також у Києві, Одесі, Полтаві та інших містах. Усі фотографії зняті на кольорову плівку та надруковані вручну з негативів. Ця частина об’ємного архіву фотографа вперше експонуються в якості окремої серії на персональній виставці.

Світлини Чекменьова можна розглядати в двох аспектах. Один з них — зміст, сюжет, гіперреалістична документація буденності великого міста на сході України, яке переживало болісну трансформацію на зламі двох політичних епох. Другий аспект —це композиційна та колористична бездоганність знімків. Вони викривають у Чекменьові чутливість та пластичне мислення художника, а не лише уважного хронікера. Унікальність вуличної зйомки фотографа— в цьому вражаючи природньому поєднанні документалістики і позачасової краси кожного знімка.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Виставка резидентів СРЗ-2
  • з 23.09.21 по 24.10.21

«На акваторії заводу купатися було заборонено» — це перша масштабна презентація робіт художників і художниць, які протягом останніх років працювали на території колишнього Одеського судноремонтного заводу СРЗ-2, перетворивши її на унікальний культурний кластер і трансмедіальну лабораторію.

Закрита територія СРЗ-2 стала симбіозом скульптурних, малярських, шовкотрафаретних та інженерних майстерень, музичної студії, а також ательє. Умови ж, що уможливили цей органічний синтез і діалог мистецтв, є унікальними для новітньої історії українського сучасного мистецтва.

Виставка досліджує феномен виникнення самоорганізованої творчої спільноти й самі ці об’єднавчі умови, головною з яких став простір: полишений судноремонтний завод в історичному центрі Одеси, який сьогодні існує під загрозою зникнення через пріоритети масштабної забудови берегової лінії. На прикладі арткластеру СРЗ-2 проєкт підіймає питання нестабільного становища митця/мисткині у суспільстві, а також можливостей для його/її реалізації та розвитку.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональний проєкт харківської художниці Тетяни Маліновської «Вуаль»
  • з 09.09.21 по 09.10.21

На виставці представлені живописні полотна, графічні роботи, а також відеоінсталяції. Тут яскравий, сповнений життям та калейдоскопічною експресивністю світ доповнюється безголосим відео. Губи з картин та моніторів закликають до небезпечної подорожі в глибини власної душі, де розігруються містерії життя, любові та смерті.

«Вуаль» – це про часи, коли люди змушені покривати нижню частину обличчя своєрідною вуаллю. Коли губи втрачають свою буденність, набувають соціальної непристойності, втрачають голос. Коли бажання злитися із зовнішнім світом досягає піку своєї потужності, але його реалізація залишається мінливою.

  • ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ
  • Виставка та тихий аукціон «Майстри суворого стилю. Владислав Мамсіков. Анатолій Постоюк»
  • з 01.09.21 по 14.09.21

На виставці представлено 53 твори — двадцять сім робіт Мамсікова та двадцять шість Постоюка відповідно. Всі вони походять з приватної збірки одного колекціонера — протягом 30 років він купував одну-дві роботи на рік. Більшість з них навіть не були експоновані, тож відвідувачі виставки «Майстри суворого стилю. Владислав Мамсіков. Анатолій Постоюк» побачать їх вперше.

Частково цією виставкою організатори звертаються до маловивченого періоду в українському сучасному мистецтві — до періоду «застою», як прийнято називати семидесяті — часи, коли активно працювали художники Анатолій Постоюк і Владислав Мамсіков.

До іншого періоду творчості цих авторів, представлені на експозиції — роботи, створені на початку 2000-х років. Серед них переважають ліричні домашні натюрморти. Так, розглядаючи часовий відрізок творчості художників Мамсікова та Постоюка — завдовжки в сорок років, організатори ніби свіжим поглядом відкривають їх для широкого загалу.

  • White World
  • Друга Міжнародна Трієнале «Intaglio 2021»
  • з 04.09.21 по 24.09.21

Через три роки після заснування першої в Україні Міжнародної Трієнале малих форм друкованої графіки ЦСМ «Білий Світ» з великим задоволенням презентує її продовження. Цей конкурс присвячений дослідженню безлічі технік глибокого друку, об’єднаних спільною назвою «Інталіо»; за свідченням істориків, колись вони з’явились завдяки розвитку ювелірної справи і витонченого гравіювання на дорогоцінностях. Сьогодні ж ми можемо спостерігати зростання інтересу та новий розквіт технік інталіо, зокрема зумовлених можливістю поєднання старовинних прийомів з інноваційними технологіями.

Цьогоріч міжнародна Трієнале відбулася за принципом відкритого конкурсу – подати свої роботи на розгляд могли усі митці з будь-якого куточку світу. За результатами відбору оргкомітет Трієнале «Intaglio 2021» отримав потужну, різноманітну і новітню збірку зі 170 естампів, яку з задоволенням продемонструє цього вересня на однойменній виставці.

  • Галерея мистецтв «Лавра»
  • Проект молодого художника Воло Бевзи «Bigibans»
  • з 04.09.21 по 24.09.21

В експозиції будуть представлені масштабні абстрактні роботи, в яких розгортається художня гра між абстрактним та реальним. Куди приведе ця гра кожного з нас, які нові світи та можливості сучасного мистецтва розкриються перед глядачем? Варто побачити, щоб зрозуміти.

Біґібан – дитяча гра, в якій яскраві абстрактні фігури стають живими та неживими предметами реальності, створеної уявою гравців. Кожна картина – це окрема історія біґібана-прямокутника, де перетворення від реального до цифрового, а потім до аналогового живопису призводить до нових результатів, нових візуальних конотацій, нових емоцій та вражень. Розгортаючи таку гру на живописних полотнах, художник досліджує взаємодії та співіснування предметного та абстрактного, реального та супрематичного, створює особливу художню естетику. Цифрові технології, які поєднують фізичні форми та абстрактні за допомогою безлічі комбінацій та кольорів, дають доволі оригінальні художні результати. А перенесені пензлем і фарбою на полотно, ці комбінації взагалі формують нову постцифрову живописну естетику.

Згладжуючи і накладаючи один на одного різноманітні поверхні, колір і зміст за допомогою виправлень шляхом вирізання та вставки фундаментальної біологічної форми, художник ставить під сумнів як природу, так і найбільш важливі інструменти живопису. І це дарує глядачеві безліч можливостей для роздумів, пошуку відповідей на безліч нових запитань.

  • ДУКАТ
  • Виставка ескізів втрачених об’єктів монументального мистецтва 1960–1980-х років «КАРТА ПАМ’ЯТІ».
  • з 19.08.21 по 08.09.21

На виставці представлено ескізи пам’яток українського монументального мистецтва 1960–1980-х років, які були знищено або частково втрачено протягом кількох останніх десятиліть. Серед їх авторів — знакові художники епохи: Алла Горська, Опанас Заливаха, Валерій Ламах, Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Федір Тетянич та інші. Більшість з експонованих робіт будуть демонструватися публічно вперше.

 

 

 

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок серпня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в серпні в Києві та Одесі.

  • Kyiv Academy of Media Arts та Voloshyn Gallery
  • Виставка випускників дворічної програми KAMA2YP: Contemporary Art
  • з 28.07.21 по 11.08.21

На виставці представлений ряд деструктивних жестів, що об’єднають багатоканальну відеоінсталяцію, перформанс, документацію, підпал, аудіо, фото та живопис.

Куратори виставки, Євген Самборський та Леся Хоменко протягом двох років були викладачами та наставниками молодих авторів в рамках програми дворічного курсу КАМА. На виставці вибудовується непростий зв’язок між опікою та звільненням та розгортається дискусія про відповідальність, що утворюється у взаємодії між двома поколіннями художників.

Виставка репрезентує ангажований погляд на мистецтво, на роль художника в суспільстві, критичний підхід у роботі з матеріалом — все це є результатом діалогів та практик, що відбувались в майстерні КАМА протягом навчальних лабораторій. Проте художні роботи, репрезентовані на виставці, є жестами звільнення та власними маніфестаціями.

  • ДУКАТ
  • Виставка «Наступна зупинка — Автовокзал. Ада Рибачук та Володимир Мельніченко»
  • з 16.07.21 по 16.08.21

Подію присвячено першій масштабній спільній роботі Ади Рибачук і Володимира Мельніченка — комплексному художньому оформленню Київського центрального автовокзалу. Виставка оповідає про створення відомих модерністських мозаїк доби відлиги, а також відображає історію їх збереження та реставрації, яка відбулася за ініціативи Фонду АРВМ у рамках реновації будівлі автовокзалу в 2021 році.

Творчість київських шістдесятників Володимира Мельніченка і Ади Рибачук стала знаковою у контексті українського мистецтва пізньорадянської епохи. Як творчий тандем художники працювали понад 50 років. З 1967 по 1981 рік митці працювали над реалізацією концепції «Парку Пам’яті» на Байковій горі, розробивши архітектурне рішення залів прощання київського крематорію та втіливши у життя унікальні рельєфи «Стіни Пам’яті», які було варварськи знищено радянською владою у 1982 році. Створені ними архітектурні форми стали не лише яскравими пам’ятками доби радянського модернізму, а й символами спротиву тоталітарній системі.

  • Музей сучасного мистецтва Одеси
  • Виставка Іллі Чичкана «Психодарвінізм. Практичний гуманізм»
  • з 16.07.21 по 29.08.21

Новий цикл робіт присвячений шедеврам класичного реалістичного живопису. Художник іронізує над ідеологічним впливом видатних творів мистецтва та пропонує по-новому поглянути на культурну спадщину минулих епох. Виставка являє собою імітацію камерної музейної зали, де сконцентровані твори, які «повинен знати кожен». Цей зразковий зал — карикатура, криве дзеркало музею, де Чичкан висміює музейний пафос та відкидає традицію поклоніння імперському канону та уявної складності мистецтва.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Виставка «Futurespective: 30 обкладинок Vogue UA від українських митців»
  • з 30.07.21 по 27.08.21

30 художників — 30 різних поглядів на світ і майбутнє. Віталій Кравець розмірковує над безвихіддю екологічного майбутнього планети на прикладі особистої для кожного українця катастрофи — чорнобильської аварії. Непередбачуваність втілена в триптиху «Мутація» скульптора Олексія Золотарьова. Звичні речі в подальшому виглядають інакше — мутують. Але, згідно із законами світобудови, нам гарантований баланс. І метр свіжої зеленої трави в фоторобіті Тіберія Сільваші дає відчуття простору — символу необмежених можливостей і свободи.

«Дискурс проекту — майбутнє у всьому його різноманітті, — каже куратор виставки Світлана Старостенко. — У художників немає мети його передбачити. Але вони, кожен у своїй особливій манері, висловлюють якусь колективну пам’ять, тривожність сьогоднішнього дня, передчуття прийдешніх подій. Виставка виходить ретроспективою і анонсом одночасно. Є у мистецтва така унікальна властивість: проживати майбутнє вже сьогодні, представляючи ідеальне — доконаним».

  • Одеський художній музей
  • Персональний виставковий проєкт Володимира Буднікова «Напис»
  • з 09.07.21 по 24.08.21

«Працюючи, я зосередився на обставинах, за яких може відбутися мова, а також на тому, що їй загрожує або перешкоджає. Ба більше, я взявся до «написання», чим наче повернув живопис до його буквальної суті — принципу, згідно з яким мова стає живою, «живим письмом». Напис постає межею між зображенням і наративом, перебуваючи на обох теренах воднораз, оприявнюючи у своїй перспективі те, яким чином абстрактний малюнок тримає зміст», — коментує проєкт Володимир Будніков.

  • PinchukArtCentre
  • Персональна виставка Ніколая Карабіновича «Vukojebina»
  • з 07.07.21 по 15.08.21

Виставка розглядає кордони між людством як культурним визначенням та людиною, як вона визначається через тваринні інстинкти та бажання.

Vukojebina – це лайливий термін, що використовується на Балканах для опису глухомані, і дослівно перекладається як місце, де кохаються вовки.

Карабінович розглядає почуття людської гідності на стику з екзистенційним конфліктом між нашою потребою в безпеці та захисті і нашим прагненням свободи, пошуку та експансії. Vukojebina пропонує містичну зону, десь між «тут» і «ніде», з неоновим світлом і тваринним світом, одночасно зворушливим і моторошним, у якому поєднуються поп-культура, справжнє життя і процес концептуального осмислення. Ця виставка виходить за рамки політики і розглядає стан людини в історичному, теперішньому і антиутопічному розумінні.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «Чутливість. Сучасна українська фотографія»
  • з 29.07.21 по 05.09.21

Цей виставковий проєкт репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною».

Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональна виставка Анни Миронової «Наближення»
  • з 28.07.21 по 28.08.21

«Наближення» – персональна виставка Анни Миронової, вперше презентована Щербенко Арт Центром в Одеському художньому музеї у червні 2021. Зараз, після закінчення проєкту в Одесі проєкт буде повторно експонований у Києві у ЩАЦ. На виставці представлені рисунки олівцем, об’єкти-дерево та бронзові скульптури.

Роботи Анни Миронової, попри їхню візуальну безпредметність, не є категоріями абстрактного мистецтва. За кожною з них криється визначений об’єкт – у новій серії рисунків ним став туманний простір природи на світанку, простір вранішньої наповненої тиші, простір спогадів та пізнання, переданий у подекуди більш або менш щільних штрихах рожевого олівця. Ця умисна варіативність роботи з густотою штрихів уможливлює наближення. Відходячи далі, а потім підступаючи впритул, наближення стає дією, станом, знайомством з тілом у всій повноті його значень: тілом людським та тілом природним, відтвореним у тілі паперу та згодом трансформованим під впливом досвіду занурення у нього глядача чи глядачки.

  • Dymchuk Gallery
  • Виставка «Саяк-Седе: Велике серце Ади Рибачук та Володимира Мельніченка»
  • з 27.07.21 по 22.08.21

На виставці будуть представлені живопис, скульптурні роботи, графіка та фотографії Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, створені ними у 50-х — 60-х роках під час подорожі в Арктику на побережжя Баренцового моря.

У 1954 році Ада Рибачук та Володимир Мельніченко, тоді ще студенти Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури) їдуть на переддипломну практику до Арктики — на побережжя Баренцевого моря. Північ справила на митців велике враження та суттєво вплинула на їхню творчість. На півночі Ада Рибачук та Володимир Мельніченко створювали роботи про життя, філософію та цивілізацію ненців. Вони працювали як живописці та графіки, фіксуючи оточуючий світ, досліджуючи життя і побут корінного народу. Ці роботи стали важливими антропологічними матеріалами про історію ненців. Там, на березі моря Баренця, Ада та Володимир провели майже 7 років свого життя.

Цю виставку Володимир присвячує Аді, якій 27 липня могло б виповнитися 90 років.

  • White World
  • Групова виставка українських митців «Причина зникнення»
  • з 27.07.21 по 14.08.21

Групова виставка українських митців у форматі «тотальної інсталяції». Куратори Леся Кульчинська та Єгор Анцигін відмовляться від звичних експозиційних прийомів і покажуть те, що художники ховають від глядачів.

 

 

 

 

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок травня

Ми пережили ще один локдаун, і саме час почати відвідувати не тільки кафе та ресторани, але і київські арт-локації. Відібрали для вас 10 найцікавіших виставок травня.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональна виставка Катерини Лисовенко «Пропаганда світу моєї мрії»
  • з 15.05.21 по 20.06.21

Катерина Лисовенко звертається до живопису і досліджує історію його використання в якості інструмента створення міфу та пропаганди. Розглядаючи античні міфи та християнську іконографію, художниця переосмислює їх з точки зору сучасної повістки понять рівності, стосунків людини з природою, гендеру і сексуальності. Своїм живописом Лисовенко пропагує утопічний світ, в якому людина вільна, а постійна боротьба за захоплення природного, матеріального та інформаційного просторів закінчилася.

На виставці буде представлений вівтар із сценами із райського саду утопічного світу мрії Катерини Лисовенко, що вперше був представлений у самоорганізованому просторі “Богдана”. Святі жінки, позбавлені жертовного призначення, знайшли спокій і насолоду у райському саду. У “завівтарному просторі” експонуватимуться портрети учасниць та учасників перформативної дії, що відбулася під час першого показу.

  • The Naked Room
  • Персональна виставка Віталія Кохана «Circa 2020»
  • з 13.05.21 по 12.06.21

The Naked Room представляє виставку Віталія Кохана “Circa 2020”, яка складається зі скульптур, створених художником у власній майстерні в Харкові протягом останніх трьох років.

Виставка в The Naked Room вибудовується, на перший погляд, навколо одного сюжету — жіночої постаті. Галерею заповнюють дівочі фігури приблизно однакової форми. Це видовжені тулуби з доволі умовним або, навпаки, нарочито грубим пропрацюванням окремих частин тіла. Маленькі, середні, великі й величезні панянки представлені в найширшому асортименті. Й від цієї “фемінної” навали складається враження, що художник аж надміру захопився цим нехитрим сюжетом. Жіноча постать є, мабуть, одним з найпопулярніших скульптурних жанрів, від прадавнього мистецтва до високого модернізму, а отже й одним з найтривіальніших. Але Кохан не боїться заходити на територію банального й звертається до нього цілком усвідомлено, як до “нульової форми”, контейнера для цілком іншого мистецького завдання.

  • Dymchuk Gallery
  • Персональна виставка Артема Волокітіна «Абстрактне світло»
  • з 15.05.21 по 27.06.21

Вже тривалий час Артем Волокітін не звертається у своїй практиці до образу людини. Переломним моментом стали події Майдану та війни на Сході України – художник почав відображати власні тривоги у пейзажах, сповнених вибухів та феєрверків. Нова серія робіт Волокітіна візуально розвиває цю лінію: пейзажі відходять все далі від фігуративу, будуються на нюансах фактури та світлотіні.

Проект “Абстрактне світло” досліджує природу світла та можливостей його сприйняття. Світло є необхідним елементом бачення людини – водночас, його надлишок засліплює і травмує. Для Волокітіна живопис виявляється способом примиритися з природою та оприявнити її властивості. Художник зазначає: “Живописна техніка дозволяє створювати ілюзію сонячного світла, яке можна розглядати без захисних засобів. Контрасти і перехрещування променів, ритмічне повторення і туманності наповнюють собою площину полотна і змушують його вібрувати”.

  • Ya Gallery
  • Персональна виставка Антона Логова «Ґрунт»
  • з 12.05.21 по 05.06.21

Вже ні для кого не є одкровенням, що точні та вивірені пейзажі на ренесансних полотнах створювалися за допомогою камери-обскури. Особливість її роботи полягає у тому, що аби схопити проєктоване зображення, глядачеві потрібно зберігати спокій, дивлячись обома очима водночас. Тільки за цієї умови картина стане достовірним відбитком реальності.

Сьогодні навряд чи хтось користається тим нехитрим пристроєм. Ми живемо у нову епоху. Людство стало на нову щаблину візуальності, коли на зміну камері-обскурі прийшов стереоскоп. Це пристрій, що допомагав побачити об’ємним площинне зображення. Стереоскопічне зображення подвоюється для споглядання лівим та правим оком окремо, синтезуючи новий вимір вже відомого.

Якщо ж уявляти собі об’ємність абстракції, то її зразком може бути новий проєкт Антона Логова “Ґрунт”. Його багатовимірність лежить поза сумнівом і апелює до глибини (фізичної та метафізичної) самого поняття ґрунту. “Я намагався створити «калейдоскопний» образ світу, який нам не належить”, — проголошує митець. І закликає не визнавати його роботи площинними.

Погляд на цей проєкт, аби він охопив усю його повноту, має розчепитись, подібно до того, як автономізується ліве та праве око у погляді всередину стереоскопа. “Ґрунт” — це не просто вишукана гра із кольором. Золото родючого нашарування, рідна земля, зерно, що проростає із нього (зерно ідеї та хліба), волога охра та сухий пісок. Переплітаючись із чистим кольором ці означувані перетворюються на поліфонію символів, в об’єм самого поняття “ґрунт”.

  • Національний музей Тараса Шевченка
  • Персональна виставка світлин французького фотографа з агентства “Магнум” Антуана д’Аґати «Оголене життя» 
  • з 11.05.21 по 30.05.21

Серію було створено під час карантинних заходів, запроваджених внаслідок епідемії Covid-19 з 11-го березня до 20 травня 2020 року. Антуан д’Аґата обійшов безлюдні вулиці з тепловізором, аби закарбувати у графічній та естетичній манері життя в час панування вірусу, який перетворив місто на чудернацький театр неприкаяних душ.

За допомогою цього кольорового зображення лікарняних буднів митець віддає шану медичному персоналу. Описуючи цю свою роботу, Антуан д’Аґата цитує художника Поля Сезанна : “Ми – лишень трохи накопиченого та організованого сонячного тепла, спогад Сонця. Крихта фосфору, що горить у мозкових оболонках світу”.

Виставка представлена у вигляді інсталяції, яку Ігор Уварофф створив із сотень фотографій, вибраних з-поміж 13 000 світлин. Ця сценографія наслідує рух доцентрового вибуху/вибухового виверження вірусного епізоду, який раптово виник, але з часом неминуче зникне.

  • Мистецький Арсенал
  • Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • з 03.05.21 по 06.06.21

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка переможців конкурсу МУХі 2019 — дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів»
  • з 07.05.21 по 06.06.21

Щербенко Арт Центр презентує першу персональну виставку переможців конкурсу МУХі 2019, дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів». Ця назва запозичена з вірша американського поета Волта Вітмена, написаного у 1867 році, який відсилає до ранньо-соціалістичних ідей єдності. Щоправда, крізь призму сучасного неоліберального устрою ці рядки майже повністю профановано, адже утопічними ідеями вправно оперують, особливо в часи коронавірусної кризи, коли спільність – це те, на чому всі так зосереджені.

Художники створюють уявну мандрівку до свого рідного міста Коломиї, яке настільки культивує свою суб’єктність, що непомітно для себе опиняється у парадоксі історії. Відомо, що половину населення міста ще до 1939 року складали євреї, але майже всі вони загинули під час Голокосту від рук нацистів. Пізніше Коломия була заселена українцями з округи та інших регіонів тодішньої Української РСР і розвивалась як пролетарське місто, звільнене від «засилля світового імперіалізму».

Інша частина виставки розповідає про Мирноград на Донбасі, жителі якого, навпаки, змушені доводити свою суб’єктність метрополії. Спільно з місцевими мешканцями художники вирушають у пішу подорож краєм, дотримуючись одного з підземних маршрутів давно закритої шахти Новатор. Під час ходи люди йдуть містом, зораними полями та чагарниками – прокладають маршрути постіндустріального Донбасу.

  • Національний художній музей України
  • Виставковий проєкт «Олег Соколов: колір, музика, слово»
  • з 17.04.21 по 30.05.21

Монографічна виставка Олега Соколова (1919-1990) підготовлена в рамках музейної програми «Клітина» у партнерській співпраці з Музеєм сучасного мистецтва Одеси та покликана зосередити увагу на особливостях світогляду й самобутньої практики митця.

Мистецтво одеського художника Олега Соколова вперше буде всебічно представлене в Національному художньому музеї України – це близько вісімдесяти робіт художника, що охоплюють період від початку 1950-х до кінця 1980-х. Новаторська художня практика Соколова 1950-60-х років багато в чому стала прообразом методу одеського концептуалізму, а зацікавлення в сфері світломузики ставлять його в один ряд с митцями, що протягом ХХ століття розробляли теорію світло- та звукопередачі.

Експозиція в NAMU умовно об’єднує три частини, які є складовими назви експериментального клубу «Колір, музика, слово», заснованим в Одесі самим Олегом Соколовим. Окрім творів митця, на виставці будуть представлені архівні матеріали, які розкриють творчий процес художника.

  • Хлєбзавод
  • Виставка Максима Гончара «Літнє начиння»
  • з 24.04.21 по 15.05.21

«Літнє начиння» — виставка досліджує радянський посуд, способи осмислення та репрезентації його виробництва, злами та суперечності, які проявлялися в його виробництві.

Досліджуючи Завод столових приладь, де знаходиться його майстерня по вул. Пшенична 2, художник тяжіє до моделювання системи зіткнення та конфліктів протилежних систем, використовує знайдені фрагменти обладнання, одяг робітників, фаянс, форми для лиття, карбування, формування та трансформує їх у власні роботи, працює з попереднім досвідом та надихається промзоною. Питання художника полягає в тому, чи можуть елементарні функції предмету бути інструментом агітації, виховання, при цьому завдавати шкоди здоров’ю?

На виставці ви побачите експозицію з чотирьох робіт, один з яких – «Накритий стіл», в цьому проєкті Максим Гончар, досліджує особливості та якості у виробництві столових приладь, а саме через конфлікт політики та культури. Художник гіперболізує об’єкти та підіймає їх вище рівня стола, розмірковує над агітаційною порцеляною, емалями та сплавами у виробництві посуду.

  • White World
  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • з 04.05.21 по 15.05.21

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

Categories
TOP UKRAINE

5 цікавих виставок травня

Ми пережили ще один локдаун, і саме час почати відвідувати не тільки кафе та ресторани, але і київські арт-локації. Відібрали для вас найцікавіші виставки травня.

  • Мистецький Арсенал
  • Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»
  • з 03.05.21 по 06.06.21

«Кожны дзень» («Кожний день») — це гасло, яке скандують протестувальники й протестувальниці в Білорусі, підкреслюючи тривалість спротиву і його ритм та підтримуючи впевненість, що протест триватиме завтра, що він не закінчиться. У ситуації політичної кризи, що триває від початку серпня 2020 року — перших ночей поліційного насилля і днів масової мобілізації, фраза «кожны дзень» об’єднує спільною обіцянкою виходити на вулиці. Запозичуючи лозунг, виставка фокусується на дослідженні солідарності, «слабких» тактик спротиву, революційної поетики, механізмів державного насильства та просторового й архітектурного вимірів протесту.

Виставка «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив» звертається до тих художніх практик, які резонують з історією та сучасністю протестних рухів і мереж солідарності. Мистецтво, представлене на виставці, досліджує, моделює і тестує політичну реальність — або ж стає прямою критикою влади й актом незгоди.

Як жест солідарності з революційними процесами в Білорусі, виставка представляє зріз сучасного мистецтва, що конструює і проявляє пульсуючі форми взаємодії, опору, колективності й майбутнього, яке практикують уже сьогодні — кожний день.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка переможців конкурсу МУХі 2019 — дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів»
  • з 07.05.21 по 06.06.21

Щербенко Арт Центр презентує першу персональну виставку переможців конкурсу МУХі 2019, дуету Яреми Малащука та Романа Хімея «Нове місто друзів». Ця назва запозичена з вірша американського поета Волта Вітмена, написаного у 1867 році, який відсилає до ранньо-соціалістичних ідей єдності. Щоправда, крізь призму сучасного неоліберального устрою ці рядки майже повністю профановано, адже утопічними ідеями вправно оперують, особливо в часи коронавірусної кризи, коли спільність – це те, на чому всі так зосереджені.

Художники створюють уявну мандрівку до свого рідного міста Коломиї, яке настільки культивує свою суб’єктність, що непомітно для себе опиняється у парадоксі історії. Відомо, що половину населення міста ще до 1939 року складали євреї, але майже всі вони загинули під час Голокосту від рук нацистів. Пізніше Коломия була заселена українцями з округи та інших регіонів тодішньої Української РСР і розвивалась як пролетарське місто, звільнене від «засилля світового імперіалізму».

Інша частина виставки розповідає про Мирноград на Донбасі, жителі якого, навпаки, змушені доводити свою суб’єктність метрополії. Спільно з місцевими мешканцями художники вирушають у пішу подорож краєм, дотримуючись одного з підземних маршрутів давно закритої шахти Новатор. Під час ходи люди йдуть містом, зораними полями та чагарниками – прокладають маршрути постіндустріального Донбасу.

  • Національний художній музей України
  • Виставковий проєкт «Олег Соколов: колір, музика, слово»
  • з 17.04.21 по 30.05.21

Монографічна виставка Олега Соколова (1919-1990) підготовлена в рамках музейної програми «Клітина» у партнерській співпраці з Музеєм сучасного мистецтва Одеси та покликана зосередити увагу на особливостях світогляду й самобутньої практики митця.

Мистецтво одеського художника Олега Соколова вперше буде всебічно представлене в Національному художньому музеї України – це близько вісімдесяти робіт художника, що охоплюють період від початку 1950-х до кінця 1980-х. Новаторська художня практика Соколова 1950-60-х років багато в чому стала прообразом методу одеського концептуалізму, а зацікавлення в сфері світломузики ставлять його в один ряд с митцями, що протягом ХХ століття розробляли теорію світло- та звукопередачі.

Експозиція в NAMU умовно об’єднує три частини, які є складовими назви експериментального клубу «Колір, музика, слово», заснованим в Одесі самим Олегом Соколовим. Окрім творів митця, на виставці будуть представлені архівні матеріали, які розкриють творчий процес художника.

  • Хлєбзавод
  • Виставка Максима Гончара «Літнє начиння»
  • з 24.04.21 по 15.05.21

«Літнє начиння» — виставка досліджує радянський посуд, способи осмислення та репрезентації його виробництва, злами та суперечності, які проявлялися в його виробництві.

Досліджуючи Завод столових приладь, де знаходиться його майстерня по вул. Пшенична 2, художник тяжіє до моделювання системи зіткнення та конфліктів протилежних систем, використовує знайдені фрагменти обладнання, одяг робітників, фаянс, форми для лиття, карбування, формування та трансформує їх у власні роботи, працює з попереднім досвідом та надихається промзоною. Питання художника полягає в тому, чи можуть елементарні функції предмету бути інструментом агітації, виховання, при цьому завдавати шкоди здоров’ю?

На виставці ви побачите експозицію з чотирьох робіт, один з яких – «Накритий стіл», в цьому проєкті Максим Гончар, досліджує особливості та якості у виробництві столових приладь, а саме через конфлікт політики та культури. Художник гіперболізує об’єкти та підіймає їх вище рівня стола, розмірковує над агітаційною порцеляною, емалями та сплавами у виробництві посуду.

  • White World
  • Персональна виставка київського художнього тріо GORSAD «10 YEARS»
  • з 04.05.21 по 15.05.21

Маша Романюк, Юлік Романюк та Вітя Васильєв уже 10 років працюють на території української альтернативної і фешн-фотографії. Автори досліджують теми юнацької самоідентифікації та почуттів. Їх роботи друкують в альманахах і журналах, персональні та групові проєкти виставляють в Парижі, Берліні, Нью-Йорку, Південній Африці, скандинавських країнах.

Більшість героїв фото – підлітки, готові «зазирнути за межі» суспільних поглядів і кліше. Самодостатні персони, в процесі пошуку і пізнання сутності власного Я. Вони грають загальноприйнятими сенсами і своїми тілами, створюючи передгрозову напругу у кадрі. Сюжетна ситуація передає інтимність моменту визнання: «Так, це – Я», «Так, Я такий». Світлі стіни, м’яті білі простирадла – наївний антураж чистого аркуша, тло, на якому відбуваються примірки себе. Дивні предмети, що не одразу асоціюються з підлітками – ножі, сигарети, рожеві гумові фалоси – з’являються з простору свідомого, що витісняється суспільством. Вони стають повноправним знаряддям самопізнання через самовизнання, а щирість і відкритість вступають у конфронтацію з очікуваннями і збовтуються у сироватку правди.

Виставка Горсаду – гучна подія на кивській арт-сцені. Ясність фешн фотографії, глянсова фактура знімка, спалах і вибілений фон – переносять героїв у ідеалізований світ трендів. Вони вступають у конфронтацію з заборонами, грають з реквізитом, що балансує на межі засуджуваного, не прийнятого суспільством. Художники створюють атмосферу знімка – альтернативну, часто тривожну, з несподіваними поєднаннями і одкровеннями. Осмислюють юність і допитливість, через створення провокаційних обставин, створюючи власні формули пошуку ідентичності.

 

 

 

 

 

 

Categories
UKRAINE

В Ботанічному саду відкрили скульптуру художниці ANi

25 квітня відбулося відкриття скульптури художниці ANi (Анна Надуда) «Легені легкі» за підтримки Громадської організації «Легені» та Щербенко Арт Центру. Локацією проведення події та місцем встановлення скульптури є поляна Рубцова у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України.

У роботі «Легені легкі» Анна Надуда підважує антропоценічні питання місця людини у природній екосистемі. Створена у формі сплетеного коріння, скульптура людських легень візуалізує приналежність людини до природи і розпочинає діалог про важливі елементи людського існування: догляд за персональним тілесним та природним середовищами.

«Тіло людини – то органічна оболонка, вмістилище нашого духу. Жодна людина не здатна змінити глобальні світові процеси або самотужки подолати екологічні кризи. Та в наших силах зберегти власну екосистему тіла, жити довго та творити благо для всіх рослин», – ділиться історією створення своєї скульптури ANi.

Проєкти Анни Надуди представлені у багатьох українських інституціях сучасного мистецтва, зокрема у Щербенко Арт Центрі. Одним з перших проєктів Анни Надуди стала робота «Проростання», яку художниця у 2010 році представила на конкурсі для молодих українських художників МУХі, заснованому кураторкою ЩАЦ Мариною Щербенко. З тих пір, зацікавлення природою наскрізною ниткою проходить крізь практику Анни та продовжує бути однією з основних тематик її роботи.

 

Categories
UKRAINE

Щербенко Арт Центр оголошує прийом заявок на конкурс молодих українських художників МУХІ 2021

Щербенко Арт Центр оголошує старт прийому заявок на участь у восьмому конкурсі молодих українських художників МУХІ 2021.

Загальний призовий фонд конкурсу МУХі 2021 – 70 000 грн. Переможець отримає грошову премію – 40 000 грн. та можливість реалізувати власний проєкт у галерейному просторі (або під егідою) Щербенко Арт Центру у 2022 році.

Також міжнародна експертна комісія обере двох призерів, які отримають грошові премії у розмірі 15 000 грн. та інституційну підтримку в реалізації власного виставкового проєкту.

Десять фіналістів конкурсу стають учасниками групової виставки, яка відбудеться у жовтні-листопаді 2021 року у просторі Центру сучасного мистецтва М17.

Дедлайн подачі заявок 30.04.2021, 23:59. Для участі у конкурсі необхідно подати від трьох до п’яти реалізованих та/або нереалізованих проєктів з концепцією та візуальним супроводом (фото, відео, візуалізація).

В основі проєкту – конкурс, що проводиться за такими правилами:

  • участь беруть молоді українські художники віком від 21 року;
  • учасником може бути тільки громадянин або громадянка України;
  • фіналістів і переможців конкурсу обирає (з 2015 року – міжнародна) комісія експертів, до складу якої входять куратори, директори музеїв, арт-центрів, галерей, мистецтвознавці та художники;
  • художник може потрапити до складу фіналістів МУХі лише один раз.

Заповнити заявку і взяти участь у конкурсі можна за посиланням – https://forms.gle/PYRPfYBRKrC2sUjt6. 

Інформація про конкурс

МУХі – це поліфункціональний проект, спрямований на послідовну і тривалу роботу з підтримки українських художниць і художників на етапі їхнього становлення.

Назва МУХі є абревіатурою від «Молоді Українські Художники». Перша виставка МУХі була презентована в 2009 році в Боттега Галереї. У 2021 році проект буде реалізовано увосьме. Засновниця проєкту МУХі – кураторка і галеристка Марина Щербенко.

Партнерами-інституціями, у яких проходив конкурс МУХі до цього були Національний музей Тараса Шевченка (2019 та 2017 рр.) та Інститут проблем сучасного мистецтва (2015 та 2011 роки). У 2019 році конкурс отримав грант на фінансування від Українського культурного фонду за програмою «Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти.» (скорочено: Н.О.Р.Д.), а саме лотом «Дебюти».

Categories
TOP UKRAINE

10 цікавих виставок березня

Весна — найкраща пора, щоб приділити час арт-локаціям. Галереї та музеї, як правило, в цю пору відкривають свої найцікавіші проєкти. Інформаційний портал про сучасне мистецтво ugallery відібрав для вас 10 цікавих виставок з усієї України.

  • PinchukArtCentre
  • Персональна виставка Нікіти Кадана «Камінь б’є камінь»
  • з 27.02.21 по 15.08.21

У центрі творчості Нікіти Кадана лежить історичне минуле в формі ідеологій, мистецтва та актів політичного насилля. Він занурюється в роботи (українського) авангарду та взаємодіє з історією минулого сторіччя в Україні. З цієї точки зору видається природним, що його перша масштабна персональна виставка в Україні, «Камінь б’є камінь», починається зі «спогаду», переданого в вигляді інтуїтивної мистецько-історичної рефлексії, здебільшого через роботи тих, кого відносять до українського авангарду.

Через всю виставку проходять теми щодо історичних подій, об’єктів та композицій, які художник наново інтерпретує в рамках сучасної гострої потреби протистояння геополітичним поразкам, праворадикальним ідеологіям та неоліберальним силам. З гострим відчуттям актуальності Кадан продовжує говорити про історію як про актуальне сьогодення. Проте виставка виходить за рамки історичних фактів, розглядаючи політичне насилля, закладене в бінарні світогляди. І робить предметом художнього висловлювання саме питання пам’яті, виставляючи напоказ та протиставляючи політичні рани, які були їй спричинені.

«Камінь б’є камінь» – це жодним чином не «історія, якою вона була»; це мотив, що спалахує в момент небезпеки – він освітлює наше сьогодення й спрямовує нас у майбутнє. Виставка представлена в рамках роботи Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

  • PinchukArtCentre
  • Персональна виставка Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського «Хвостосховище» в рамках PAC UA
  • з 27.02.21 по 15.08.21

Персональна виставка Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського «Хвостосховище» в рамках PAC UA, програми PinchukArtCentre, що має на меті інвестувати в створення нових робіт та забезпечувати кураторську та інституційну підтримку українським митцям.

Нова робота Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського представлена у формі Музею людської цивілізації, створеного в майбутньому, вже після її загибелі. Музей присвячено майбутній археології хвостосховища в Кривому Розі. Хвостосховище – це комплекс спеціальних споруд, призначений для зберігання радіоактивних, токсичних та інших відвальних відходів збагачення корисних копалин. Робота торкається теми відповідальності людини перед земними ресурсами та химерних форм, яких можуть набути сліди перебування людської цивілізації на Землі.

  • PinchukArtCentre
  • Групова виставка українських митців «Згадати той день коли»
  • з 27.02.21 по 15.08.21

«Згадати той день коли» демонструє блискавичну швидкість, з якою Україна змінювалася протягом останніх трьох десятиліть. Ця історія — складна, нелінійна та суперечлива. В ній представлені українці різних поколінь, які знаходяться між (небажаним) минулим і непевним майбутнім; між свободою, демократичними цінностями, відкритістю та потребою боротися проти внутрішніх та зовнішніх ворогів, корупції та браку прозорості.

«Згадати той день коли» зіставляє роботи різних поколінь, охоплених цією боротьбою, тими, хто працює над темами відчуження, колективної тривоги та історії, як антиутопічної провісниці майбутнього. Роботи останніх років неможливо розглядати, не згадавши та не переживши заново Перебудову чи бурхливі 90-ті роки. При цьому, виставка пропонує поглянути на історичні роботи через спектр сьогоднішніх соціополітичних викликів.

«Згадати той день коли»  це перший проєкт нової серії виставок, за основу яких взято колекцію українського мистецтва PinchukArtCentre. Ці виставки об’єднують роботи з колекції, яка в основному зосереджена на мистецтві 90-х та початку 2000-х років, з новими спеціально створеними чи наданими для виставки нещодавніми роботами.

  • Щербенко Арт Центр
  • Проєкт Лії Достлєвої та Андрія Достлєва «Black on Prussian Blue»
  • з 24.02.21 по 20.03.21

Проєкт Лії Достлєвої та Андрія Достлєва Black on Prussian Blue, є продовженням їхньої роботи з темою колективних травм. Цього разу в центрі уваги митців знаходиться Друга світова війна, побачена очима солдата Вермахту, і погляд винуватців на окуповані ними землі. У проєкті представлені реконструкції аматорських фотографій з альбомів цього солдата, відтворені за допомогою землі, а також відео і копії архівних зображень.

Під час резиденції у Відні автори натрапили на великий родинний фотоархів, що належав австрійському солдату, який служив у Люфтваффе. Власник архіву брав безпосередню участь у більшості знакових подій Другої світової, тож усі вони були у цих альбомах, дбайливо датовані і підписані. Примітним також було те, що окупована Західна Європа — Бельгія та Франція — була представлена переважно гарними краєвидами, архітектурними пам’ятками і приголомшливими пейзажами. А Польща, Україна, Білорусь — фотографіями землі. Ґрунт, багно, болото, розбиті земляні дороги зазвичай займали щонайменше дві третини кадру, в той час, як будинки і дерева тулилися десь вгорі, далеко від фотографа.

Чи можна сприймати ці зображення як втілення погляду винуватця? Чи вони відтворюють сприйняття агресором щойно підкорених земель як виключно ресурсу, позбавленого суб’єктності та й навіть естетики? Чи це було свідоме рішення фотографа опустити очі і таким чином уникнути споглядання насильства, наприклад, сцен Голокосту, який його військо принесло на ці землі?

«Щоб показати цей погляд на східноєвропейські землі через оптику винуватців, ми відтворили фотографії окупованих територій, викладаючи їх власне землею на білому папері. Земля у цьому проєкті стає символом того, через що відбуваються війни, і водночас є присутньою у дуже буквальному, фізичному сенсі. Натомість блакитні плями замість неба відсилають до слідів, що залишилися після газу Циклон-Б в газових камерах», – Лія Достлєва та Андрій Достлєв.

  • Львівський муніципальний мистецький центр
  • Персональний проєкт Івана Світличного «Grammar. Fix.» 
  • з 06.03.21 по 20.03.21

Мультидисциплінарна інсталяція «Grammar.Fix.» є послідовним продовженням проєкту «Script», — де автор зосередився на створенні масиву даних, що складався з аналізу процесів у низькорівневих протоколах інтернету та з бактеріологічних зборів. Інтерпретуючи мистецтво як універсальну комунікацію, на цьому, першому етапі, автор працював у площині питань: що визначатиме статус твору мистецтва та становитиме нову візуальність у майбутньому, а також якою буде наступна візуальна мова.

Використовуючи лінгвістичну методологію в проєкті «Grammar.Fix.», автор, через відео, світло, звук та зображення, виокремлює фонеми нової візуальності. І звертається до історії перших графічно-цифрових експериментів — часу коли комп’ютерні технології були спеціалізованим сегментом, а художники що практикують їх — візіонерами, провісниками нового світу.

  • ЄрміловЦентр
  • Виставка сучасного українського мистецтва «Штучний біль»
  • з 18.02.21 по 02.04.21

Проєкт «Штучний біль» реагує на актуальні проблеми та ситуації, які конституюють Україну як країну, як народ, як геополітичну точку на світовій мапі. Концепція виставки спирається тяглістю одних ситуацій та динамічним розвитком інших на неминучу детермінованість сьогодення минулими рішеннями.

Польською мовою «мистецтво» звучить як «штука». Для української мови «штучне» — те, що створено людиною, а також те, що може бути несправжнім, неживим. Проте митець нівелює загрозу останнього своєю здатністю чітко артикулювати у творчості те, що для інших залишається не окресленим живим матеріалом, і зберігає зв’язок з живим болючим нервом дійсності.

За концепцією виставки  голос митця здатен артикулювати ознаки часу: «Митець відчуває соціальний ефір, яким все пронизано, соціальні токи, які насичують інформаційний простір. Він — медіум, прогностик, візіонер. Його художня відповідь на реальність може бути агресивною, меланхолічною, ескапічною тощо — тією, яка відкликається на потреби часу, здатна виразити його симптоми, викарбовує його біль».

  • Музей сучасного мистецтва Одеси
  • Перший персональний проект одеської художниці AntiGonna в Україні
  • з 12.03.21 по 02.05.21

В експозиції будуть показані фотографії, відеороботи, колаборації, перформанси за останні 5 років роботи продакшена AntigonStaff. Це перший персональний проект одеської художниці в Україні, і він включає в себе три взаємодоповнюючі частини: колективний проект в Виставковому залі МСМО, відеоінсталяції в Muzeon, освітні лекції та заключну вечірку.

AntiGonna — одеська художниця, режіссерка і треш-модель; номінантка на премію PinchukArtCentre 2020. Вона стала популярною завдяки провокаційним відео, оголеним перформансам і співпраці з фотографами в унікальному для України жанрі — порноужаси. Її трансгресивна художня практика із застосуванням шокових методів, руйнують звичайні соціальні установки і норми, — спонукають глядача до переосмислення власного досвіду.

Долаючи різні табу, соціальні стигми AntiGonna продовжує шлях до сексуальної свободи, рівності і емансипації, незважаючи на серйозні соціальні перешкоди. Її творчість — це актуальне мистецтво сьогоднішнього дня, з його питаннями, протиріччями і криком в порожнечу.

  • Одеський художній музей
  • Виставковий проєкт — «РЕПОСТ: сучасне українське мистецтво з колекції Анатолія Димчука»
  • з 05.03.21 по 18.04.21

На виставці буде представлено 30 обраних робіт ключових українських художників 1980-х — 2000-х років: Сергія Браткова, Леоніда Войцехова, Олександра Гнилицького, Ігора Гусєва, Олександра Животкова, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Олега Тістола та інших.

Деякі з цих картин одеський глядач міг бачити більше десяти років тому на виставці «RESTART», першому кураторському проєкті Анатолія Димчука, що експонувався в Одесі та Києві у 2009-2010 роках. А деякі роботи будуть вперше представлені широкому загалу. Назва виставки має одразу декілька значень та відсилок: РЕпрезентація, РЕінтерпретація та Ремінісценція українського ПОСТмодернізму; РЕвізія ПОСТулатів, а також РЕмарка-ПОСТскриптум до виставки «RESTART».

  • Галерея Артсвіт
  • Персональна виставка Давида Чичкана «Гривні альтернативні»
  • з 25.02.21 по 09.04.21

Давид Чичкан створює серію альтернативних гривень, на яких доповнює портрети діячів української культури та політики цитатами з їхніх творів, що розкривають погляди цих авторів на суспільний устрій. На «купюрах» Чичкана зображені портрети інтелектуалів-модерністів, які прагнули соціальної справедливості та загальної економічної рівності, серед них – не представлений на справжніх гривневих банкнотах Михайло Драгоманов, ідеолог українського соціалізму та ідейний натхненник Івана Франка і Лесі Українки. У такий спосіб художник пропонує осмислити феномен зображення портретів історичних постатей на грошах та вчергове для своєї практики привертає увагу до емансипативних переконань авторів прогресивного українського проєкту, що залишаються революційними і сьогодні.

  • Ya Gallery Lviv
  • Персональна виставка Альбіни Ялози «Ненароджений»
  • з 04.03.21 по 04.04.21

На нових роботах Альбіни Ялози повно дітей. Дівчинка з картини Рене Магрітта хапає пташку, аби вгризтися в її тіло. Маленькі Фриди дзьобають серце, одне на двох. Орел вистежує безпечного Ганімеда. Царські мечі шматують немовлят. Усі ці діти штампуються, немов з однієї матриці, але опиняються в істотно різних ситуаціях. Персональні історії, і разом з тим — стирання рис їхніх героїв, — це два полюси, на яких працює серія “Ненароджений”.

“Ненароджений” — також про автобіографію й художню практику в її тяглості. Ялоза вкладає у назву власну свідому бездітність, а також пов’язує нову серію з попередніми: “По той бік” (Я Галерея, Київ, 2014) — про батька, “Ave Eva” (Я Галерея, Київ, 2018) — про матір, а “Ненароджений” (Я Галерея, Львів, 2021) — про дитину.