Categories
TOP UKRAINE

10 ВИСТАВОК, ЯКІ ПОТРІБНО ПОБАЧИТИ ДО КІНЦЯ РОКУ

До новорічних свят залишилось зовсім мало часу, а це означає що галереї та музеї підуть на канікули. Ми відібрали для вас 10 цікавих виставок які варто побачити до кінця року.

  • Voloshyn Gallery
  • Персональний проєкт Сергія Петлюка «Індекс»
  • з 16.12.21 по 30.01.22

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

  • PinchukArtCentre
  • Виставка 6-ї Премії Future Generation Art Prize 2021
  • з 25.09.21 по 27.02.22

Виставка зосередилася на представленні нових робіт, які демонструватимуть найактуальніші творчі тенденції нового покоління художників. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, Future Generation Art Prize — це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, метою якої є відкриття нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників.

  • Одеський національний художній музей
  • Виставка «Рой. До шістдесятиріччя Олександра Ройтбурда»
  • з 16.10.21 по 31.12.21

Цей проєкт — своєрідний «тізер» до великої персональної виставки-ретроспективи Ройтбурда, що буде показано наступного року у чотирьох містах країни: Одесі, Києві, Львові та Дніпрі.

На виставці представлено 28 живописних робіт Ройтбурда, відеоарт, інсталяції та близько 70 архівних фотографій з родинної та приватних колекцій. Виставка робить акцент на ранньому періоді творчості, 1980-1990-х, коли Олександр не тільки пробував себе у різних напрямках мистецтва, але й займався активним формуванням одеської та загальноукраїнської художньої спільноти.

  • Мистецький арсенал
  • Виставковий проєкт «ФУТУРОМАРЕННЯ»
  • з 15.10.21 по 30.01.22

Виставковий проєкт присвячений футуризму — одному з найяскравіших явищ у світовій історії мистецтва. «Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка, почала ширитись світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

9 залів Мистецького арсеналу презентують найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: перехід від мис­тецтва минулого до майбутнього, деструкцію. За «законами» футуризму — на зміну процесові розкладання прийдуть конструювання нової культури та творення метамистецтва. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях деструкції.

Проєкт «Футуромарення» — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись з новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє.

  • Щербенко Арт Центр
  • Персональна виставка Руслана Тремби «Тихий годинник»
  • з 22.12.21 по 05.02.22

Митець продовжує випробовувати виражальні властивості скульптури та живопису, працюючи з невигадливим матеріалом – акрилом, лаком, пресованим папером, повстю. Доволі стримана техніка художника набуває символічного змісту, виступаючи способом опрацювання спогадів.

Виставка об’єднує роботи різних періодів, давні твори перегукуються з нещодавніми. Уява Руслана невпинно коливається між минулим та сьогоденням. Віднайдені колись образи та сюжети набувають нового вигляду, розкриваються через новий досвід. Минуле ніколи не лишається в минулому, не буває вичерпаним та безжиттєвим. Теперішнє це діалог з різними пластами минулого, його переоцінка відповідно до актуальних викликів. Художник проходить цей шлях, працюючи зі своїми творами. Серії «Bundes Eigentum», «Крапка», «Образ» та «Вірники» слугують шматочками пам’яті, які вбудовуються в актуальні враження, створюючи тло для серій «Наближення», «Двері відкриті», «Портрети дитинства».

  • Я Галерея 
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Хлібня (Національний заповідник «Софія Київська»)
  • Виставка «КАТАРСИС»
  • з 11.08.21 по 05.02.22

На виставці представлені майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще нас об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

  • ДУКАТ
  • Виставка графічних робіт Кирила Проценка «Повертаючись до надрукованого»
  • з 23.12.21 по 06.01.22

Постать Кирила Проценка багатогранна: художник, дизайнер, кліпмейкер, організатор міждисциплінарних проєктів та яскравих вечірок. Один із учасників Паркомуни, він назавжди залишився експериментатором і шукачем, чия мерехтлива ідентичність вислизає від строгих визначень. Роботи Проценка сповнені іронії та мають міфологічну ауру, притаманну загалом мистецтву “нової хвилі”. Але в цілому практика художника демонструє мінімалізм, лаконічність і переважно концептуальний підхід, що виокремлює Проценка серед більшості митців його кола.

В арсеналі драйвових експериментів Кирила були різноманітні медіа: живопис, фотографія, відео та саунд-інсталяції, випалювання і, власне, друкована графіка, якій присвячено дану експозицію. Усі ці прояви об’єднує легкість і “грайливість” фінального жесту, в якому сконцентровано весь попередній мислительний процес, усі відсилки і цитати, але неявно — так, аби не перевантажити і зберегти стрункість висловлювання.

  • The Naked Room
  • Виставка Петра Ряски «Корекція пам’яті»
  • з 08.12.21 по 16.01.22

«Корекція пам’яті» — друга виставка Петра Ряски в The Naked Room. І наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом.

Два роки тому експозиція «Діяння Ряски» в галереї об’єднала пейзажі, створені протягом 2012–19 років, буквально в одну лінію. Цей кураторський прийом дозволив унаочнити послідовний поступ живописної мови Ряски від академічного ліплення форми в бік вільного й тілесного письма. Ніби натхненний цим перепереглядом власного живописного архіву з позиції тривалого перформансу, Ряска взявся за апгрейд полотен, які того вимагали. Під пензль потрапили, передусім, інститутські роботи. Він з напруженням згадує, як викладачі змушували кільканадцять раз переписувати одну й ту саму постановку через напрочуд суб’єктивне розуміння форми та композиції. З цього врешті виходили роботи, однаково непереконливі як для Ряски, так і для вчителя. Тим не менш, художник довший час зберігав їх у власній майстерні, як важливих свідків власного шляху. Зрештою, Петро зізнався собі, що ані експонувати, ані продавати він їх не хоче. І повернув старі полотна до власної художньої практики.

Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають постаюсть двома гранями одного твору. «Корекція пам’яті» — зразковий в цьому сенсі проект, а отже «діяння» Ряски тривають.

  • Dymchuk Gallery
  • Виставка Юрія Пікуля «Назустріч відчуженню»
  • з 23.12.21 по 30.01.22

Виставка складена з живописних полотен та інсталяції, створених у 2021 році. Автор у своїх роботах реалістично зображує вхідні групи важливих культурних інституцій України: Міністерства культури, Національного художнього музею України, Мистецького арсеналу та інших, і звертає увагу глядача на відчуття відчуженості, яке викликають у автора ці заклади.

Categories
TOP

10 цікавих виставок грудня

Розповідаємо про виставки, які варто відвідати в грудні в Києві, Львові та Івано-Франківську.

  • Щербенко Арт Центр
  • Виставка львівської художниці Kinder Album «Це не те, що ти думаєш»
  • з 17.11.21 по 18.12.21

Виставка сполучає олійний живопис та кераміку, з якою мисткиня активно працює останні роки, використовуючи глину шамот і техніки глазурі та бісквіту. І олія, і кераміка позначають новий, складніший та серйозніший етап творчості Kinder Album, порівняно зі вже звичними для неї малюнком на папері А4 та ліпкою з  пластиліну soft clay, яким зазвичай користуються діти. Живопис і скульптура – засоби вираження, що передбачають більшу тривалість та складнішу етапність виконання, які свідчать про «дорослішання» художниці, хоча в її творах завжди зберігається флер наїву та несерйозності.

Наче граючи з глядачем у загадки, мисткиня переносить яскраві ключові образи з картин у скульптури, оприявнюючи їх та роблячи більш матеріальними, присутніми тут і зараз. Так, роботи в експозиції перетворюються на певні підказки, що мають відіслати нас до не розказаних історій, сюжетів і смислів.

Керамічні об’єкти і живописні образи Kinder Album поєднують у собі елементи випадковості, інтимності та міфологічної універсальності. Як-от, рука, що є і мультикультурним символом, і просто способом доторкнутися та подолати дистанцію, а отже сказати собі: «так, це саме те, що я думаю».

  • Dymchuk Gallery
  • Проєкт художниці Наташі Шульте «Закрита система»
  • з 27.11.21 по 19.12.21

«Закрита система» – це поєднання фотографії та живопису у просторі однієї експозиції. Роботи у різних медіумах органічно доповнюють одна одну та формують цілісну історію, яка є рефлексією на актуальну ситуацію сьогодення.

«Закрита система» опрацьовує тему тіла як соціально-політичного об’єкту, що втрачає ідентичність всередині замкненого поглинаючого простору, і при цьому актуалізує традиційні питання етики і моралі. У роботах Наташі Шульте людина існує лише як інструмент політичної гри, соціальний важіль, позбавлений індивідуальної особистості та замкнений у ефемерний простір стерильної системи. Художниця використовує розсічення як наскрізний візуальний прийом. Простір дробиться на фрагменти, люди піддаються умовному розчленуванню, а абстрактний живопис виступає у якості лінії демаркації між стерильним і біофізичним простором. Користуючись медичною термінологією, це можна було б назвати вівісекцією, тобто проведенням хірургічних операцій з живими організмами в наукових цілях. Подібний підхід фактично стає алюзією на експерименти та досліди перманентно домінуючої системи влади, у якій існує сучасна людина. Адже сьогодні наше тіло перестає бути носієм сукупності ідеї-дії-ідентичності, а поступово – й часом безповоротно – стає в’язнем соціально-політичної гри.

  • White World
  • Групова виставка українських художників, присвячена політичним подіям в Білорусі «Білоруський Майдан»
  • з 25.11.21 по 10.12.21

Минулого року «Білий Світ» висловив підтримку білоруським протестувальникам, провівши виставку всесвітньо відомого білоруського митця Володимира Цеслера «Верым! Можам! Переможам!». Тоді перемога тих, хто протистоїть диктаторському режиму, здавалася вже близькою. Нажаль, минуло більше року, а процес визволення Білорусі все ще не дістався бажаного фіналу; він продовжує сколихувати серця як митців, так і решти небайдужих до справедливості людей з усього світу.

Особливо глибоко відчувають це поєднання болю та надії українці, адже наша країна лише за останні роки пережила два майдани, а визвольний рух і боротьба за національну свідомість мають місце в нашій історії протягом декількох століть. Тож наразі восьмеро українських митців та мисткинь об’єднали результати своїх роздумів, переживань і досвідів в одному виставковому просторі під спільною назвою «Білоруський Майдан».

  • IZONE
  •  Виставка учасників резиденції «Заземлення» в місті Соледар
  • з 02.12.21 по 15.01.22

Протягом дев’яти місяців 2021 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ у співробітництві з Соледарською ОТГ та за підтримки Українського культурного фонду провів серію короткострокових резиденцій Заземлення в м. Соледар для художників(ць) та дослідників(ць), що працюють з темою Антропоцену.

З 2019 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ працює над напрямком дослідження під назвою Заземлення, що бере за точку відліку концепцію Антропоцену, сформовану на початку 2000-х років науковцями і досить швидко апропрійовану різними царинами гуманітарного знання, в тому числі і сучасним мистецтвом. Антропоцен описує геологічну епоху, в якій знаходиться сучасне людство та визначає останнє як центральну геологічну силу, що суттєво змінює атмосферу, гідросферу та біосферу планети.

Саме до індустріальної історії краю, змінених діяльністю людини ландшафтів та природного різноманіття сходу України зверталися у своїх розвідках 19 дослідників(ць), художників(ць) та художніх колективів, які працювали над своїми проєктами в Соледарі.

  • Галерея мистецтв «Лавра»
  • Перша частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло»
  • з 03.12.21 по 01.02.22

Перша частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка під назвою «Всі кольори спектру – це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах: живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури за більш ніж 25-річний період.

Перша частина проєкту під назвою «Технології травм» поєднує різнобічні періоди та техніки, й має ретроспективний характер, головна тема — не опрацьовані історичні травми соціальної архітектури XX століття. Виставка включає роботи із серій «Цитохронізми», «Амнезія», «Свідки» та» Жорна Часу».

  • Нацiональний музей «Київська картинна галерея»
  • Друга частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло»
  • з 10.12.21 по 09.02.22

Виставка «Безмежне життя Смерті» представляє серію робіт на тему кріоніки — технології заморозки людей та тварин і сподіванням на те, що в майбутньому їх вдасться оживити. Проєкт одночасно відсилає до християнського звичаю збереження останків для повстання у своїх тілах на Страшному суді, так і до питання другого шансу з галузі біоетики.

  • M17 Contemporary Art Center
  • Третя частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло»
  • з 15.12.21 по 12.02.22

Третя та завершальна частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах — живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури, — за понад 25-річний період.

Завершальна частина проєкту під назвою «Нульовий рік. Ідея Світла» складається виключно з нових робіт та скульптур. В їх основу лягли експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Проводячи свого героя через терени психологічних дослідів, ірраціональних процесів та перевтілень, художник продовжує виснажливу підготовку головного героя до того, що начебто ніколи не настає — невідворотної зустрічі з собою. Це виставка про забуту сьогодні людяність, про мистецтво комунікації та можливість дивитися на світ та інших неозлобленим поглядом.

  • Я Галерея
  • Проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна «Наполеон»
  • з 01.12.21 по 15.01.22

«Наполеон» — проєкт Юрія Соломка та Олександра Ляпіна, у якому митці розхитують стабільність дійсності. Стикаючись із фатумом географічних карт, вони повертають персональну відповідальність за свій шлях, окреслений ідеями, цінностями чи враженнями. Ця робота відбувається поетапно, як при зведенні (чи розбиранні?) будинку. Об’єктивність карт перекривається колективним тілом, що, своєю чергою, стає основою для з’яви суб’єктивної реальності. Професійний художник Соломко розбиває правила географії випадками образів. Наївний — Ляпін все це перекриває винятками фантазії. І чим більше шарів на полотні, тим більше воно нагадує стіну печери, чистий лист палімпсесту, торт «Наполеон».

Перед глядачем розгортається метамодерний парадокс: накопичення сенсів призводить до деструкції. Доповнення карти новими фактами нівечить її безкомпромісність, перетворюючи досвід усього людства на замальовки першопроходця.

  • Івано-Франківський краєзнавчий музей
  • Художньо-дослідницький проєкт Юрія Андруховича та Нікіти Кадана
  • з 03.12.21 по 04.12.21

«Ревізіоністський синдром» — художньо-дослідницький проєкт, що порушує теми політичної обумовленості написання історії мистецтва, можливостей альтернативної історії, а також психічних і соціальних передумов існування узгодженої картини світу.

  • Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького
  • Виставка «З дарунків музею. Колекція Ірени Носик»
  • з 16.11.21 по 10.12.21

«З дарунків музею. Колекція Ірени Носик» – продовження серії виставок, що представляють глядачам твори, які музей дістав у подарунок від донаторів, колекціонерів та митців і які тепер є вагомою частиною нашої музейної збірки.

Активна діяльність у сфері культури, а також неймовірна харизма та комунікабельність українсько-канадської художниці Ірени Носик дали їй змогу зібрати чудову колекцію творів українського мистецтва. Серед предметів, які надійшли 2018 року в дарунок до Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, – твори Якова Гніздовського, Олекси Грищенка, Івана Іванця, Олекси Новаківського, Миколи Кричевського, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна та багатьох інших знакових українських митців і мисткинь.

 

 

 

Categories
UKRAINE

В арт-центрі Я Галерея почала діяти виставка Дмитра Молдованова «Міфослів’я»

20 травня в арт-центрі Я Галерея почала діяти виставка Дмитра Молдованова «Міфослів’я».

Що таке міф? Байка давньої минувшини, яка пояснювала, що і як влаштовано у Всесвіті — так ми звикли його описувати. А ще є поняття “міфологічна свідомість”, “міфи сучасності” та багато інших синонімів. Зрештою, роздуми на цю тему приводять нас (і не нас перших) до висновку про те, що всі ми живемо у міфі й вирватись із цієї онтології — намір абсолютно хибний. “Скільки б людина не осучаснювалась, не прагнула бути раціо, все-одно заплутується у міфах”, — підтверджує Дмитро Молдованов. Сьогодні взагалі важко розділити міфологічне й справжнє, особливо якщо за справжнє визнавати вкорінене й усталене. У проєкті “Міфослів’я” художник демонструє живучість прадавніх міфологем у нашій епосі й доводить, що: “в час тотальної інформатизації міфи не тільки не зникають, а навпаки поглиблюються, розширюються, стають ще більш витонченими.”

Проєкт “Міфослів’я” передусім виник як експеримент з переосмислення класичних сюжетів. Десь у роботах Молдованова їхня символіка доповнена злободенним антуражем, а десь — їхні головні герої постають нашими сучасниками. Міфології у цьому проєкті працюють так само як і всі міфи сьогодення. Вони створюють реальність, яка здається нам дійсною через акценти на одних елементах і повному затіненні тих, що не вписуються в обрану нами картину світу. Зрештою, живописні полотна Молдованова виглядають радше як постмодерністські колажі, у яких вигадка художника зливається з фрагментами дійсності, відтворюючи структуру сучасного міфу. Але парадоксально, що мистецтво тут не поставлене на службу міфологій. Якщо зазвичай воно слугує медією для виховання із нас носіїв міфологічної свідомості, то у “Міфослів’і” воно є радше середовищем консервації всього несправжнього. Тож глядач може на хвилинку усвідомити своє перебування у сансарі міфологем, відділитись від неї й критично оцінити через зображуване.

Дмитро Молдованов — представник “нового наїву” — напрямку, що описує творчість художників-самоуків, але оперує іншими, новими й зрозумілими у ХХІ ст. темами й сюжетами урбанізованого простору. “Абориген Промзони” — так називає себе художник і тому зображає первобутню мудрість на тлі (пост)індустріального Миколаєва. На полотнах Молдованова — промисловий квартал поруч з Едемським садом, першожінка Єва верхи на Боїнгу й чотири апостоли в офісних піджаках. Через такі еклектичні поєднання, “Міфослів’я” видається проєктом-іронією. Художник іронізує над міфологічною дійсністю сьогодення, у якому очевидними є плагіат перевірених “робочих” міфологем (тобто, ідеологічних конструкцій) та їхньої ідеологічної експлуатації. З ким асоціюється оголена білявка Єва? Коли ми востаннє чули про ідею створити “Едемський Сад” у спільному з заводом кварталі? Кого нагадують чоловіки в офісних костюмах, що серійно склали руки в благальному жесті?

Але у “Міфослів’ї” не все розібране на шматки, не все змішане, не все сконструйоване. Від картини до картини Молдованов переносить дві константи — ландшафт та чоловіка-рибалку. Всі сюжети “Міфослів’я” написані на фоні історичних місць, це — “береги, де знаходилась давня Ольвія”. Якщо не інтерпретувати, то ці місця — батьківщина художника. А для глядача, що вирвався із повсякдення міфу, вони можуть стати опорою під ногами, артефактом істинного стану речей, єдиним об’єктивним. Рибалка ж, за задумом художника, символізує обивателя, добувача хліба насущного (“риби насущної”) — нас із вами й самого автора. Йому (нам) ніколи звертати увагу на божевілля навколо, він зайнятий своїми справами. І який би міф не розгортався сьогодні поруч, важливішою завжди є своя правда.

Categories
UKRAINE

Я Галерея у Львові розпочинає свою офлайн роботу

20 травня арт-центр Я Галерея у Львові розпочинає свою офлайн роботу із відкриття проєкту Антона Логова «Вода».

Вода — стихія життєдайна і, водночас, руйнівна. Тема води — її відсутності, браку, наявності, надлишку — актуальна для всіх вимірів людського буття — від хімії до герменевтики, від культурології до економіки. Вода в людській уяві має множинний, але цілком конкретний образ, що завжди зав’язаний на процесі наповнення та споглядання. Медитативна властивість води тепер набуває форми живопису в галерейному просторі.

Згадуючи роботи Хокусая, Вільяма Тернера, Олафура Еліасона або Ігоря Яновича, Антон Логов серед багатьох візуальних висловлювань про воду зумів створити новий. Глобальність наміру художника та багатошаровість концепції проєкту оформлена у парадоксальний спосіб. Колір — єдиний необхідний і абсолютно вичерпний інструмент для того, аби виразити всі метафори, якими людство (і сам автор) наділяє цю стихію. Колір не тільки передає предмет зображуваного, який тут точно видимий і точно упізнаний. Колір також слугує медіатором між знаком і множинністю його символів. Достатньо кольорової плями на полотні, аби глядач відчув, почув, побачив воду в її глибині, стихійності й таїнстві.

Серії Антона Логова останніх років присвячені метафізиці першоелементів. Колір, фактура, динаміка і їхні сутності — серія “Вода” не просто продовжує ці пошуки, але об’єднує їх універсальною темою. “Живопис в цьому проєкті — лише ілюзія про відчуття, сни й проникнення в природу води”, — стверджує Логов, інтерпретуючи цю природу по-своєму. Художник визнає воду за автономний суб’єкт, що “проживає” в його власній історії безліч форм. Зрештою, у чистому підсумку на полотні, вода у Логова керується не силою фізичних законів, але власною волею. “А чи потрібен воді світ?” — питання, що перестає бути риторичним у контексті серії.

Виставка “Вода” — універсальна. Для всіх культур, для всіх контекстів, для кожного глядача вона працюватиме саме так, як задумав автор — працюватиме по-різному. Бо вода є скрізь, вода є всесвіт. Вода є ми. І медитуючи на воду, рефлексуючи про мистецтво, перебуваючи тут, на виставці — ми є частиною всесвіту, елементом круговороту води у природі.

  • Відкриття: Виставка буде відкрита з 10 ранку (без офіційного відкриття) 
  • Я Галерея (м. Львів, вул. Шота Руставелі, 8)
  • Вхід на виставку — вільний
  • Тривалість виставки: 20.05 – 14.06

 

Categories
UKRAINE

Исследование примет современности в новом проекте Юрия Денисенкова

12 июля в арт-центре Павла Гудимова «Я Галерея» состоится открытие проекта «Инстинкт» украинского художника Юрия Денисенкова.

Второй персональный проект «Инстинкт» Юрия Денисенкова является следующим шагом в сторону исследования примет современности после его серии «Фон» (2013). И если четыре года назад художник взял за основу личное переживание временных «несовместимости» и «наслоений», то на этот раз он сосредотачивается на вопросе массового сознания, а также (само) контроля индивида как элемента толпы, уязвимого по своей сути.

Юрий Денисенков отмечает, что работа над проектом началась тогда, когда он заметил «как кардинально меняется образ одного и того же изображенного предмета после того, как этот предмет попадает в условия скопления и массовости. То есть «уничтожение» индивида и изменение его образа происходит за счет размножения и объединения».

Открытие: 12 июля в 19:00, арт-центр «Я Галерея»  (ул. Хорива, 49Б).

Categories
UKRAINE

«Вегетация» Андрея Сагайдаковского и Елены Турянской в Я Галерея

В киевском арт-центре Я Галерея представили выставку художников Андрея Сагайдаковского и Елены Турянской под названием «Вегетация».

Борис Филоненко, арт-критик о проекте «Вегетация»:

«Именно на растительной метафоре (сейчас гегельянской) построено значительное количество примеров, они касаются европейской истории, культуры как таковых, и участия в их движении, месте отдельного человека. Выставка Андрея Сагайдаковского и Елены Турянской «Вегетация» — попытка дать совершенно разные взгляды на подобную художественную оптику: когда принципиальные философские вопросы (в случае Сагайдаковского это, чаще всего, Мартин Хайдеггер; Турянская ссылается на экзистенциализм) решаются на поле искусства, раскрываясь художником через внимание к растительному метаморфозу».

«Вегетация» — не только дело изготовления произведения, но и активное пребывание зрителя в одном пространстве с работами, где опыт является неотъемлемой частью факта экспозиции.

Источник: yagallery.com 

Categories
UKRAINE

«Дистанция» Николая Малышко в киевском арт-центре Я Галерея

В киевском арт-центре Я Галерея открылась новая выставка Николая Малышко, которая получила название «Дистанция». В экспозии представлены четыре деревянные скульптуры замысел которых не в объединении, а в изоляции друг от друга, работы содержат связи с широкой сетью культурных традиций. Акценты автор делает на изобразительном искусстве, но не на сюжетности. Большие по размеру скульптуры помещаются в небольшое пространство арт-центра, что формирует зависимость восприятия зрителем произведения от среды. Потребность невербального общения и устанавливает дистанцию, с помощью которой взгляд на скульптурное произведение открывает его во всей полноте контекста. 

 

Categories
UKRAINE

Павел Маков «Межа»

В киевской галерее «Я Галерея» открылась персональная выставка художника Павла Макова «Межа». Выставка является продолжением мыслей художника воплощенных в предыдущих экспозициях, имеющих своё начало в 2011 (PinchukArtCentre, «Ковдра, Город, Башта, Хрест, Доля»), 2014 (Национальный художественный музей Украины, «Paradiso Perduto»). «Межа» выделяет простор в котором своя религия, история и свой дом Счастья.

Павел Маков родился в 1958 году (Санкт-Петербург), живёт и работает в Харькове. Среди музеев и коллекций работы в Национальном художественном музее Украины (Киев, Украина), Центре современного искусства (Осака, Япония), Библиотеке конгресса США (Вашингтон, США), Национальной галерее (Вашингтон, США), музее Метрополитен (Нью-Йорк, США), музее Виктории и Альберта (Лондон, Соединённое Королевство Великобритании и Северной Ирландии) и во многих других по всему миру. Художник с 1988 года — член Союза художников Украины, с 1994 — член Королевского общества живописцев и графиков Великобритании. С 2006 года Павел Маков — член-корреспондент Академии искусств Украины. Участник и победитель многих выставок графики в Украине, России, Чехии, Японии.